ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 серпня 2018 року м. Київ № 826/1969/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу та заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІСОН ГРУП"
до третя особаДержавної фіскальної служби України ГУ ДФС у м. Києві ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОН ГРУП» з позовом до Державної фіскальної служби України, за участю третіх осіб - Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОН ГРУП» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення сформованого за результатами господарських операцій за червень 2015 року у розмірі 4050000,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОН ГРУП» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення, сформованого за результатами господарських операцій за червень 2015 року у розмірі 4050000,00 грн. та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ;
- судові витрати в розмірі присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОН ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Представником позивача подано заяву про встановлення контролю за виконанням судового рішення від 01.11.2017 року у справі №826/1969/17.
Розглянувши доводи даного клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2017 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОН ГРУП» задоволено повністю, а саме: Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОН ГРУП» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення сформованого за результатами господарських операцій за червень 2015 року у розмірі 4050000,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість; зобов'язано Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОН ГРУП» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення, сформованого за результатами господарських операцій за червень 2015 року у розмірі 4050000,00 грн. та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ; присуджено на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОН ГРУП» (код ЄДРПОУ 37545528) документально підтверджені понесені ним судові витрати у розмірі 3200, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі, а також у тому ж судовому засіданні, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Між тим, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2017 на відповідача не було покладено обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" № 3 від 13.03.2017 вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судом встановлено, що позивач заходів щодо примусового виконання рішення суду не здійснив, виконавчий лист не отримав.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2017 на відповідача не було покладено обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, підстав для задоволення клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
В задоволенні клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 01.11.2017 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Федорчук А.Б.
Суддя Качур І.А
Суддя Келеберда В.І.