27 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/343/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (позивач) звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" ОСОБА_2 (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 002-21061-020215 "лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1),
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) № 002-21061-020215 "лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений між нею та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договору № 002-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є вкладником ПАТ "Дельта Банк" за договором №002-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015 на суму 180000 грн., з строком дії по 04.03.2015 року включно. Проте відповідач протиправно та необґрунтовано виніс рішення про визнання зазначеного договору нікчемним з підстав надання банком окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку, оскільки даний договір був укладений на загальних умовах, а жодне з його положень не суперечить вимогам чинного законодавства. Позивач також зазначає, що уповноважена особа Фонду також необґрунтовано не включила його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. На думку представника позивача, яка викладена в додаткових поясненнях, його банківські вклади є пасивами банку, а не активами, з якими було оголошено заборону здійснювати будь-які операції після визнання банку проблемним. Враховуючи те, що стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" регулює правовідносини по збереженню активів банку, запобіганню втрати майна та збитків банку, а кошти є пасивом банку, то дані кошти не є майном банку і не впливають на його збитковість. Пункт 7 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону не може застосовуватись до укладених з позивачем правочинів, оскільки стосується майна (активів) банку, а кошти за правочинами не є майном банку, а є майном вкладника. Отже, обставин, які передбачені даним пунктом для визнання правочиу нікчемним у випадку із правочином позивача не існувало. Переказ грошових коштів із поточних рахунків одних клієнтів (вкладників) банку на вкладні (депозитні) рахунки інших клієнтів банку прямо дозволена нормами чинного законодавства, п. 7.13, п. 10.19 Інструкції про порядок відкриття , використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердж. постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, та внутрішнніми документами банку, в тому числі Правилами банку. Послуга здійснення поповнення вкладів клієнтів від третіх осіб в іноземній валюті надавалась банком починаючи з 16.05.2014, не заборонена внутрішніми документами банку, послуга є стандартизованою, публічною та вільно надавалась кожному споживачу банківських послуг. Що стосується застосування відповідачем наслідків визнання нікчемності правочину у вигляді списання з його поточного рахунку коштів в сумі 180000 грн. та перерахування цих коштів іншій особі, то позивач вважає такі дії не передбачені законодавством, порушують право власності позивача як клієнта банку на грошові коти, які знаходяться на банківських рахунках. Посилаючись на наведене, просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою від 23.03.2016 відкрито провадження у справі.
13.04.2016 провадження у справі було зупинено до вирішення Конституційним судом України конституційного подання Верховного Суду щодо відповідності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням Конституції України.
15.12.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року № 2147 - VІІІ.
Ухвалою від 04.06.2018 провадження у справі поновлене, розгляд справи продовжено в загальному позовному провадженні.
20.06.2018 та 13.08.2018 проведено підготовче засідання.
10.08.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., в якому просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що на підставі розпочатої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 року ліквідацією банку була проведена перевірка правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" на предмет виявлення договорів з ознаками нікчемності, відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб". Так, визнано нікчемними та включено до відповідного Переліку, фінансові операції, здійснені у період часу з 16.01.2015 року, так як лише 15.01.2015 року керівники структурних підрозділів банку отримали інформацію про віднесення банку до категорії проблемних та введення заборони на проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. Зокрема, нікчемною визнана угода, укладена позивачем № 002-21061-020215, як така, що створила переваги для кредитора, внаслідок зарахування на вкладний (депозитний) рахунок позивача коштів від третьої особи ОСОБА_4, остання мала суми вкладів, які перевищували граничні суми відшкодування Фондом, і, відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни АТ "Дельта Банк", для такого клієнта існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації АТ "Дельта Банк" та реалізації його майна. Укладання між банком та фізичними особами після 16.01.2015 договорів банківського вкладу, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами Банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб. Крім того, відповідач зазначає, що при відкритті вкладного (депозитного) рахунку на користь третьої особи шляхом укладення договору банківського вкладу, в такому випадку договір банківського вкладу укладається саме з такою фізичною особою про відкриття вкладного (депозитного) рахунку на користь третьої особи. Відповідач також посилається на п. 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" , затверджених рішенням Ради директорів АТ "Дельта Банк" протоколом № 14 від 20 березня 2013 року, відповідно до якого зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається. Натомість позивачем порушено вказаний порядок. Крім того, відповідно до вимог наказу Тимчасової Адміністрації №813 від 16.09.2015 та додатків до нього, кошти з депозитного рахунку ОСОБА_1 були повернуті 17.09.15 на рахунок 3-ої особи - ініціатора переводів ОСОБА_4 НОМЕР_2, що підтверджується випискою по рахунку позивача. Таким чином, станом на дату подання позову, позивач не мав і не має на даний час коштів на відкритому на його ім'я депозитному рахунку, не може документально підтвердити свої вимоги як кредитор банку. Натомість, ОСОБА_4 могла розраховувати на отримання, або вже отримала дані кошти в межах гарантованої суми, або подати заяву про включення її до реєстру кредиторів, які мають право на отримання коштів за наслідками проведення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" в 4-ту чергу погашення вимог кредиторів, що ОСОБА_4 і було зроблено і що підтверджується витягом з акцептованого реєстру кредиторів ПАТ "Дельта Банк" . Тож зважаючи на викладені обставини, вбачається що і позивач, і 3-я особа ОСОБА_4 вимагають повернення одних і тих самих коштів. Посилаючись на наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі
16.08.2018 до суду надійшли заяви від представників сторін про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.
Розглянувши справу в письмовому провадженні, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02.02.15 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено договір №002-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях, відповідно до умов якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_3, на який залучає вклад в сумі 180000грн. до 04.03.2015 року, процентна ставка становить 13 процентів річних. Крім того, між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 02.02.2015 до договору №002-21061-020215, за якою сторони домовилися викласти п. 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: "Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього Договору".
Згідно платіжного доручення № 45266359 від 02.02.2015 ОСОБА_4 перерахувала з рахунку НОМЕР_2 на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 кошти у розмірі 180000 грн., а платіжним дорученням № 45266452 від 02.02.2015 ОСОБА_4 перерахувала ОСОБА_1 на поточний рахунок НОМЕР_4 - 20000 грн.
Відповідно до умов п. 1.10 вище вказаного договору банківського вкладу (депозиту), вклад виплачується вкладнику у разі закінчення строку залучення вкладу, або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок позивача № НОМЕР_4, який відкритий у ПАТ "Дельта Банк".
Строк дії договору банківського вкладу №002-21061-020215 закінчився 04.03.15.
02.03.2015 Правлінням Національного банку України прийнято Постанову № 195 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних". На підставі відповідної постанови, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному Акціонерному Товаристві "Дельта Банк", згідно з ним 03.03.2015 в ПАТ "Дельта Банк" запроваджують тимчасову адміністрацію. Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації призначено Кадирова Владислава Володимировича.
Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону. Перевірка здійснювалася на виконання наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" № 408 від 29.05.2015 року, та на виконання рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 174/15 від 27.07.2015 року.
За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та фізичними особами-клієнтами банку після 16.01.2015 року включно.
Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ "Дельта Банк".
05.10.2015 згідно рішення виконавчої дирекції Фонду № 181 від 02.10.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та призначено Кадирова Владислава Володимировича уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" строком на 2 роки з 05.10.2015 по 03.10.2017 включно.
На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів опубліковано оголошення про те, що з 08.10.2015 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Дельта Банк"; для отримання коштів вкладники ПАТ "Дельта Банк" з 08.10.2015 по 18.11.2015 включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - АТ "Ощадбанк", АТ "Укрексімбанк", АБ "Укргазбанк".
За результатами звернення до вказаних банків ОСОБА_1 з'ясувала, що відсутня в списках на отримання гарантованої суми за договором банківського вкладу.
В подальшому позивач отримала повідомлення від тимчасової адміністрації АТ "Дельта Банк" від 23.09.2015 № 8821/131 про нікчемність правочину, в якому було вказано про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 00211-21061-020215 від 02.02.15, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_6 згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
12.10.2015 позивач отримав готівкою кошти в сумі 21689 грн. 56 коп. з каси Херсонського обласного управління Ощадбанку України.
Відповідач в свою чергу надав документи про те, що наказом уповноваженої особи Фонду від 16.09.2015 № 813 були застосовані наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.2 ст. 38 Закону України "По систему гарантування вкладів фізичних осіб", до переліку увійшов і договір № 002-21061-020215 від 02.02.2015 між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , та повернуті кошти на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов договорів. 17.09.2015 грошові кошти в сумі 180000 грн. повернулись на рахунок ОСОБА_4 НОМЕР_2.
Вважаючи, що протиправними діями відповідача безпідставно позбавлено позивача права на отримання гарантованого державою відшкодування вкладу, останній звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. За частиною 2. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 6) розсудливо; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI, Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14).
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Метою Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI (надалі - Закон № 4452-VI ) та Фонду є захист прав вкладників коштів до банків України та збільшення довіри до банківської системи України з боку фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, однак при цьому не мають бути порушені права та інтереси інших осіб, які є споживачами банківських послуг у широкому розумінні. Норми цього Закону є спеціальними та врегульовують особливі правовідносини, які виникають, зокрема, між вкладниками та Фондом або його уповноваженою особою щодо гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до частини першої ст. 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з частиною першою ст. 26 Закону № 4452-VI, зокрема, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до частини другої ст. 26 Закону № 4452-VI, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з частиною першою ст. 46 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Протягом трьох робочих днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Пунктами 3, 4 р.3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Відповідно до п.6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
У відповідності до пунктів 2 та 4 розділу 4 Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.
Зазначені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи:
1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду;
3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру;
4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення, Уповноважена особа Фонду може протягом процедури ліквідації подавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, зокрема, щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
Таким чином, уповноважена особа Фонду формує та подає до Фонду, зокрема, повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п.4-11 ч.4 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проте протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
Крім того, згідно з частиною другою ст. 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Перелік підстав, наведених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI є вичерпним, зокрема, однією з підстав віднесення правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку до нікчемних є: 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Наведені норми законодавства підтверджують наявність в Уповноваженої особи, а у подальшому у Фонду повноважень на перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою ст. 38 Закону, а також права на вчинення дій щодо повідомлення осіб про нікчемність договорів і застосування наслідків їх нікчемності.
З положень статей 37, 38 Закону N 4452-VI випливає, що Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення ознак, які свідчать про нікчемність правочинів, тобто мають право здійснити юридичну кваліфікацію таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення й повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. Згідно із частиною другою статті 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином, Фонд чи його уповноважена особа, виконуючи обов'язок, визначений статтею 38 Закону N 4452-VI, здійснює перевірку правочинів, виявляє та фіксує, які правочини є нікчемними в силу вимог закону, а не визнає їх нікчемними.
Незгода з рішенням уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до переліку нікчемних правочинів, підстави визнання яких установлені законом, спричиняє публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
У контексті конкретних обставин цієї справи зміст спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи спірних правовідносин, з'ясуванням статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду та його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються, порядок здійснення контролю за його діяльністю.
Законодавцем закріплено за Фондом нормотворчу та регулятивну функцію у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідацію. Фонд також уповноважений здійснювати функції нагляду та перевірки банків та має право на застосування примусу (у тому числі, шляхом накладення адміністративних санкцій), що свідчить про наявність у Фонду владних та управлінських повноважень. За правилами частини сьомої статті 3 Закону N 4452-VI органи державної влади та НБУ не мають права втручатись у діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій та повноважень. Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону N 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.
У межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами (частини перша, друга статі 6 Закону N 4452-VI). Отже, законодавець наділив Фонд виключними повноваженнями у сфері забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, при реалізації яких Фонд виконує функції державного управління, а тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС.
У зазначеній справі спір виник через те, що уповноважена особа Фонду на підставі частин першої та другої статті 38 Закону N 4452-VI, за результатами перевірки правочинів (договорів, операцій) на предмет виявлення правочинів, які є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, віднесла до нікчемних правочин за договором банківського вкладу ОСОБА_1 та застосувала наслідки такої нікчемності.
З положень статей 34 - 43 Закону N 4452-VI вбачається, що на Фонд під час проведення процедури тимчасової адміністрації банку покладається ряд обов'язків, які належать йому як суб'єкту владних повноважень, а не як суб'єкту господарювання чи його керівним органам, зокрема: обов'язок розпочати процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку у строк, визначений цим Законом; обов'язок здійснити заходи щодо збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку; обов'язок затвердити план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку). Отже, під час виконання зазначених обов'язків у межах процедури тимчасової адміністрації Фонд чи уповноважена особа Фонду здійснює владні управлінські повноваження на виконання законодавчо закріплених завдань та функцій. Після запровадження процедури тимчасової адміністрації банку на Фонд покладено обов'язок вжити заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, передбачені статтею 38 Закону N 4452-VI. Обов'язок Фонду щодо збереження активів банку реалізується шляхом забезпечення проведення Фондом протягом дії тимчасової адміністрації перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними. Вказана норма стосується правочинів, однією із сторін якого є банк, щодо якого запроваджено тимчасову адміністрацію, що свідчить про те, що законодавець передбачив спеціальні норми, які покликані встановити нікчемні правочини, мета яких суперечить майновим інтересам банку. Ці норми мають пріоритет над загальними нормами цивільного законодавства щодо нікчемності правочинів.
Отже, обов'язки Фонду, визначені у статті 38 Закону N 4452-VI, стосуються реалізації законодавчо закріплених функцій та повноважень Фонду та виконуються з метою збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку при проведенні процедури виведення з ринку неплатоспроможного банку під час тимчасової адміністрації. У таких правовідносинах Фонд діє як суб'єкт владних повноважень, адже реалізація цієї функції Фонду має публічний (за сферою реалізації) та владний характер (за методом впливу). Таким чином, Фонд при виконанні обов'язку, передбаченого статтею 38 Закону N 4452-VI, діє як суб'єкт владних повноважень у розумінні КАС.
Відповідно до частини десятої статті 38 Закону N 4452-VI усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду. Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 статті 2 Закону N 4452-VI).Оскільки обов'язок Фонду, визначений статтею 38 Закону N 4452-VI, віднесений до компетенції Фонду як суб'єкта владних повноважень при реалізації публічно-владних управлінських функцій, то виконання цього обов'язку уповноваженою особою Фонду при делегуванні їй таких повноважень свідчить про те, що вона діє як посадова особа, а не як керівник банку. Той факт, що Фонд делегує частину повноважень уповноваженій особі Фонду, не змінює владний та управлінський характер таких функцій, а також не змінює їх суті та змісту.
Таким чином, спір, предметом якого є перевірка законності дій посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владно-управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави на відповідність законам України та іншим нормативно-правовим актам, підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, Фонд чи уповноважена особа Фонду не були сторонами правочинів (договорів, операцій) за договором банківського вкладу, укладеного між позивачем і банком, а відповідно між позивачем та Фондом чи його уповноваженою особою не виникло інших правовідносин, ніж ті, що за своєю юридичною природою є наслідками дій суб'єкта владних повноважень, які вчиняються на підставі та у спосіб, визначені законом.
Спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами.
Наказом уповноваженої особи Фонду "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" від 16 вересня 2015 року №813 були застосовані наслідки нікчемності договорів банківського вкладу. Як вбачається зі змісту п. 1 наказу №813 останнім приписано застосувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), перелік яких наведено у додатку №1 до цього наказу, для чого у строк до 18.09.2015 наказано забезпечити автоматизацію процесу формування бухгалтерських проводок по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до договорів, або з поточних рахунків, на які відповідно до умов договорів були перераховані кошти після закінчення строк дії договорів, на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов договорів, перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього наказу, згідно реєстру операцій, наведеному в Додатку № 2 до цього наказу. У Додатках №№ 1, 2 вказано договір №000211-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) укладений з позивачем, вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_3, на якому обліковується вклад в сумі 180000 грн., а також отримувача коштів ОСОБА_4, її рахунок НОМЕР_5 , на який мають бути переведені (повернуті) кошти.
Факт виявлення нікчемного правочину зафіксований комісією з перевірки правочинів за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", про що свідчить наданий суду протокол її засідання від 15.06.2015, саме в даному протоколі комісія обґрунтувала чому договори є нікчемними та підстави такої нікчемності. Суд не дає оцінку даному протоколу, оскільки правочин є нікчемним з моменту укладення відповідно до закону, а не протоколу засідання комісії, затвердженого уповноваженою особою Фонду.
Суд вважає, що застосування наслідків нікчемних правочинів не повинно відбуватись в вигляді видання наказу по банку та проведення бухгалтерських проводок по поверненню коштів з одних депозитних чи поточних рахунків на інші без відома та згоди клієнтів банку, натомість уповноважена особа Фонду або сам Фонд має звертатися до суду з вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину, і тільки за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочин.
Суд приймає до уваги, що внаслідок прийняття відповідачем наказу від 16.09.2015 року №813 про застосування наслідків нікчемності правочинів, позивача було протиправно позбавлено його вкладу шляхом повернення третій особі та не було включено його до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Разом з тим, суд враховує відсутність позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 (в тому числі додатки до нього), в частині застосування наслідків нікчемності договору №002-21061-020215 банківського вкладу, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1
Суд враховує правову позицію, яка міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12294/16 від 11.04.2018, справі N826/1476/15 від 04.07.2018 про те, при правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону N 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Накази (рішення, повідомлення), тобто внутрішні розпорядчі документи Банку про нікчемність правочинів, не можуть створювати зобов'язання для третіх осіб, зокрема, контрагентів Банку. Тому сам факт направлення повідомлення (видання наказу тощо) про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину, проте, Банк не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину.
Як вбачається зі змісту наказу від 16.09.2015 року №813, а також повідомлення від 23.09.2015 року №8821/131 підставою для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного позивачем з ПАТ "Дельта Банк", визначено п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, умовою застосування якого є мета надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством. Однак, одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000 грн. прямо встановлена законодавством України, а тому посилання на п. 7 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону не є належною підставою для визнання правочину, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта банк", нікчемним.
Суд критично ставиться до доводів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про те, що кошти надійшли на рахунок позивача шляхом переказу з рахунку іншого клієнта банку, даний факт не надає достатніх і необхідних підстав вважати таку операцію нікчемною, оскільки можливість внесення коштів саме таким шляхом узгоджена позивачем і ПАТ "Дельта Банк" безпосередньо в укладеному між ними договорі банківського рахунку і відповідає вимогам статті 2 Закону № 4452-VI.
Посилання Уповноваженої особи на постанову правління Національного банку України від 30.10.2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта банк" до категорії проблемних", якою встановлено обмеження в діяльності банку, що була наявна на момент укладання договору № 011-21061-020215 від 02.02.2015 банківського вкладу (депозиту) та, на її переконання, перешкоджала його укладенню, оскільки кошти на рахунок позивача надійшли у період визнання банку проблемним, суд також до уваги не приймає, оскільки такі обставини, у відповідності до положень статті 75 Закон України "Про банки та банківську діяльність", є банківською таємницею, тобто інформацією, що не підлягає розголошенню і яка не була і не могла бути відома ані позивачу, ані іншій особі, з рахунку якої було здійснено переведення коштів.
При цьому, належних та допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача та його обізнаність щодо можливих неправомірних дій особи, на яку вказує відповідач, наявність кримінальних справ стосовно працівників банку, які здійснювали перерахування коштів на рахунки третіх осіб, знаючи про встановлені Національним банком України обмеження, суду останнім надано не було.
Інших підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону, відповідачем не наведено.
Крім того, наполягаючи на неправомірності позовних вимог, відповідач посилається на п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта банк", затверджених рішенням Ради директорів АТ "Дельта Банк" (протокол №14 від 20.03.2013 року), відповідно до якого зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.
Як було встановлено судом раніше, додатковою угодою №1 від 02.02.2015 до договору №011-21061-020215 внесено зміни та п. 1.8 статті 1 останнього викладено у в наступній редакції: " 1.8 Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього Договору. ".
Відповідно до ч. 1 ст. 1062 ЦК України, п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБК 12.11.2003 №492, на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Положення п.7.1.5 ст.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346 від 05.04.2001 передбачають, що зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюються як внесенням їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, практика зарахування коштів для вкладника від третьої особи запроваджена ПАТ "Дельта Банк" як публічна послуга з 21.05.2014 року інструктивним листом № 317 "Щодо здійснення валютних переказів між рахунками клієнтів банку", тобто задовго до віднесення банку до категорії проблемних. Пунктом 5.11. Правил банківського обслуговування фізичним осіб у ПАТ "Дельта Банк", затверджених рішенням Ради Директорів АТ "Дельта Банк" протоколом від 20.03.2013 року № 14 (зі змінами та доповненнями від 14.01.2015 року) передбачено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку). Пунктом 1.105 Правил визначено, що продукт Банку - окрема банківська послуга або комплекс послуг, що надається клієнтом банком та яка має певний ряд характеристик (тарифів та умов).
Відповідач не зазначив, які саме умови даного договору надають переваги або пільги, в чому вони полягають, який платіж чи передачу іншого майна банку позивачу передбачав договір банківського вкладу (депозиту), яким чином договір банківського вкладу (депозиту) загрожував втраті активів або майна банку, які збитки могли бути завдані банку фактом укладення вказаного договору.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що укладення додаткової угоди № 1 від 02.02.2015 до договору банківського вкладу (депозиту) № 002-21061-020215 не створює індивідуальних привілейованих умов для позивача, а є банківською послугою з певними тарифами та умовами.
Підставою для включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб , є наявність у неї права на відповідний вклад, що має підтверджуватись відповідним банківським документом. Перерахування коштів у розмірі 180000 грн. на рахунок позивача, відкритий ПАТ"Дельта Банк" на підставі укладеного з нею договору банківського рахунку від 02.02.2015 № №002-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях , підтверджується крім самого договору відповідним банківським документом, платіжним дорученням № 45266359, витягом з реєстру договорів (додаток № 1 до наказу № 813 від 16.09.15), а отже позивач набула статусу вкладника банку у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI та має право на відшкодування коштів за її вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно з ч.5 ст. 38 Закону України № 4452-VI у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, або відшкодувати вартість в грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. У разі якщо кредитор добровільно не виконує свій обов'язок, уповноважена особа Фонду зобов'язана здійснити заходи щодо примусового застосування наслідків нікчемності - вживати заходи щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, вживати заходи по відшкодуванню збитків, спричинених їх укладенням. Повноважень на застосування інших наслідків нікчемності договорів відповідач не має. Ані Закон № 4452-VI, ані інші нормативні акти не дають відповідачу права списувати кошти з рахунку клієнта або зараховувати кошти на рахунок інших клієнтів на власний розсуд без відома та згоди клієнтів банку, навіть у вигляді застосування наслідків нікчемності, оскільки грошові кошти, розміщені на депозитному або поточному рахунках, є власністю вкладника, а право власності є непорушним. Суд констатує, що уповноважена особа Фонду наказала застосувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу не у відповідності до Закону.
Грошові кошти є об'єктом права власності, у тому числі приватної. Відповідно до Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша статті 41); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41). Розміщення особою коштів на рахунках банку з метою їх збереження є реалізацією її права власності на ці кошти. Отже, суд не приймає до уваги факт перерахування (повернення) коштів ОСОБА_4 з вкладного рахунку позивача, як доказ відсутності у позивача статусу вкладника, оскільки такі дії не є правомірними.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів наявність інших правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відтак, позовні вимоги про зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, є обґрунтованими.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини перша-друга статті 77 КАС України).
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності своїх дій відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
З урахуванням викладеного суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, як вкладника, є визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов'язання уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) № 002-21061-020215 "лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений між нею та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб .
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України). Таким чином, оскільки у межах даного спору Уповноважена особа виступає в якості посадової особи Фонду, то судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Фонду.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 ( ідент. код НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 002-21061-020215 "лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та ОСОБА_1.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) № 002-21061-020215 "лояльний" у гривнях від 02.02.2015, що укладений між нею та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договору № 002-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях від 02.02.2015.
Відшкодувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснені нею судові витрати у розмірі 1102 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 9.4