ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 серпня 2018 року № 826/6921/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання незаконною перевірки, визнання протиправними та скасування
податкових повідомлень-рішень
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати документальну позапланову перевірку, проведену Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 02.11.2016 року №749, - незаконною; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2017 року №0001971306, №0001981306; стягнути судові витрати в розмірі 2019,30 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 01.08.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 17.10.2017 р.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 17.10.2017 р. розгляд справи відкладено до 05.02.2018 р., у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. у відпустці.
Також, у відповідності до Довідки про нездійснення фіксування судового засідання від 05.02.2018р. розгляд справи відкладено до 02.03.2018 р., у зв'язку з неявкою позивача.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 02.03.2018 р. розгляд справи відкладено.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що в Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві порушено норми ст. 78, 79 Податкового кодексу України (далі- ПК України) при проведенні перевірки, за результатом якої складено акт від 18.11.2016 року №410/1-26-50-13-06/НОМЕР_1 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки позивачу не вручено ні копію наказу про призначення перевірки, ні повідомлення про проведення перевірки. Крім того, позивач вказує, що відповідно до підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України сума боргу прощена (анульована) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача відповідно до п. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов з якого вбачається, що в порушення норм п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України позивачем не включено до оподаткованого доходу за 2015 рік суму боргу прощена (анульована) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
В судовому засіданні 20.03.2018 року Судом прийнято рішення про розгляд справи в спрощеному провадженні у відповідності до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. ).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичною особою ОСОБА_3 у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р.
За результатом перевірки складено Акт від 18.11.2016 року №410/1-26-50-13-06/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки Контролюючим органом встановлено наступні порушення: п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 та пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме: заниження оподаткованого доходу за 2015 рік на загальну суму 751976,03 грн. отриманого як додаткове благо та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 150395,21 грн.; п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» та заниження ставки оподаткування при нарахуванні військового збору в результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в сумі 11279,64 грн.
На підставі акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.05.2017 року: № 000197306, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 187841,76 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 150273,41 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями 37568,35 грн.; №0001981306, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 14088,14 грн., в тому числі за основним платежем 11270,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2817,63 грн.
Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
В частині позовних вимог щодо визнання документальну позапланову перевірку, проведену Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 02.11.2016 року №749 - незаконною, Суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіку перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Пунктами 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Судом встановлено, що Позивачу надіслано повідомлення про запрошення від 02.11.2016 року №223/26-50-13-06-14 та копію наказу про проведення перевірки від 02.11.2016 року №749 поштовим відправленням, яке не вручено Позивачу з незалежних від нього причин, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення адресату.
Крім того, Суд звертає увагу, що Позивачем оскаржуються дії Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка не є стороною по справі.
З огляду на викладене, доводи Позивача про порушення Контролюючим органом ст. 78, 79 ПК України є необґрунтованими, а отже позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання документальну позапланову перевірку проведену Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 02.11.2016 року №749 - незаконною не підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Києві від 12.05.2017 року №0001971306, №0001981306, Суд зазначає наступне.
Між Позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір від 17.01.2007 року №014/0005/85/11199 про надання кредиту.
В подальшому, 09.10.2015 року між Позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір про припинення зобов'язань по кредитному договору від 17.01.2007 року №014/0005/85/11199, відповідно до якого розмір непогашеної позивачем заборгованості складає суму основного боргу (неповернутого кредиту) 36 512,82 доларів США, що складає 777697,18 грн по офіційному курсу Національного Банку України станом на дату укладання договору.
Відповідно до п. 5 договору від , 09.10.2015 року позивач вважається повідомлений відповідно до пп. 1645.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України про те що сума анульованого (прощеного основного боргу буде включена Кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивальника (позивача) за підсумками звітного періоду, в якому борг було анульовано (прощено).
Судом встановлено, що Позивачем подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік без зазначення оподаткованого доходу в сумі 751976,03 грн.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктами 164.1.2 та 164.1.3 ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року.
У відповідності до абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Відтак, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абзацу «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, виникає за наступних обов'язкових умов: повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком); включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).
Разом з тим пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Як встановлено Судом, Позивачу прощено, зокрема, суму основного боргу (неповернутого кредиту) в розмірі 36512,82 доларів США, що становить 777697,18 грн. Проценти нараховані за користування кредитом в сумі 9026,57 доларів США та пеня за порушення строків повернення заборгованості в сумі 240172,30 до суми оподаткованого доходу відповідачем не включена.
Відповідно до п. 8. Підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Тобто, не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором відповідно до п.8 підр.1 р. ХХ Кодексу.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, відсутність у фізичної особи доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, не обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Києві від 12.05.2017 року №0001971306, №0001981306 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення рішення скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про обґрунтованість позовних вимог частково.
Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_3 (03028, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Києві від 12.05.2017 року №0001971306, №0001981306.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Києві за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_3 (03028, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 2019,30 грн. (дві тисячі дев'ятнадцять гривень 30 копійок).
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук