проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про залишення апеляційної скарги без руху
"27" серпня 2018 р. Справа № 922/316/18
Суддя-доповідач Шевель О.В., розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гулковського Володимира Володимировича (вх.№ 1732)
на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2018 у справі №922/316/18 (рішення ухвалене суддею Байбаком О.І. в приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст рішення складено 30.03.2018),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа, Харківська обл.,
до фізичної особи-підприємця Гулковського Володимира Володимировича, с.Циркуни, Харківська обл.,
про стягнення 48948,17 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з фізичної особи-підприємця Гулковського Володимира Володимировича 48948,17 грн., з яких: 20120,96 грн. заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 02/12/16 від 19.12.2016 за січень 2018 року; 26750,00 грн. доплата до гарантійного платежу; 2077,21 грн. пені.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Гулковського Володимира Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан": 18120,96 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна №02/12/16 від 19.12.2016 за січень 2018 року; 26750,00 грн. доплати до гарантійного платежу; 339,69 грн. пені; 1699,45 грн. судового збору.
В частині позову про стягнення 2000 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 02/12/16 від 19.12.2016 за січень 2018 року провадження у справі закрито. В решті позову відмовлено.
Фізична особа-підприємець Гулковський Володимир Володимирович з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Титан" відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшла висновку про їх невідповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим господарським судом 26.03.2018 (повний текст рішення складено 30.03.2018). Отже, строк на подання апеляційної скарги сплив 19.04.2018.
Натомість скаржником було подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду 16.08.2018, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції господарського суду Харківської області на першому аркуші апеляційної скарги. Тобто, апеляційна скарга на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2018 подана з пропуском встановленого статтею 256 ГПК України строку на оскарження рішення суду майже на 4 місяці.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Водночас статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України". Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення). Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).
З огляду на викладене, процесуальним законом не передбачено обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, та в кожному випадку має бути визначено, з якої поважної причини такий строк був порушений скаржником, та з наслідками оцінки доводів щодо конкретних обставин пропуску строку, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та доказів, що підтверджують доводи заявника, має бути вирішено чи підлягає він відновленню.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення не отримував та дізнався про його існування лише 14.08.2018 з Єдиного державного реєстру судових рішень за наслідком пошуку інформації у справі №922/316/18. Крім того, заявник вказує на відсутність направлення на його адресу ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, що зумовило недотримання строків апеляційного оскарження процесуального документу.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу господарського суду Харківської області від 13.02.2018, якою відкрито провадження у справі та визначено час та місце проведення судового засідання, за вих.№ 003249/2 було завчасно надіслано на адресу фізичної особи-підприємця Гулковського Володимира Володимировича, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 62441, Харківська обл., село Циркуни, вул.Волошкова, буд.20. Відповідна адреса також зазначена відповідачем в листуванні з приводу розірвання договору оренди нерухомого майна від 19.12.2016 № 02/12/16 (а.с. 22), а також поданій апеляційній скарзі.
Крім того, судом встановлено, що матеріали позовної заяви містять адресу для листування з відповідачем (місце його фактичного проживання): 61035, м. Харків, вул. Слобожанська, буд. 24 (а.с. 4), яка, зокрема, значиться в наданій до матеріалів справи копії договору оренди нерухомого майна від 19.12.2016 № 02/12/16 (а.с. 14).
Разом з тим, сам апелянта в апеляційній сказі посилається на те, що станом на 10.01.2018, тобто до відкриття провадження у справі № 922/316/18, ФОП Гулковський В.В. змінив своє місце проживання на іншу адресу: 62441, Харківська обл., с.Циркуни, вул. Волошкова,20.
З наявної в матеріалах справи довідки ф.20 ПАТ "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення з копією ухвали суду від 13.02.2018 у даній справі повернуто на адресу суду у зв'язку з неврученням її адресату (а.с.36), що спростовує доводи скаржника щодо порушення його права на належне повідомлення про час та місце розгляду справи.
Матеріли справи також містять опис вкладення у цінний лист (а.с. 80), з якого вбачається направлення копії позовної заяви з додатками на 20 арк. за вказаною вище адресою відповідача.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення з оскаржуваним рішенням суду від 26.03.2018 за вих.№ 007680/2 було направлено на адресу ФОП Гулковського В.В., визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте повернуто на адресу суду у зв'язку з неврученням її адресату, що вбачається з довідки ф.20 ПАТ "Укрпошта" (а.с.68). Крім того, електронну копію оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 було розміщено на загальнодоступному Інтернет-ресурсі Єдиний державний реєстр судових рішень.
Вказані обставини спростовують посилання апелянта на відсутність направлення оскаржуваного процесуального документу на його адресу як підстави для поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги.
З урахуванням вищевикладеного, слід зазначити, що апелянт, зазначаючи в якості підстав для поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою вказує на його обізнаність з оскаржуваним судовим рішенням лише 14.08.2018 з Єдиного державного реєстру судових рішень за наслідками пошуку інформації щодо судової справи за №922/316/18, не вказуючи при цьому, за яких сам підстав та обставин він звернувся до державного реєстру саме 14.08.2018, а не раніше чи пізніше.
Також, апелянт не обґрунтував поважності причин неотримання копії ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі та оскаржуваного судового рішення, які, як встановлено вище, були направлені на належну адресу відповідача, однак не були ним отримані та повернуті до господарського суду першої інстанції.
За таких обставин, суддя-доповідач визнає наведені апелянтом доводи в обґрунтування поданого клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2018 як неповажні та необґрунтовані, що пов'язані виключно із невчиненням апелянтом суб'єктивних дій щодо отримання поштової кореспонденції (копії позовної заяви з доданими до неї документами, копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, оскаржуване судове рішення) за визначеною ним адресою та звернення з апеляційною скаргою до суду з дотриманням визначених законом процесуальних строків.
Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України, а саме з порушенням строку подання апеляційної скарги на рішення суду та відсутності клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням підстав його пропуску, які визнані судом поважними.
Вказані обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Гулковського Володимира Володимировича на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2018 у справі №922/316/18 без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гулковського Володимира Володимировича на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2016 у справі №922/316/18 залишити без руху.
2. Встановити фізичній особі-підприємцю Гулковському Володимиру Володимировичу десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.
3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя - доповідач О.В. Шевель