15 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1254/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - позивач, Головне управління) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 32524,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову, посилається на те, що за відповідачем обліковується зазначений податковий борг, який виник за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих згідно винесеного до відповідача податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») №10443-17 від 30 червня 2015 року на суму 32524,00 грн. На момент звернення до суду із даним позовом, залишок непогашеного боргу належного до сплати становить 32524,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 12 КАС України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 16 липня 2018 року по справі відкрите спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 15 серпня 2018 року. Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження на надання відзиву на позовну заяву.
У вказаній ухвалі запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцятиденного строку з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та роз'яснено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Ухвала суду про відкриття провадження направлена на адресу відповідача 10 липня 2018 року та вручена 26 липня 2018 року.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про розгляд даної справи.
Станом 15 серпня 2018 року відзив на позовну заяву до суду не надходив.
15 серпня 2018 року представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
У судове засідання призначене на 15 серпня 2018 року відповідач не з'явився, однак був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується вищевказаними обставинами.
Відтак, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України суд приймає рішення розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми податкового законодавства України, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має податковий борг в загальній сумі 32524,00 грн. Зазначений податковий борг виник 29 серпня 2015 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно:
- податкового повідомлення - рішення форми «Ф» № 10443-17 від 30 червня 2015 року на суму 32524,00 грн. (основний платіж).
30 листопада 2013 року відповідачу було вручено податкову вимогу форми «Ф» від 01 листопада 2013 року № 2152-21 на суму 26270,34 грн.
Залишок непогашеного грошового зобов'язання становить 32524,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755 - 17 (далі - ПК України).
Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Тобто, зважаючи на положення вказаних статей та Договору, позивач є платником орендної плати за земельну ділянку, зобов'язаний у строк та у розмірі встановленому законодавством та Договором сплачувати орендну плату (узгоджене грошове зобов'язання).
Приписами п.54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно зі ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Як встановлено судом, вищевказане ППР відповідачем не оскаржувалось.
Таким чином, грошове зобов'язання визначене ППР від 30 червня 2015 року №10443-17 набуло статусу узгодженого. Оскільки це зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то воно перетворилося на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Так, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було направлено та вручено податкову вимогу форми «Ф» від 01 листопада 2013 року № 2152-21.
Із часу направлення податкової вимоги до часу звернення з даним позовом до суду відповідач був постійним боржником, що підтверджується витягом із інтегрованої картки платника. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги.
Відповідно до п. 41.2 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Згідно п. 87.11 ст. 87 цього Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи, відповідачем у добровільному порядку суми вказаної заборгованості не погашені.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано жодних доказів сплати вказаного податкового боргу або інших належних доказів, спростовуючих наведені позивачем доводи. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути податковий борг з фізичної особи (громадянки) ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до місцевого бюджету Верхньоторгаївської сільської ради, по орендній платі за землю з фізичних осіб (код платежу 18010900), р/р 33219815021224, ОКПО 37949069, МФО 899998, Казначейство України, в сумі 35524,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 8.2.3