09 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/852/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гомельчука С.В.,
при секретарі Кукульник Я.В.,
за участю представника відповідача Яцемирського С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Новокаховської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, Новокаховська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними дії заступника начальника Великоолександрівського відділення Новокаховської ОДПІ Машталір І.В. щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2016 року № 93199-21 про нарахування позивачу транспортного податку з фізичних осіб відповідно до пп. 267.8.1 п. 267.8 ст.267 ПК України в розмірі 25000,00 грн. та скасувати наведене податкове повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті відповідачем спірного ППР податковим органом не враховано, що середньоринкова вартість автомобіля ОСОБА_2 (Volkswagen Touareg, 2014 року випуску, д.н. НОМЕР_1) складає 840685,85 грн., а тому даний автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки його середньоринкова вартість є меншою від суми, встановленої п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України на 1 січня податкового (звітного) року, тобто 750 розмірів мінімальної заробітної плати. Крім того, позивач наголошує, що ППР від 17 жовтня 2016 року № 93199-21 прийняте відповідачем поза межами строків, встановлених Податковим кодексом. Позивач вважає, що вказане ППР порушує його права, є незаконним та підлягає скасуванню.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року, адміністративний позов (справа № 821/2089/16) задоволено повністю.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, постанову суду першої інстанції від 20 січня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (касаційне провадження № К/9901/33018/18), скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, справу вирішено передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справі призначений № 821/852/18, головучим визначено суддю Гомельчука С.В.
Ухвалою від 08 травня 2018 року, судом прийнято до провадження адміністративну справу за № 821/852/18, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання та призначити судове засідання на 12 червня 2018 року.
12 червня 2018 року судом прийнято рішення про перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне провадження, призначено підготовче засідання на 10 липня 2018 року.
12 червня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Крім того, в матеріалах справи вже містилось заперечення на адміністративний позов від 19 січня 2017 року (згідно редакції Кодексу адміністративного судочинства до 15 грудня 2017 року).
З наведених заяв по суті вбачається, що відповідач не погоджується з позицією, викладеною у позові, з огляду на наступні обставини. Так, середньоринкова вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку та розміщується на його офіційному веб-сайті. Вартість автомобіля розраховується за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля. Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням всіх його характеристик подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду ДП "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку. У свою чергу Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та подає до ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Відповідачу від ДФС України автоматизованою інформаційною системою АІС "Податковий блок" надійшла інформація про те, що ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 2967 куб. см., 2014 року випуску. На підставі викладеного, прийнято оскаржуване ППР від 17 жовтня 2016 року № 93199-21. Вважає оскаржуване ППР винесеним в рамках чинного на час виникнення спірних відносин законодавства, просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
Протокольною ухвалою від 10 липня 2018 року розгляд справи відкладено за клопотанням позивача на 31 липня 2018 року.
Ухвалою від 31 липня 2018 року судом визнано неповажною причину неявки представника позивача в підготовче засідання та вирішено відкласти підготовче засідання в даній справі на 03 серпня 2018 року.
Протокольною ухвалою від 03 серпня 2018 року задоволено клопотання пердставника позивача, відкладено підготоче засідання на 07 серпня 2018 року для надання часу представнику для отримання відповіді на запит.
07 серпня 2018 року вирішено закрити підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 08 серпня 2018 року (вступну та резолютивну частини рішення оголошено 09 серпня 2018 року).
У судове засідання, 08 серпня 2018 року, з'явився представник відповідача. Позивач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, проте був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Відтак, суд приймає рішення розглядати справу за фактичною явкою учасників справи у судове засідання.
Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у запереченні на позов та відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви по суті, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 придбаний автомобіль «Volkswagen Touareg», 2014 року випуску, жовтого кольору, д.н. НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 2967 куб. см., який, відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4, 09 квітня 2015 року поставлений на облік.
17 жовтня 2016 року Новокаховською ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області винесене податкове повідомлення-рішення № 93199-21, яким ОСОБА_2 нарахована сума податкового зобов'язання за платежем - «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000,00 грн.
19 жовтня 2016 року позивач надіслав Новокаховській ОДПІ заяву про перерахунок транспортного податку з фізичних осіб, нарахованого згідно ППР № 93199-21.
21 жовтня 2016 року відповідач листом № 1031/10 заяву ОСОБА_2 залишив без задоволення.
22 листопада 2016 року позивач оскаржив до Головного управління ДФС у Херсонській області ППР від 17 жовтня 2016 року № 93199-21.
01 грудня 2016 року рішенням про результати розгляду первинної скарги № 483/С/21-22-10-01-06 ГУ ДФС у Херсонській області залишила ППР без змін, а скаргу - без задоволення.
Позивач звертався за роз'ясненнями до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Листом від 10 листопада 2016 року № 3252-09/36018-09 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило позивача, що інформацію про середньоринкову вартість легкового автомобіля можна отримати на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку (http://www.me.gov.ua).
На підставі отриманої відповіді, позивач зробив розрахунок вартості транспортного засобу Volkswagen Touareg, 2014 року випуску на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку (http://www.me.gov.ua), відповідно до якого середньо ринкова вартість його автомобіля становить 840685,85 грн. Зазначений розрахунок (роздруківка з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку) доданий позивачем до позовної заяви.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 по справі № 821/2089/16 задоволено повністю.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, постанову суду першої інстанції від 20 січня 2017 року було залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (касаційне провадження № К/9901/33018/18), скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, справу вирішено передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У своїй постанові Верховний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили дійсних обставин справи щодо того, чи є легковий автомобіль, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, об'єктом оподаткування транспортним податком у розумінні положень пп. 267.2.1 п. 267.1 ст.267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Положеннями п. 10.2 ст. 10 ПК України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (зокрема в частині транспортного податку).
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп.12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон №909), набрав чинності 01 січня 2016 року, яким внесено зміни у ПК України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.
Так, згідно пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909 визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відтак, оскільки Законом № 909 не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно), середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.
Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати у 2016 році становили 1033500,00 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабміну від 18 лютого 2016 року № 66 (далі - Методика № 66), відповідно до положень п. 2 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у п. 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабміну від 10 квітня 2013 № 403 (далі - Порядок № 403 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2 (п. 3 Порядку № 403).
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (п. 4 Порядку № 403).
Згідно п. 5 Методики № 66 ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики № 66).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики № 66).
Аналіз наведених норм законодавства свідчить на користь висновку про те, що обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
На підставі приписів абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України та рекомендацій в листі Мінекономрозвитку від 10 листопада 2016 року, позивач отримав інформацію з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку про автомобіль, що є об'єктом оподаткування в оскарженому ППР.
Згідно розрахунку вартості транспортного засобу позивача, отриманого ним з офіційного веб-сайту, за характеристиками: тип - "легкові автомобілі", марка - "Volkswagen", модель - "Touareg, 3,0, внутрішнього згорання, дизель АТ", рік випуску - "2014", пробіг, км - "50223" вбачається, що середньоринкова вартість цього транспортного засобу становить 840685,85 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні запити представника позивача до ТОВ «Порше Україна» (офіційний імпортер автомобілів марок Volkswagen в Україні) від 20 червня 2018 року, 10 липня 2018 року, які подані з метою встановлення вартості автомобіля ОСОБА_2
Проте, з наданих офіційним імпортером відповідей від 26 червня 2018 року, 24 липня 2018 року не вбачається можливість встановити чи є відповідний легковий автомобіль об'єктом оподаткування транспортним податком у розумінні положень пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України.
Враховуючи всі письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд доходить висновку, що середньоринкова вартість транспортного засобу ОСОБА_2 (Volkswagen Touareg 3,0, випуск 2014 року з пробіг - 50223 км) становить 840685,85 грн.
З наведеного вбачається, що зазначена сума середньоринкової вартості цього транспортного засобу (840685,85 грн.) є значно меншою від законодавчо встановленого мінімуму для оподаткування транспортним податком (1033500,00 грн.).
Таким чином, суд вважає, що легковий автомобіль ОСОБА_2 не є об'єктом оподаткування транспортним податком у розумінні положень пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України.
Посилання відповідача на те, що належний позивачу транспортний засіб підлягає оподаткуванню транспортним податком згідно інформації, отриманої від ДФС України, суд вважає безпідставними, оскільки витяг із автоматизованої інформаційної системи АІС «Податковий блок» не містить ні середньоринкової вартості автомобіля позивача, що бралась до уваги для прийняття оскаржуваного рішення, ні методики її розрахунку чи джерела походження. В свою чергу, під час розгляду справи відповідач такої інформації не надав.
З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставним оподаткування транспортним податком автомобіля позивача, у зв'язку з чим, доходить висновку про необґрунтованість оскаржуваного ППР.
Варто зазначити, що за змістом пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Як вже встановлено судом, право на придбаний автомобіль позивач оформив 09 квітня 2015 року, при цьому спірне ППР прийняте відповідачем 17 жовтня 2016 року. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про надіслання (вручення) оскаржуваного ППР поза межами строку, встановленого ПК України.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість, позивач довів протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що має бути задоволеним у повному обсязі.
Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (ЄДРПОУ 39469973, Херсонська обл., м.Новва Каховка вул.Горького,11а) від 17 жовтня 2016 року №93199-21 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (ЄДРПОУ 39469973, Херсонська обл., м.Новва Каховка вул.Горького,11а) судові витрати в сумі 551 (п'ятьсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20 серпня 2018 р.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 8.3.6