17 серпня 2018 р. м. ХерсонСправа № 821/2024/17
Херсонський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши заяву Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області про відстрочення виконання судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області про стягнення середнього заробітку,
встановив:
22 грудня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Херсонського адміністративного суду з адміністративним позовом до Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач, Чаплинська РДА, заявник), у якій просив стягнути з Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області середньомісячний заробіток за час невиконання рішення суду у сумі 71274,06 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року по справі № 821/2042/17, позовні вимоги позивача задоволено повністю.
Постановою Одеського апеляцйного адміністративного суду від 26 червня 2018 року наведене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
08 серпня 2018 року від заявника до суду надійшла заява про відстрочення судового рішення, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення суду від 27 березня 2018 року по адміністративній справі № 821/2024/17 до закінчення касаційного провадження з перегляду оскаржених судових рішень Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду України. Обґрунтовуючи подану заяву, Чаплинська РДА посилається на те, що позивачем подано до Управління Державної казначейської служби України в Чаплинському районі виконавчий лист на виконання рішення суду від 27 березня 2018 року, при тому, що заявником оскаржено рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року та постанову Одеського апеляцйного адміністративного суду від 26 червня 2018 року по справі № 821/2024/17 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України, у зв'язку із тим, що на думку заявника оскаржені рішення не відповідають нормам матеріального права. Стверджує, що кошторисом на 2018 рік, затвердженого обласною державною адміністрацією, не передбачено кошти для розрахунку з ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 27 березня 2018 року по справі № 821/2024/17. Наголошує на тому, що безспірне списання коштів на виконання наведеного судового рішення, призведе до неможливості виплати заробітної плати працівнику відділу освіти, культури, молоді та спорту районної державної адміністрації.
Ухвалою від 08 серпня 2018 року заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 17 серпня 2018 року.
14 серпня 2018 року до суду подано відзив на заяву Чаплинської РДА. Згідно змісту наведеної заяви вбачається, що позивач не погоджується із доводами вказаними у заяві про відстрочення виконання судового рішення з огляду на те, що на даний момент не існує обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду від 27 березня 2018 року, тому згідно положень ст. 378 КАС України підстави для задоволення заяви Чаплинської РДА відсутні. Зауважує на тому, що відповідно до ст. 375 КАС України відстрочення виконання відповідного судового рішення можливе лише за умови, якщо рішення не потребує примусового виконання, проте як вбачається з поданої заяви суб'єкта владних повноважень, оскаржуване ним рішення перебуває на стадії примусового виконання органом казначейської служби. Позивач просить суд при розгляді заяви про відстрочення рішення суду, врахувати той факт, що заборгованість по виплаті коштів, визначених в оскаржуваному рішенні виникла з вини Чаплинської РДА, у зв'язку із незаконним звільненням позивача та відмовою своєчасного погашення такої заборгованості. Таким чином, позивач вважає заяву про відстрочення судового рішення неоґрунтованою, такою, що навмисно перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду від 27 березня 2018 року, яке набрало законної сили, та тим самим перешкоджає поновленню порушених прав ОСОБА_1 Просив у задоволенні поданої заяви відмовити повністю, здійснювати її розгляд без його участі.
16 серпня 2018 року заявник подав до суду виступ по заяві про відстрочку виконання рішення суду від 27 березня 2018 року, яка за своїм змістом є ідентичною первинній заяві про відстрочення відповідного рішення.
17 серпня 2018 року заявник не забезпечив явку свого представника у судове засідання, проте був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З урахуванням наведеного, суд згідно приписів ч. 9 ст. 205 КАС України приймає рішення розглядати заяву про відстрочення виконання судового рішення в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч. 1). Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (ч. 2). Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3). Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як встановлено судом, зазначаючи про обставини, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду від 27 березня 2018 року, заявник посилається на те, що кошторисом на 2018 рік, затвердженого обласною державною адміністрацією, не передбачено кошти для розрахунку з ОСОБА_1 на виконання відповідного рішення суду, при цьому наголошує на тому, що безспірне списання коштів на виконання наведеного судового рішення, призведе до неможливості виплати заробітної плати працівнику відділу освіти, культури, молоді та спорту районної державної адміністрації.
Суд вважає наведені доводи заявника необґрунтованими, оскільки подана ним заява та додані до неї документи (оскаржуване рішення суду першої інстанції) не містять доказів на підтвердження відповідних доводів.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»). Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Крім того, відповідно до п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України" ЄСПЛ висловлено позицію про те, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.
Суд зазначає, що навіть якщо б заявник надав би докази відсутності бюджетних коштів на виплату позивачу належних йому сум, вищенаведена практика ЄСПЛ вказує на те, що це не є підставою невиконання вимог Закону та рішень суду, які набрали законної сили.
Відтак, посилання заявника на відсутність фінансування на виплату ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час невиконання судового рішення, визначеної у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, не можуть бути враховані в якості доказу при вирішенні питання щодо необхідності відстрочення виконання рішення суду.
Згідно ч. 1 ст. 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Суд критично ставиться до посилання заявника на оскарження рішення суду першої та другої інстанції по справі № 821/2024/17 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України, як на підставу відстрочення відповідного судового рішення, оскільки наведене посилання є підставою саме для зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, при цьому заява про зупинення подається до суду касаційної інстанції.
При розгляді заяви про відстрочення рішення суду від 27 березня 2018 року, суд враховує той факт, що ОСОБА_1 вважається незаконно звільненим та поновленим на посаді начальника відділу освіти Чаплинської РДА від 27 вересня 2010 року, що встановлено постановою Вищого адміністративного суду від 13 квітня 2017 року по справі № 665/49/13-а.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1, 2 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд вважає заяву Чаплинської РДА про відстрочення рішення суду від 27 березня 2018 року по справі № 821/2024/17 безпідставною, тому залишає її без задоволення.
Керуючись ст. 241, 248, 378 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області про відстрочення виконання судового рішення по адміністративній справі №821/2024/17 за позовом ОСОБА_1 до Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області про стягнення середнього заробітку, відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Гомельчук С.В.