ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 серпня 2018 року № 826/1151/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Городнянське хлібоприймальне
підприємство»
до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській
області,
Державної архітектурно-будівельної інспекції України
про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Городнянське хлібоприймальне підприємство» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області (надалі - Відповідач-1), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - Відповідач-2), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати припис №48-П від 14 грудня 2016 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та визнати протиправною та скасувати постанову №9/2527 від 28 грудня 2016 року про накладення штрафу у розмірі 16000,00 грн. на Товариство з обмеженою відповідальністю «Городнянське хлібоприймальне підприємство» за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 01.02.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 12.04.2017 р.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 12.04.2017 р. розгляд справи відкладено до 19.07.2017 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. у відпустці.
Відповідно до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 19.07.2017 р. розгляд справи відкладено до 22.11.2017 р. у зв'язку з не явкою представників сторін в судове засідання.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 22.11.2017 р. розгляд справи відкладено до 06.02.2017 р.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що у Відповідача-1 були відсутні підстави для проведення перевірки підприємства, оскільки посадові особи Відповідача-1 прибули на проведення перевірки після спливу граничного строку, встановленого для проведення такої перевірки, на час проведення перевірки діяв мораторій, а тому підстав для винесення спірних рішень не було.
В судове засідання представники Відповідачів не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи.
В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позовну заяву поданих представниками Відповідачів, в яких останні проти позовних вимог заперечували, оскільки Відповідачем-1 обґрунтовано та у відповідності до приписів законодавства України проведено перевірку Позивача, а тому правомірно винесено оскаржувані припис та постанову.
Представником Позивача подано до суду 06.02.2018 р. клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
В судовому засіданні 29.01.2018 р., Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні у відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 р.).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши думку позивача та представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до повідомлення про проведення планової перевірки від 30.11.2016 року №40-1025-1.20/2-6/2510-16 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зазначено, що останнім буде проведено планову перевірку в термін з 05.12.2016 року по 16.12.2016 року ТОВ «Городнянське хлібоприймальне підприємство» на об'єкті будівництва «Реконструкція та технічне переоснащення комплексу по переробці зерна за адресою: 15100, Чернігівська область, м. Городня, вул. Вокзальна, 18».
Відповідачем-1 складено Акт від 14.12.2016 року №54-П про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.
Одночасно Відповідачем-1 прийнято протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.12.2016 року та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14.12.2016 року №48-П.
На підставі акту про недопущення посадових осіб від 14.12.2016 року №54-П прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28.12.2016 року №9/2527, відповідно до якої за порушення п.1 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визнано ТОВ «Городнянське хлібоприймальне підприємство» визнано винним у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності п.2 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 16000,00 грн.
Позивач вважає, що спірні рішення прийняті Відповідачем з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (надалі Закон №3038-VI).
Частинами 1 та 3 статті 6 Закону №3038-VI встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Зміст управління у сфері містобудівної діяльності, державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду включає, зокрема, контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
У відповідності до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Основними завданнями Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема, шляхом здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Пунктом 7 Положення встановлено, що Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 41 Закону №3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (надалі - Порядок №553).
Пунктом 2 Порядку №553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Згідно пункту 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Відповідно до п.6 Порядку №553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Органи державного архітектурно-будівельного контролю проводять планові перевірки об'єктів містобудування не частіше ніж один раз на півроку.
Строк проведення планової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на п'ять робочих днів.
Отже, Відповідачем у рамках визначеного строку було здійснено виїзд на об'єкт перевірки.
Відповідно до вимог п.п. 1-3 п. 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Вказані права кореспондуються з обов'язком суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Суди прийшов до висновку, що вказані положення Закону № 71-VIII не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказаний Закон направлений на регулювання правовідносин у сфері оподаткування, а також діяльності органів доходів і зборів, які у розумінні п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України є контролюючими органами.
Відповідно до ст.3 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.
Наведене свідчить, що мораторій на здійснення перевірок діє саме щодо перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції. В даному випадку, Позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на території міста Києва.
За таких обставин, Судом не беруться до уваги доводи Позивача щодо необхідності дозволу Кабінету Міністрів України на проведення позапланової перевірки, оскільки вказані положення Закону № 71-VIII не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як вказаний Закон направлений на регулювання правовідносин у сфері оподаткування, а також діяльності органів доходів і зборів, які у розмінні п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України є контролюючими органами, до яких Державна архітектурна-будівельна інспекція України не відноситься.
Крім того, Суд звертає увагу, що в даному випадку призначено планову перевірку, а не позапланову.
Під час розгляду справи Позивачем не надано доказів протиправності винесених спірних рішень, а в позовній заяві містяться посилання лише на приписи Податкового кодексу України та Закону № 71-VIII, які за своїм змістом не мають відношення до даних спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.02.2016 року №805/4926/15-а.
З урахуванням наведеного, Суд приходить до висновку про правомірність підстав проведення позапланової перевірки Позивача та дотримання ним порядку пред'явлення всіх необхідних документів до початку її проведення.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України ч. 2 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Згідно вимог п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» дії, передбачені частинами першою - восьмою цієї статті, вчинені суб'єктами містобудування, яких протягом року було піддано стягненню за такі самі порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу, визначеного у відповідному абзаці цієї статті, у подвійному розмірі.
Матеріалами справи підтверджується, що спірною постановою на ТОВ «Городнянське хлібоприймальне підприємство» накладено штраф за порушення вимог п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а саме - не допуск посадової особи органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкт будівництва.
З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваних припису та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Городнянське хлібоприймальне підприємство» (15100, Чернігівська обл., м. Городня, вул. Вокзальна 18; код ЄДРПОУ 32517983) відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя А.Б. Федорчук
Судді І.А. Качур
В.І. Келеберда