Справа № 357/1336/18
2/357/1275/18
Категорія 26
06 серпня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Дубановська І. Д. ,
при секретарі - Огер О. А.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Біла Церква позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
В лютому 2018 року до суду надійшов позов ОСОБА_1, в якому він просив: стягнути із ОСОБА_2 борг в сумі 270 000 грн., три відсотки річних - 9 565 грн., інфляційні втрати - 45 241,78 грн. та судовий збір.
В обгрунтування заяви зазнав, що 26.10.2016 року він позичив ОСОБА_2 під розписку в борг 270 000 грн. з кінцевим терміном повернення 28.10.2016 року. Після спливу повернення коштів він неодноразово в усному порядку просив ОСОБА_2 повернути кошти, однак вона відмовилась не пояснюючи причин. Вважає, що відповідно до ст. 625 ЦК України має право стягнути із ОСОБА_2 три відсотки річних - 9 565 грн. та інфляційні витрати - 45 241,78 грн. Посилаючись на норми закону просив позов задовольнити.
Відповідач відзиву до суду не надав, його позиція на час розгляду справи суду невідома.
26.03.2018 року у справі відкрите провадження.
22.05.2018 року закрите підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті.
06.08.2018 року в судове засідання відповідач до суду не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, в зв'язку із чим суд проводив розгляд справи за відсутності відповідача.
В судовому засіданні суд заслухав вступне слово представника позивача, дослідив матеріали справи та встановив наступне.
Згідно розписки від 26.11.2016 року, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 взяла у позику у ОСОБА_1 10 000 доларів США, що еквівалентно 270 000 грн. та зобов'язалась повернути кошти до 28.11.2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1046 ЦК України).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (висновок щодо застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду України № 6-487цс17 від 12.04.2017 року).
За умовами розписки від 26.11.2016 року ОСОБА_2 засвідчила, що отримала від ОСОБА_1 в строкову позику грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, що еквівалентно 270 000 грн. та зобов'язалась повернути кошти до 28.11.2016 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України), а у особи виникає право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно матеріалів справи розписка є чинною, відповідач не надав доказів сплати боргу.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. (п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»).
Станом на 06.08.2018 року - день ухвалення рішення по справі, Національний банк України встановив курс долара США до гривні 27,0927 грн. за долар США.
Тобто, за умовами розписки, в гривневому еквіваленті ОСОБА_2 28.11.2016 року мала повернути ОСОБА_1 10 000 доларів США х 27,0927 грн. = 270 927 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, за викладених обставин, позов в частині стягнення боргу за розпискою підлягає до задоволення.
Водночас, позивач ставить питання про стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України три відсотки річних - 9 565 грн. та інфляційні витрати - 45 241,78 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти (постанова ВСУ у справі № 6-284цс17 від 01.03.2017 року).
Три проценти річних нараховуються на суму боргу за весь час прострочення з моменту вимоги кредитора про повернення грошових коштів, а їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті Україні - гривні (постанова ВСУ у справі 6-2829цс16 від 22.03.2017 року).
Отже, зважаючи на те, що доказів сплати боргу ОСОБА_2 не надано, розрахунок наведений у позові нею не спростований, предметом договору позики є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, суд вважає за необхідне вимогу про стягнення трьох відсотків річних задовольнити, а у стягненні інфляційних втрат відмовити.
Таким чином, позов слід задовольнити частково, а саме стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, борг в сумі 270 000 грн., три відсотки річних - 9 565 грн.
В свою чергу, ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 3 720,54 грн., що підтверджується квитанціями (а.с. - 1, 11), позов задоволений частково на суму, яка становить 86,07 % від заявлених вимог, тому на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі - 3 098,86 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2, ідентифікаційний номер - 21680000 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, інд. 09161 борг в сумі 270 000 грн., три відсотки річних - 9 565 грн. та судовий збір в розмірі - 3 098,86 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили в порядку встановленому ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складений - 16.08.2018 року.
СуддяОСОБА_3