ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 серпня 2018 року № 826/1215/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у місті Києві,
Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного
територіального управління юстиції у м. Києві Храбана Сергія Ігоровича
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту державної реєстрації (надалі - Відповідач-1), Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Храбана Сергія Ігоровича (надалі - Відповідач-2), в якому просить визнати протиправним рішення прийняте державним реєстратором Відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Храбаном Сергієм Ігоровичем від 16.03.2016 року за №28757277 про вилучення запису про обтяження №9867712 нерухомого майн, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: м. .Київ, АДРЕСА_1; скасувати рішення прийняте державним реєстратором Відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Храбаном Сергієм Ігоровичем про вилучення запису про обтяження №9867712 від 01.06.2015 року, який було накладено відповідно до Попереднього договору від 01.06.2015 року, який зареєстрований в реєстрі за №1618; поновити запис про обтяження №9867712 від 01.06.2015 року нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: м. .Київ, АДРЕСА_1, який було внесено до реєстру на підставі Попереднього договору від 01.06.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем та зареєстрованого в реєстрі за №1618.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 19.04.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 19.07.2017 р.
В судовому засіданні 19.07.2017 р., Судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи до 13.09.2017 р.
В судовому засіданні 13.09.2017 р. представником Позивача заявлено клопотання про заміну Відповідача-1 (Департамент державної реєстрації) на належного Відповідача-1 - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, розгляд справи відкладено до 20.12.2017 р.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 20.12.2017 р. розгляд справи відкладено до 24.01.2018 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. на лікарняному.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачами порушено приписи чинного законодавства України, оскільки не було належним чином перевірено подані документи від імені Позивача для здійснення реєстраційних дій. Так, як наголошує Позивач, він не подавав жодних документів до Відповідача-2.
Представник Відповідача-1 заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що саме ОСОБА_1 звернувся із заявою про припинення обтяження речового права, отже державний реєстратор правомірно прийняв рішення щодо припинення обтяження на спірну квартиру.
В судовому засіданні 24.01.2018 року, Судом прийнято рішення про розгляд справи в спрощеному провадженні у відповідності до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. ).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
До управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві 16.03.2016 року звернувся ОСОБА_1 із заявою щодо обтяження речового права, яку було зареєстровано за реєстраційним номером 16074594. Разом із заявою було подано рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15.10.2015 року №431/3573/15-ц, тимчасову посвідку на постійне проживання серія НОМЕР_1 від 24.06.2008 року, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.
На підставі вказаного звернення 16.03.2016 року Відповідачем-2 було прийнято рішення №28757277 про вилучення запису про обтяження нерухомого майна №9867712, а саме, квартири за адресою АДРЕСА_2.
Позивач вважає дії Відповідачів протиправними, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно із частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочинну та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочинну, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст.18 Закону №1952-IV).
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
У відповідності до вимог пункту 9 Порядку №1127 разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Згідно п.2 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою її прийняття.
У відповідності до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень справи №16074594 вбачається, що саме ОСОБА_1 було здійснено звернення до Відповідача-2.
Посилання Позивача на те, що до Відповідача-2 він не звертався, а наявні підписи у поданих документах здійснені не ним не підтверджені жодними належними доказами.
До матеріалів справи не надано почеркознавчої експертизи із висновками про встановлення факту підробки підписів, тощо. Також і не надано звернень до правоохоронних органів на предмет з'ясування обставини підробки документів, підписів та подальше звернення невідомою особою від імені ОСОБА_4 до Відповідача-2.
Також слід зауважити, що відповідно до пункту 13.6 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової інструкції від 17.12.2013 № 173, копії судових рішень, що набрали законної сили, мають бути підписані відповідальним працівником (особою) суду та суддею, а також скріплені відбитком гербової печатки суду. У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається. На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності.
Заявником дотримано вимоги законодавства щодо надання для державної реєстрації копії судового рішення, яке відповідає вимогам вищезазначеної Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах.
Суд зазначає, що на наданій державному реєстратору копії судового рішенні міститься напис (Рішення набрало чинності 27.10.2015 року. Оригінал рішення знаходиться у матеріалах справи №2/431/2002/15) та печатка суду, що рішення набрало законної сили 27.10.2015 року.
Згідно з п.2 ст.22 Закону № 1952-IV відповідальність за достовірність даних, що містяться у документах, поданих до державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Таким чином, в діях Відповідача-2 відсутні протиправні дії щодо вчинення реєстраційних дій, рішення щодо припинення обтяження на квартиру АДРЕСА_3 у м. Києві прийнято правомірно та обґрунтовано.
З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_4) відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя А.Б. Федорчук
Судді І.А. Качур
В.І. Келеберда