Справа № 591/3837/18
Провадження № 2/591/2098/18
21 серпня 2018 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі :
головуючого - судді Шелєхової Г.В.
за участю секретаря судового засідання - Бондар С.М.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу №591/3837/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 3-ті особи - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Зарічний відділ державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач свої вимоги мотивує тим, що 16 листопада 2007 року між ним та ПАТ КБ «Приват Банк» було укладено кредитний договір №SUXRRX12590395 на придбання телевізора, який був достроково погашений. Однак замість списання тіла кредиту банк відніс сплачені кошти на рахунок відсотків майбутніх платежів. Таким чином утворилася заборгованість. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 4 листопада 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором №SUXRRX12590395 відмовлено. Однак приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу винесено виконавчий напис про стягнення з позивача боргу за кредитним договором №SUXRRX12590395. Тому просить виконавчий напис №12093 визнати таким, що не підлягає виконанню та встановити судовий контроль за виконанням рішень Зарічного районного суду м. Суми від 04.11.2015 року, Апеляційного суду сумської області від 23.11.2015 року, Вищого спеціалізованого суду від 01.06.2016 року по справі №591/2601/14-ц.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.
Представник відповідача подав письмову заяву про слухання справи у його відсутність.
Зарічний відділ ДВС м. Суми ГТУЮ в сумській області надав письмовий відзив (а. с. 46-47).
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 6 липня 2018 року залишено позов без руху.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11 липня 2018 року призначено справу до розгляду 21 серпня 2018 року.
15 серпня 2018 року позивач подав письмові доповнення до позовної заяви. Оскільки позивачем не були надані суду докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, суд застосував вимоги ч. 5 ст. 49 ЦПК України: не прийняв заяву до розгляду та повернув заявнику відповідну заяву.
Суд, вислухавши пояснення з'явившихся учасників, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» 16 листопада 2007 року укладено кредитний договір №SUXRRX12590395 (а.с.6).
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 4 листопада 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №SUXRRX12590395 відмовлено в зв»язку зі спиливом позовної давності(а.с.13).
Рішенням Апеляційного суду Сумської області рішення першої інстанції в цій частині залишено без змін (а.с.9)-11.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 1 червня 2016 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 4 листопада 2015 року в частині, яка не скасована апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Сумської області від 23 грудня 2015 року залишено без змін (а.с.7-8).
Виконавчим написом приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було стягнуто на користь ПАТ «Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» зі ОСОБА_1 невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору №SUXRRX12590395 від 16 листопада 2007 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 13 липня 2017 року, грошових коштів у сумі 15 638 грн. 99 коп. та 1800 грн. витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса (а.с.61).
На підставі виконавчого напису старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми ГТУЮ у Сумській області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження №55700821 (а.с.57).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, та постанові Верховного Суду України від 23 січня 2018 року № 61-154св18.
Таким чином, в процесі розгляду справи встановлено, що питання стягнення суми боргу з позивача за кредитним договором №SUXRRX12590395 вже вирішено судовим рішенням, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього позивач ставить питання про встановлення судового контролю за виконанням рішень Зарічного районного суду м. Суми від 04.11.2015 року, Апеляційного суду сумської області від 23.11.2015 року, Вищого спеціалізованого суду від 01.06.2016 року по справі №591/2601/14-ц. Питання здійснення судового контролю за виконанням судових рішень регулюються ст. ст. 447-453 ЦПК України і не можуть бути предметом розгляду в порядку позовного провадження. Тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки не стосуються предмету спору.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 12093 від 17 листопада 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 17438 гривень 99 копійок, таким, що не підлягає виконанню.
В решті позовних вимог відмовити в зв»язку з їх необгрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення виготовлено 23 серпня 2018 року.
Суддя Г.В. Шелєхова