Справа № 591/851/18
Провадження № 2/591/1210/18
20 серпня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Кривцової Г.В.
секретаря судового засідання Кальченко М.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми цивільну справу № 591/851/18 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_4 забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування розпорядження про передачу квартири у спільну сумісну власність, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, -
16 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_4 забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про визнання недійсним та скасування розпорядження про передачу квартири у спільну сумісну власність, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло та свої вимоги мотивує наступним.
Батько позивача, третя особа по справі ОСОБА_5, у 1985 року отримав у користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яку третя особа 09 червня 1995 року приватизував у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» .
23 травня 1997 року вказана квартира на підставі договору дарування була подарована батьком позивачу, право власності на яку ОСОБА_1 зареєстрував у Сумському БТІ.
Наприкінці 2017 року позивач з'ясував, що у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію за ним права власності на спірну квартиру.
Після ознайомлення у ОСОБА_4 ресурсних платежів з матеріалами інвентарної справи та отримання довідок було з'ясовано, що власником спірної квартири вже після того як у 1997 року вона була подарована ОСОБА_1, стали треті особи про справі: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджувалося свідоцтвом про право власності на житло від 28.03.2012 року, виданого виконкомом Сумської міської ради на підставі розпорядження Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради від 22.03.2012 року № 226.
У вказаному розпорядженні №226 зазначено, що підставою його видачі була заява наймача ОСОБА_5 про приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач вказує, що відповідачі та треті особи по справи порушили його право власності, що стало підставою для звернення до суду.
Посилаючись на вимоги ст. 328 ЦК України, позивач вказує, що він набув право власності на спірну квартиру, яка на той час вже була приватизована третьою особою, на підставі правочину: договору дарування від 23 травня 1997 року.
Позивач вказує, що ОСОБА_4 забезпечення ресурсних платежів (на той час Управління обліку та приватизації) прийняв Розпорядження №226 з порушенням закону, оскільки заявник ОСОБА_5 (тертя особа) в 1995 році вже використав своє право на приватизацію спірної квартири.
Позивач просить суд визнати недійсним та скасувати розпорядження №226 від 22 березня 2012 року про передачу квартири за адресою: АДРЕСА_2 в спільну сумісну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 28 березня 212 року, що видане виконавчим комітетом Сумської міської ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстроване в книзі №62 за №164 від 16 травня 2012 року; стягнути з відповідачів судові витрати в розмірі 9761,60 грн.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити.
Представник відповідачів ОСОБА_4 забезпечення ресурсних платежів та Виконавчого комітету Сумської міської ради ОСОБА_3 позов не визнала.
Надала письмовий відзив (а.с.64-66) та суду пояснила, що у 1995 році батько позивача з метою приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_3 звернувся із заявою до Сумського відділку Південної залізниці, на підставі якої було прийнято розпорядження №21 від 10 квітня 1995 року про передачу квартири ОСОБА_5 та видано свідоцтво про право власності.
На думку представника відповідачів, передача квартири у власність ОСОБА_5 ще у 1995 році відбулася з порушеннями. Після проведення процесу приватизації ОСОБА_5 не було погашено номінальну вартість житлового чеку та не проведено доплату по надлишкам загальної площі квартири, як це передбачено ч. 3 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Право власності було зареєстровано за ОСОБА_5 Згодом ОСОБА_5 прийняв рішення та подарував квартиру своєму синові, що підтверджується договором дарування від 23 травня 1997 року.
Договір дарування було зареєстровано Сумським БТІ на квартиру за адресою: АДРЕСА_4.
У 2012 році ОСОБА_5 разом з дружиною ОСОБА_6 звернувся до Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради із заявою та пакетом документів про приватизацію квартири по вулиці Мірошниченка.
Після перевірки не було виявлено відомостей щодо реєстрації права власності на квартиру по вул. Мирошніченко, а тому видано розпорядження та свідоцтво про право спільної власності заявника ОСОБА_5 та його дружини на квартиру за адресою: АДРЕСА_5.
Представник відповідачів зазначає, що третя особа ОСОБА_5 навмисно ввела в оману відвпоіадчів щодо обставин, які мають істотне значення, тому такий правочин визнається судом недійсним у відповідності до положення ст. 230 ЦК України. Сторона яка застосувала обман повинна відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням такого правочину.
Представник відповідача зазначає, що є підстави для скасування свідоцтва про право власності на житло та розпорядження управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради, однак компенсацію судових витрат пов'язаних зі зверненням до суду позивача необхідно стягнути з третьої особи ОСОБА_5, який шляхом обману двічі приватизував одну і ту ж квартиру, чим позбавив позивача права власності.
Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в останнє судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду повідомлялися належним чином, заяв про відкладення суду не надали. Відзиву на позов суду не надали. В підготовчому судовому засіданні третя особа ОСОБА_5 пояснив, що він вважає, що це його власна квартира, тому що він її отримував за ордером ще у 1985 році.
За клопотанням сторони позивача ухвалою суду від 19 квітня 2018 року було витребувано від ОСОБА_4 забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради інвентарні справи на квартиру за адресою: АДРЕСА_6, із написанням назви вулиці в різних варіантах: Мирошніченко та Мирошниченко.
Суд, вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи та матеріали інвентарних справи, дослідивши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Набуте громадянами право власності на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України, забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що у 1985 році третя особа ОСОБА_5 отримав ордер на квартиру за адресою: м. Суми, вул. Мирошниченко (транскрипція російською мовою), 15, кв. 23 на склад сім'ї з трьох осіб (а.с.9).
Як вбачається із розпорядження №21 від 10 квітня 1995 року, виданого Сумським відділом Південної залізниці за заявою ОСОБА_5 на приватизацію квартири, в приватну власність мешканцеві квартири за адресою: АДРЕСА_3 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» безоплатно передано у власність ОСОБА_5 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.10).
Зі свідоцтва, виданого Сумським відділом Південної залізниці 09 червня 1995 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 перейшла у приватну власність ОСОБА_5 відповідно до розпорядження СВПЗ від 10 квітня 1995 року (а.с.11).
В подальшому, 23 травня 1997 року ОСОБА_5 передав у дар квартиру за адресою: АДРЕСА_4 своєму синові ОСОБА_1 за договором дарування від 23.05.1997 року (а.с.13).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 1991 року, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Статтею 3 вказаного Закону визначено, що приватизація здійснюється шляхом:
безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;
продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
Судом встановлено, що Управлінням обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради 22 березня 2012 року видано розпорядження №226 про передачу у власність квартири (а.с.23).
Із вказаного розпорядження вбачається, що наймач ОСОБА_5 звернувся до Управління із заявою про приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_7, яка була задоволена та передано вказану квартиру в спільну сумісну власність йому та членам його сім'ї: ОСОБА_6.
На підставі вказаного розпорядження виконавчим комітетом Сумської міської ради 28 березня 2012 року було видано свідоцтво про право власності на житло, а саме: на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зазначено, що дана квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.21).
У Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2010 від 10 червня 2010 року із системного аналізу наведених у рішенні положень Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» та Житлового Кодексу України зроблено висновок, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз. Тобто одноразовість приватизації житла законодавець обумовив номінальною вартістю житлового чека, а не кількістю квартир(будинків),площа яких відповідає цій вартості і встановленій санітарній нормі.
Судом встановлено, що третя особа ОСОБА_5 двічі звертався із заявою про приватизацію квартири та фактично двічі приватизував спірну квартиру: у 1995 році, отримавши свідоцтво про право власності на житло від 09.06.1995 року (а.с.11) та у 2012 році, отримавши свідоцтво про право власності на це ж саме житло від 28.03.2012 року (а.с.21).
При цьому представники Управління обліку, розподілу та приватизації житла не здійснили належну перевірку щодо перебування спірної квартири у власності іншої особи на законних підставах, та повторно видали свідоцтво про право власності на те ж саме житло.
При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що у зв'язку з плутаниною у написанні назви вулиці «Мирошниченко» та «Мирошніченко» склалась така ситуація, що спірна квартира була двічі приватизована.
Так, з довідки, наданої ОСОБА_4 забезпечення ресурсних платежів СМР від 07.02.2108 року вбачається, що інформація про наявність двох інвентарних справ на одну і ту ж саму квартиру була весь час відома відповідачу, оскільки обидві інвентарні справи зберігались в одній і тій самій установі. Вулиця з назвою «Мирошніченко» незалежно від написання назви даної вулиці «Мирошниченко», «Мірошниченко», «Мирошніченко» - єдина в м. Суми.
В тому випадку, якщо назва вулиці змінювалась, або змінювались правила її написання, то працівники Управління обліку, розподілу та приватизації житла повинні були про це знати і ретельно перевіряти інформацію під час розгляду заяв громадян про приватизацію житла, належним чином виконуючи свої посадові обов'язки.
Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що приватизація спірної квартири у 1995 році проведена з порушенням вимог закону, оскільки розпорядження та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_8, видані Сумським відділенням Південної залізниці у 1995 році - не оскаржувались заінтересованими сторонами, не скасовані, а крім того, на підставі цього правовстановлюючого документу (свідоцтва про право власності на житло) між третьою особою ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_1 в подальшому був укладений договір дарування спірної квартири.
Договір дарування квартири також не оспорювався і є дійсним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Розпорядження управління обліку, розподілу та приватизації житла № 226 від 22.03.2012 року та свідоцтво про власності на житло від 28.03.2012 року були видані в порушення вимог ч. 3 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та є такими, що порушують право власності позивача, якому спірна квартира належить на підставі договору дарування від 23.05.1997 року, а тому вказані Розпорядження та Свідоцтво про право власності є недійсними та підлягають скасуванню, а позов підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 1409,60 грн. (а.с.3) та витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. (а.с.30) в дольовому порядку в рівних частках, тобто по 2204,80 грн. з кожного відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) до виконавчого комітету Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 04057942, місце знаходження: м. Суми, майдан Незалежності, 2), ОСОБА_4 забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 40456009, місце знаходження: м. Суми, вул. Садова, 33), треті особи: ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) про визнання недійсним та скасування розпорядження про передачу квартири у спільну сумісну власність, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло - задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати розпорядження Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради № 226 від 22.03.2012 року про передачу квартири АДРЕСА_9 у спільну сумісну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 28.03.2012 року, видане Виконавчим комітетом Сумської міської ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_9, зареєстроване в книзі № 60 за № 164 від 16.05.2012 року.
Стягнути з виконавчого комітету Сумської міської ради та ОСОБА_4 забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради понесені позивачем та підтверджені документально судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 1409,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., в дольовому порядку в рівних частках, тобто по 2204,80 грн. з кожного відповідача.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Повне рішення суду складено 23 серпня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова