ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 липня 2018 року 13:39 № 826/11780/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "ЛЕОКОН"
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
від 21.06.2017 року.
за участю представників сторін:
представник позивача: Вовк С.С.
представник відповідача: Сірик А.О.
Відповідно до частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.07.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства "ЛЕОКОН" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року № 0029371406; скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року № 0029381406; скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року №0004771401; скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року №1083140305; скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року №0004761401.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 04.12.2017 р.
Позивачем подано до суду 30.01.2018 р. заяву про зміну предмету позову, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року № 0029371406; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року № 0029381406; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року № 0004771401; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року № 1083140305; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року №0004761401.
В судовому засіданні 30.01.2018 р., Судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи до 01.03.2018 р. та прийнято заяву про зміну позовних вимог.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 01.03.2018 р. розгляд справи відкладено до 17.04.2018 р. у зв'язку з неявкою сторін.
В судовому засіданні 17.04.2018 р., Судом оголошено перерву в розгляді справи до 21.05.2018 р.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 21.05.2017 р. розгляд справи відкладено до 26.06.2018 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. у відпустці.
Відповідно до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 26.06.2017 р. розгляд справи відкладено до 24.07.2018 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. у відпустці.
В судовому засіданні 24.07.2018 р., Судом оголошено про відкладення розгляду справи до 30.07.2018 р.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, які аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Співробітниками Головного управління ДФС у мс. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "ЛЕОКОН" (код ЄДРПОУ 21680973) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р.
За результатами проведеної перевірки було складено Акт №197/26-15-14-01-01/04012000 від 17.05.2017 року (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14. п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ, із змінами, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 311622грн., в тому числі за 2015 рік на суму 162 418 грн., за 2016 рік на 149204 гривень; п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14. п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 току № 2756-VI, із змінами, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту) наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року на, 107582грн.; п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI, із змінами, в результаті чого встановлено несвоєчасну реєстрацію податкової накладної на суму ПДВ 813 грн.; п.288.5 ст.288 розділу XII ПКУ від 2.12.2010 р №2755-VI перевіркою встановлено зниження орендної плати за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. в сумі 238068.88грн.; ст.1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 - BP "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями, а саме, несвоєчасне надходження валютної виручки на рахунок ПАТ «ЛЕОКОН» на суму 79210,00 євро еквівалент - 1493185,11 грн.) та ненадходження валютної виручки на рахунок ПАТ «ЛЕОКОН» в сумі 135159,00 євро (еквівалент - 3784452,00 грн.) від компанії "KOLE SYSTEMS, s.r.o" (Словаччина) по контракту від 12.11.2014 № 004/2014; п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" зі змінами та доповненнями, а саме порушення строків декларування валютних цінностей та майна станом на 01.10.2016; пп. 164.2.4, пп. «е» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164. п. 167.1 ст. 167. пп. 168.1.1 п.168.1 ст. пп. «а» п. 171.2 ст. 171, п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами, в результаті чого підприємством занижено зобов'язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 46320,45грн. у тому числі, за 2016- 46320,45гривень; п.п.168.1.1. п.168.1 ст. 168 з урахуванням п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями та доповненням внаслідок чого занижено військовий збір у сумі 3860,04 гр.; пп. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами, а саме, заниження податкового зобов'язання з транспортного/податку за 2016 на загальну суму 4166,00 гривень.
На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 21.06.2017 року: № 0029371406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції та/або пеня, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері розрахунків ЗЕД на суму 1037649,24 грн.; № 0029381406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції та/або пеня, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері розрахунків ЗЕД на суму 170,00 грн.; № 0004771401, яким встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 107582,00 грн.; № 0004761401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 386224 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 311622,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) - 74602,00 грн.; № 1083140305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 297586,10 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на загальну суму 238068,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 59517,22 грн.
Позивач вважає висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкові повідомлення-рішення неправомірними, а тому звернувся до Суду із відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2017 року: № 0029371406, № 0029381406, Суд зазначає наступне.
З Акту перевірки та заперечень на позовну заяву вбачається, що при перевірці дотримання вимог Декрету встановлено, що ПАТ «ЛЕ0К0Н» за експортним контрактом від 12.11.2014 № 004/2014 з нерезидентом «KOLE SYSTEMS, s.r.o.» (Словаччина) існувала прострочена дебіторська заборгованість в сумі 186144,00 євро, яка підлягала обов'язковому декларуванню в п. 5 с «Товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку Розділу 111 «Майно та товари за кордоном». Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України, а саме: станом на 01.04.2016 року в розмірі 186144,00 євро (еквівалент - 189602,44 гри); станом на 01.07.2016 в розмірі 186144,00 євро (еквівалент - 213277,02 грн.), - станом на 01.10.2016 р. в розмірі 186144,00 євро (еквівалент - 213277,02 грн.). Відповідно до п. 1 cm. 9 Декрету валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України. Відповідно до частини 2 cm. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 р. №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» (зі змінами та доповненнями), декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально. Перевіркою за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено, що станом на 01.04.2016, станом на 01.07.2016 та станом на 01.10.2016 ПАТ «ЛЕОКОН» до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, не подавало.
Контролюючим органом зроблено висновок, що Позивачем порушено n.l cm. 9 Декрету, а саме порушено строки декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.04.2016 p., станом на 01.07.2016 року (штрафні санкції нараховані, згідно акта документальної позапланової виїзної перевірки від 24.10.2016 р№ 962/26-1514-06-03/04012000) та станом на 01.10.2016 р., Суд не погоджується з даними твердженнями з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що між ПАТ "ЛЕОКОН" (Продавець), з однієї сторони, та Компанією «K0LE SYSTEMS, s.r.o.» (Словаччина, Покупець), з іншої сторони, укладено зовнішньоекономічний контракт №004/2014 від 12 листопада 2014 року (надалі - Контракт №004/2014).
Пунктами 1, 2, 4 Контракту №004/2014 передбачено наступне: «Продавец продал, а Покупатель купил товар, номенклатура, количество, стоимость, условия поставки и условия оплаты которого, определены в счетах-фактурах (инвойсах), сопровождающих каждую партию товара и являющих неотъемлемой частью данного контракта. Сума настоящего Контракта является величиной переменной и состоит из суммы стоимостей всех выставленных Продавцом счетов-фактур (инвойсах), сопровождающих каждую партию товара, оплаченного и принятого Покупателем в течение срока действия контракта. Цены понимаются согласно условиям поставки, указанным в соответствующих счетов-фактур (инвойсах).срок действия контракта до 31.12.2015. Оплата по настоящему контракту производиться в евро (EUR) за отдельную партию товара путем перевода на счет Продавца 100% сумы инвойса, сопровождающего каждую партию товара, в соответствии с условиями инвойсов. Все банковские сборы и комиссии банка Покупателя и банков-корреспондентов оплачиваются Покупателем. Покупатель имеет право осуществить оплату Товара до наступления срока оплаты. При отгрузке Продавец предоставляет Покупателю следующие документы: оригиналы накладной на имя Покупателя с указанием адреса Покупателя; инвойс; упаковочный лист; таможенная декларация; технические паспорта на оборудование; инструкция и описания.».
В подальшому, 16.12.2015 року між ПАТ "ЛЕОКОН" (Продавець) та компанією «K0LE SYSTEMS, s.r.o.» (Словаччина) (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до Контракту №004/2014 від 12.11.2014 р. (надалі - Додаткова угода №1).
В Додаткові угоді №1 зазначено наступне: «Продавец и Покупатель договорились изменить абзац 2 раздела 2 Контракта №004/2014 от 12.11.2014 следующим образом: Срок действия контракта до 31.12.2017. Продавец и Покупатель договорились изменить абзац 1 раздела 4 Контракта №004/2014 от 12.11.2014 следующим образом: Оплата по настоящему Контракту производится в евро (EUR), путем перевода на счет Продавца 100% суммы Контракта. Оплата по настоящему контракту производиться путем зачета однородных встречных требований сторон.».
Також, що між ПАТ "ЛЕОКОН" (Продавець), з однієї сторони, та Компанією «K0LE SYSTEMS, s.r.o.» (Словаччина, Покупець), з іншої сторони, укладено зовнішньоекономічний контракт №2109/2015 від 21 вересня 2015 року (надалі - Контракт №2109/2015).
В пунктах 1, 2, 4 Контракту №2109/2015 зазначено наступне: «Продавец продал, а Покупатель купил следующее оборудование: Печь газовая подовая. Цена составляет 131000,00 Евро, в составе: Variant 22/6, gas deck oven, 1 circle, et.230 Gas burner Weishaupt WC20N/1-C, ZM-LN», в кол. - 2, цена всего - 131000,00 Евро Автоматизированная линия к печи газовой подовой - 1 шт. Цена составляет 71500,00 Евро, в составе: Asislent Com 180/200M. loading aparat, prepared for vacuum eleaning Extended line Asistent COM for 2 ovens AS-01 loading table solid 180-200 Multicontrol K-Var-2, 2 ovens Variant. Условия поставки оборудования по этому контракту FCA (Инкотермс 2010). Поставка осуществляется по адресу: Украина, 45400, Волынская область, г. Нововолынск, ул. Павлова 39 ПрАТ «Нововолынский хлебзавод». Цена Станка составляет 202500,00 Евро. Оплата по настоящему контракту производиться в евро (EUR) за отдельную партию товара путем перевода на счет Продавца 100% сумы инвойса, сопровождающего каждую партию товара, в соответствии с условиями инвойсов. Все банковские сборы и комиссии банка Покупателя и банков-корреспондентов оплачиваются Покупателем. Покупатель имеет право осуществить оплату Товара до наступления срока оплаты. При отгрузке Продавец предоставляет Покупателю следующие документы: оригиналы накладной на имя Покупателя с указанием адреса Покупателя; инвойс; технические паспорта на оборудование; инструкция и описания.».
В подальшому, 01.02.2016 року між ПАТ "ЛЕОКОН" (Продавець) та компанією «K0LE SYSTEMS, s.r.o.» (Словаччина, Покупець) підписано Протокол про залік взаємних однорідних вимог (надалі - Протокол).
У відповідності до п. 1 - 8 Протоколу, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України сторони прийшли до згоди припинити грошові зобов'язання ПАТ «Леокон» перед KOLE SYSTEMS s.r.o., в сумі 186144,00 євро (сто вісімдесят шість тисяч сто сорок чотири), які виникли за отримане обладнання, зарахуванням зустрічних однорідних вимог. На підставі ст. 601 Цивільного кодексу України сторони прийшли до згоди припинити грошові зобов'язання KOLE SYSTEMS s.r.o.. перед ПАТ «Лсокон» в сумі 186144,00 євро (сто вісімдесят шість тисяч сто сорок чотири), які виникли за отримані шафи телекомунікаційні щитові конструкції, зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Зобов'язання ПАТ «Леокон» щодо сплати боргу в сумі 186144,00 євро (сто вісімдесят шість тисяч сто сорок чотири) на користь KOLE SYSTEMS s.r.o. припиняються. Одночасно припиняються зобов'язання KOLE SYSTEMS s.r.o. щодо сплати боргу на користь ПAT «Леокон» в сумі 186144,00 (сто вісімдесят шість тисяч сто сорок чотири) євро. Дана згода являються основою для відображення в бухгалтерському обліку та зменшую- взаємну заборгованість Сторін па суму 186144,00 (сто вісімдесят шість тисяч сто сорок чотири) євро. Взаємні вимоги Сторін припиняються з моменту підписання цієї угоди. Протокол укладено у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо цієї угоди. Даний Протокол набуває чинності з моменту підписання його сторонами, та діє до остаточного виконання.
У відповідності ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з ст. 601 цього Кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Випадки, коли зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, наведені в статті 602 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Отже, спеціальним законодавством у сфері зовнішньоекономічної діяльності не забороняється припинення зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.
Аналогічні висновки викладені в Постанові Верховного Суду України по справі №21-1518во07від 06 травня 2008 року (реєстраційний номер в ЄДРСР 3402031).
Національний банк України, у зв'язку із численними зверненнями комерційних банків та їх клієнтів, у листі від 23 червня 1999 року №18-211/1872-5495 "Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог" роз'яснив, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і зарахуванням.
При цьому пунктом 1.10 Розділу І Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 24 березня 1999 року №136, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносини) передбачено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Отже, оскільки зобов'язання за зовнішньоекономічним експортним контрактом №004/2014 від 12 листопада 2014 року з компанією "KOLE SYSTEMS, s.r.o" (Словаччина) в сумі 186144,00 євро припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до додаткової угоди від 16 грудня 2015 року до експортного контракту №004/2014 від 12 листопада 2014 року та протоколу про залік взаємних однорідних вимог від 01 лютого 2016 року, Суд не вбачає правових підстав для висновку про порушення Позивачем строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Під час розгляду справи Контролюючим органом не доведено наявності умов, які б виключали можливість припинення між Позивачем та нерезидентом зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Суд звертає увагу, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року по справі №826/18884/16 встановлено вищезазначені обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, Суд звертає увагу, що Контролюючим органом, згідно податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2016 року №0022471406, вже застосовувалися штрафні санкції за порушення термінів у сфері розрахунків ЗЕД , що підтверджується Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року по справі №826/18884/16.
Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2017 року: № 0029371406, № 0029381406, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2017 року: № 0004771401 та № 0004761401, Суд зазначає наступне.
В Акті перевірки та запереченнях на позовну заяву Контролюючий орган зазначає, що при проведенні аналізу наявної в органах ДФС інформації, встановлено, що за період з 01.07.2015 по 31.12.2015. на ТОВ «Фенікс-ХХХ» відсутні трудові (кількість працюючих 1 особа - директор), матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності. Згідно з наданими до перевірки документам встановлено, що ТОВ «Фенікс-ХХХ» реалізовувало на ПАТ «Леокон» комплектуючі до дверей, а також листи нержавіючої сталі, пісок, гранітний відсів. ...ТОВ «Фенікс-ХХХ» не є виробником чи імпортером реалізованої продукції. При проведенні вибіркового аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», встановлено, що ТОВ «Фенікс -XXX» за період діяльності здійснювало придбання бензину, дизпалива. ковбасних виробів та молочних продуктів. По ланцюгу постачання на встановлено постачальників фарби, яка була реалізована на ТОВ «Сфера-Плюс».
Контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ «Фенікс-XXX» штучно формував податковий кредит, декларуючи придбання у контрагентів постачальників та в свою чергу неправомірно декларуючи податкові зобов'язання на адресу ПАТ «Леокон», Суд не погоджується з даними твердженнями Відповідача з наступних підстав.
Між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «ФЕНІКС-ХХХ» (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки №01/06/2015-2 від 01.06.2015 р. (надалі - Договір №01/06/2015-2).
У відповідності до п. 1, пп. 2.1 - пп. 2.3 п. 2 Договору №01/06/2015-2, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар, на умовах викладених у цьому Договорі, а Покупець - прийняти та оплатити вартість поставленого Товару на умовах вказаних нижче. Вартість одиниці Товару з урахуванням ПДВ визначається у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна вартість Товару, що постачається: асортимент, кількість, та, інші характеристики Товару визначаються у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору. Розрахунки за Договором здійснюються Покупцем у відповідності до рахунків- фактур, що є його невід'ємною частиною.
Крім того, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони та ТОВ «ФЕНІКС-ХХХ» (Виконавець), з іншої сторони укладено Договір надання послуг №01/06/2015-1 від 01.06.2015 р. (надалі - Договір №01/06/2015-1).
У відповідності до п. 1.1., п. 2.3, п. 3 Договору №01/06/2015-1, Замовник доручає та зобов'язується оплатити, а Виконавець зобов'язується надати транспортні послуги та послуги екскаватора-погрузчика. Виконавець зобов'язаний: доставити спецтехніку на об'єкт Замовника в технічно справному стані реєстраційними документами на спецтехніку, які вимагаються чинним законодавством України для її експлуатації, в строк, погоджений Сторонами. У випадку виникнення несправносте спецтехніки під час надання послуг, не пов'язаних з винними діями Замовника, Виконавець зобов'язаний негайно усунути такі несправності за власний рахунок. Забезпечити безперебійну роботу спецтехніки відповідно до мети визначеної в п. даного Договору. Вивезти спецтехніку з об'єкту Замовника протягом одного дня після закінчення надання послуг, згідно зобов'язань по договору.
В підтвердження виконання умов Договорів Позивачем надано суду наступні документи: Податкові накладні: від 03.07.2015 р. №39 на загальну суму з ПДВ 100000,00 грн., від 24.07.2015 р. №79 на загальну суму з ПДВ 190672,68 грн., від 23.07.2015 р. №78 на загальну суму з ПДВ 127205,46 грн., від 27.07.2015 р. №80 на загальну суму з ПДВ 24838,86грн., від 29.09.2015 р. №128 на загальну суму з ПДВ 61099,62 грн., від 25.09.2015 р. №127 на загальну суму з ПДВ 127299,58 грн., від 23.09.2015 р. №126 на загальну суму з ПДВ 41695,67 грн., від 21.09.2015 р. №125 на загальну суму з ПДВ 145112,57 грн., від 17.09.2015 р. №124 на загальну суму з ПДВ 120305,14 грн., від 27.07.2015 р. №58 на загальну суму з ПДВ 142860,00 грн., від 29.09.2015 р. №125 на загальну суму з ПДВ 13000,00 грн., від 16.09.2015 р. №117 на загальну суму з ПДВ 18765,00 грн., від 02.09.2015 р. №96 на загальну суму з ПДВ 17160,00 грн., від 30.07.2015 р. №63 на загальну суму з ПДВ 6854,34 грн., від 30.07.2015 р. №62 на загальну суму з ПДВ 140496,00 грн., від 28.07.2015 р. №59 на загальну суму з ПДВ 5940,00 грн., від 28.07.2015 р. №61 на загальну суму з ПДВ 100000,00 грн., від 24.07.2015 р. №55 на загальну суму з ПДВ 59670,00 грн., від 08.07.2015 р. №41 на загальну суму з ПДВ 40750,00 грн., від 07.08.2015 р. №8 на загальну суму з ПДВ 421200,00 грн., від 31.07.2015 р. №100 на загальну суму з ПДВ 33102,00 грн., від 21.09.2015 р. №63 на загальну суму з ПДВ 6816,00 грн., від 30.09.2015 р. №120 на загальну суму з ПДВ 187920,00 грн.; Видаткові накладні: №Ф-43 від 03.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 60000,00 грн., №Ф-84 від 28.09.2015 р. на загальну суму з ПДВ 121626,00 грн., №Ф-56 від 27.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 142860,00 грн., №Ф-71 від 29.09.2015 р. на загальну суму з ПДВ 9600,00 грн., №Ф-55 від 16.09.2015 р. на загальну суму з ПДВ 14940,00 грн., №Ф-33 від 02.09.2015 р. на загальну суму з ПДВ 17160,00 грн., №Ф-61 від 30.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 140496,00 грн., №Ф-52 від 28.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 5940,00 грн., №Ф-51 від 24.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 59670,00 грн., №Ф-49 від 08.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 29700,00 грн., №Ф-639 від 07.08.2015 р. на загальну суму з ПДВ 421200,00 грн., №Ф-630 від 31.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 33102,00 грн., №Ф-790 від 21.09.2015 р. на загальну суму з ПДВ 6816,00 грн., №852 від 30.09.2015 р. на загальну суму з ПДВ 187920,00 грн.; Акти наданих послуг: №Ф-43 від 03.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 40000,00 грн., №Ф-67 від 29.09.2015 р. на загальну суму з ПДВ 3400,00 грн., №Ф-59 від 16.09.2015 р. на загальну суму з ПДВ 3825,00 грн., №Ф-50 від 30.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 6854,34 грн., №Ф-45 від 28.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 100000,00 грн., №Ф-38 від 08.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 11050,00 грн.; Рахунки на оплату: №Ф-71/15 від 27.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 142860,00 грн., №Ф-73/15 від 30.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 140496,00 грн., №Ф-64/15 від 21.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 5940,00 грн., №Ф-69/15 від 24.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 59670,00 грн., №Ф-61/15 від 06.07.2015 р. на загальну суму з ПДВ 40750,00 грн.; Довіреності, та інші документи, копії, яких містяться в матеріалах справи.
Крім первинних документів, додатково реальність операцій між ПрАТ «ЛЕОКОН» та ТОВ «ФЕНІКС-ХХХ» підтверджується поясненнями, наданими відповідними працівниками вище зазначених підприємств, та документами, зокрема: Пояснення щодо відпуску товару згідно видаткових накладних завідуючої складу готової продукції ПРАТ «ЛЕОКОН» ОСОБА_4; Пояснення щодо прийняття товару, начальника відділу матеріалів технічного постачання ОСОБА_5; Пояснення щодо відпуску та прийняття товару директора ТОВ «ФЕНІКС-ХХХ» ОСОБА_6; Пояснення бухгалтерії ПРАТ «ЛЕОКОН» про подальший рух по бухгалтерському обліку організації товару, придбаного у ТОВ «ФЕНІКС-ХХХ»; Подорожніми листами вантажного автомобіля, які Судом досліджено та залучено до матеріалів справи.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні всі документи, які підтверджують реальність виконання умов договорів, а отже в даному випадку Позивач не несе відповідальність за контрагента, який не відобразив у себе дані по зобов'язанням.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У відповідності до п. 201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
При вирішенні даної справи, Суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Суд враховує позицію Верховного суду, висловлену у Постанові суду по справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018 р., зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
Контролюючий орган зазначає, що в провадженні СУ ФР ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів м. Києва знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100050000008 за ознакою кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України. ОУ ЕУ ДФС у м. Києві службовою запискою від 06.02.2017 №315/26-15-21-09 надано протокол допиту свідка - засновника ОСОБА_7.
Суд звертає увагу, що первинну документацію від ТОВ «ФЕНІКС-ХХХ» підписано директором ОСОБА_3, а не ОСОБА_7.
Однак, Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.
В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є «джерелом права».
Пунктом 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків».
Викладені Відповідачем аргументи для збільшення Позивачу податкового зобов'язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою, тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, а не Позивач.
За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.
У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."
Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки висновок Контролюючого органу, яким встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 107582,00 грн та яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 386224,00 грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 21.06.2017 року: № 0004771401 та № 0004761401, винесено з порушенням вимог законодавства, а отже підлягають скасуванню, а позовні вимоги Позивача задоволенню в даній частині.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2017 року № 1083140305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 297586,10 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на загальну суму 238068,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 59517,22 грн., Суд зазначає наступне.
Контролюючий орган зазначає, що відповідно до Акту перевірки від 17 травня 2017 року, ПрАТ «ЛЕОКОН» за період з 01.01.2015 р. по 30.05.2015 р. ПрАТ «ЛЕОКОН» було нараховано орендну плату за землю в розмірі 1,5% від нормативно-грошової оцінки, а за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. в розмірі 3% від нормативно - грошової оцінки. Відповідач зазначає, що з набранням чинності Податкового кодексу України від 02.12.2010 року річний розмір орендної плати, який встановлено за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України: для земель сільськогосподарського призначення - розмір земельного податку, що встановлений цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлений цим розділом.
На думку Контролюючого органу Позивачем порушено вимоги п. 288. 5 ст. 288 ПК України, що призвело до заниження орендної плати за землю за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015р . на суму 238068,88грн.
Як вбачається з матеріалів справи, що між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством "Елекон" 11.03.1999 р. укладено Договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, відповідно до умов якого Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 09.04.1998 № 747 надає, а Відкрите акціонерне товариство "Елекон" приймає в тимчасове користування земельну ділянку площею 3,4591 га, в тому числі: забудовані землі під промисловими об'єктами - 3,4591 га, згідно з планом землекористування, строком на 49 років.
Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 Статуту Публічного акціонерного товариства "Леокон", затвердженого протоколом позачергових загальних зборів акціонерів № 2 від 10.12.2014, (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 30.12.2014), товариство створене відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву (наказ № 518 від 29.03.1996) шляхом реорганізації у формі перетворення державного орендного підприємства "Елекон" у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України від 26.11.1994 № 699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів". Товариство є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов'язків державного орендного підприємства "Елекон", припиненого шляхом перетворення у Відкрите акціонерне товариство "Елекон", надалі перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Леокон".
Відповідно до п. 1.2 Договору, земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування виробничої бази на вул. Пост-Волинській, 5 у Жовтневому районі.
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно до закону «Про плату за землю» у вигляді орендної плати у розмірі двох відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується, на рахунок 25429025020037, код 13050100 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, одержувач: райфінвідділ, код 02317474.
У відповідності до підпункту б) пункту 3.2 Договору землекористувач зобов'язаний виконувати вимоги діючого законодавства.
Згідно з п. 4.1 Договору, взаємовідносини сторін, не урегульовані цим договором, регламентуються діючим законодавством.
Між сторонами 05.09.2003 р. укладено Додаткову угоду, якою викладено п. 2.1 Договору на право тимчасового довгострокового користування землею в новій редакції: « 2.1. Плата за землю вноситься "Користувачем" згідно до Закону України "Про плату за землю" у вигляді орендної плати у розмірі 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується на рахунок 33214812800010, КЕКД 13050200 в УДК у м.Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 26077951. Одержувач: ФУ у Солом'янському районі м.Києва.».
Позивач зазначає, що в провадженні Господарського суму міста Києва перебувала справа за №910/25256/14 за позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Леокон» про внесення змін до Договору на тимчасове довгострокове користування землею на умовах оренди від 11.03.1999, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 11.03.1999 за № 69-5-00023, який укладено між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством «Елекон».
Рішенням Господарського суму міста Києва 19.01.2015 р. по справі №910/25256/14, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 червня 2015 р., позов задоволено повністю. Внести зміни до Договору на тимчасове довгострокове користування землею на умовах оренди від 11.03.1999, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством «Елекон», яке перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Леокон», та зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 11.03.1999 за № 69-5-00023, а саме, викласти п. 2.1 договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».
Зокрема, в Рішенні Господарського суму міста Києва 19.01.2015 р. по справі №910/25256/14 зазначено наступне: «Суд зазначає, що на дату розгляду даної справи Публічним акціонерним товариством «Леокон» не надано суду доказів внесення змін до п. 2.1 Договору на тимчасове довгострокове користування землею на умовах оренди від 11.03.1999, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 11.03.1999 за № 69-5-00023, що свідчить про невиконання обов'язку щодо оформлення внесення змін до договору оренди з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, а також те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, суд приходить висновку про наявність підстав зміни договору у частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому позовні вимоги Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в інтересах держави в особі Київської міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню.».
Суд звертає увагу, що Рішенням Господарського суму міста Києва 19.01.2015 р. по справі №910/25256/14 встановлено необхідність внесення змін в Договір на тимчасове довгострокове користування землею на умовах оренди від 11.03.1999 р. (сплата 3% орендна плата за землю), з метою приведення його у відповідність статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України, а отже з моменту укладання Додаткової угоди до Позивача застосовується сплата 3 % за договором оренди землі, а не з моменту прийняття рішення Київською міською радою.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, Рішення Господарського суму міста Києва від 19.01.2015 р. по справі №910/25256/14 набрало законної сили 04.06.2015 р., а отже з даного моменту Позивач повинен був сплачувати ставку 3% оренди землі.
Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що Позивачем саме з моменту набрання законної сили Рішення Господарського суму міста Києва від 19.01.2015 р. по справі №910/25256/14 нараховувало та сплачувало орендну плату за землю з застосування 3%, а отже висновки Контролюючого органу викладені в Акті перевірки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2017 року № 1083140305 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ЛЕОКОН" (адреса: 03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, 5; код ЄДРПОУ 04012000) задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року № 0029371406.
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року № 0029381406.
4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року №0004771401.
5. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року №1083140305.
6. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у м. Києві від 21 червня 2017 року №0004761401.
7. Стягнути з Головного Управління ДФС у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "ЛЕОКОН" (адреса: 03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, 5; код ЄДРПОУ 04012000) судові витрати у розмірі 27457,37 грн. (двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят сім гривень 37 копійок).
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук