Номер провадження: 22-ц/785/6165/18
Номер справи місцевого суду: 1522/10122/12
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Сегеда С. М.
22.08.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області, в особі судді-доповідача колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області Сегеди С.М., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській областіна рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Парксервіс-Одеса», ФОП ОСОБА_3, ГУДКСУ в Одеській області про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та усунення перешкод до вільного проїзду транспорту по дорозі загального користування, за участю третіх осіб на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17,
встановив:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Парксервіс-Одеса», ФОП ОСОБА_3, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКСУ в Одеській області), за участю третіх осіб на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та усунення перешкод до вільного проїзду транспорту по дорозі загального користування. В подальшому уточнив позовні вимоги, надавши до суду уточнену позовну заяву про визнання дії КП «Парксервіс-Одеса» та ФОП ОСОБА_3 щодо перекриття проїзду загального користування по провулку Векслера у місті Одесі протиправними.
У зв'язку з цим, позивач просив зобов'язати КП «Парксервіс-Одеса», ФОП ОСОБА_3 та тимчасових операторів - осіб, що здійснюють діяльність по паркуванню та проїзду автомобільного транспорту, не чинити перешкод у безоплатному та вільному проїзді та пересуванню ОСОБА_2, його орендарям, співробітникам, їх відвідувачам та іншим особам по провулку Векслера у місті Одесі, зобов'язати КП «Парксервіс-Одеса», ОСОБА_3, тимчасового оператора - осіб, що здійснюють діяльність по паркуванню та проїзду автомобільного транспорту, демонтувати шлагбауми (прилад, що обмежує проїзд) встановлені на землях загального користування в м. Одеса по провулку Векслера (між вулицею Миколаївська дорога,168-б,168-в), зобов'язати відповідача припинити стягнення плати за проїзд по провулку Векслера у м. Одесі, стягнути з ГУ ДКСУ в Одеській області грошову суму в розмірі 53000 грн. на користь ОСОБА_2 для відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені.
Вказане судове рішення набрало законної сили і в апеляційному порядку більше п'яти років не оскаржувалось.
Разом з тим, не погоджуючись із вказаним рішенням, ГУ ДКСУ в Одеській області 21 червня 2018 року подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вищевказане рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2012 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Крім того, із апеляційною скаргою апелянт - ГУ ДКСУ в Одеській області надав до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, вказуючи, що копію рішення вони отримали та дізнались про вказане рішення лише 21 травня 2018 року.
Ухвалою судді-доповідача колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області Сегеди С.М. від 09 липня 2018 року апеляційну скаргу ГУ ДКСУ в Одеській областібуло залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме - через несплату судового збору у розмірі 955 грн. та для надання більш поважних причин пропуску строку на її подання (т. 2 а.с. 43-45).
06 серпня 2018 року від апелянта - ГУ ДКСУ в Одеській областінадійшло клопотання про усунення недоліків, в якій вони зазначили про сплату судового збору у розмірі 955,95 грн., та що про існування оскаржуваного судового рішення вони не знали, копію оскаржуваного судового рішення отримали лише 22 травня 2018 року, та, її копії не отримували (т.2, а.с. 49-67).
Вирішуючи питання про поважність причин пропускув строку на апеляційне оскарження судового рішення та про відкриття провадження у справі, приходжу до наступних висновків.
Як було зазначено вище, апеляційна скарга ГУ ДКСУ в Одеській області надійшла до апеляційного суду Одеської області 21 червня 2018 року, тобто із пропуском строку на її подання більше ніж на 5 років після ухвалення рішення.
Крім того, в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення ГУ ДКСУ в Одеській області копії оскаржуваного судового рішення 16.01.2013 року (т.1, а.с. 224-а).
Посилання представника ГУ ДКСУ в Одеській області в апеляційній скарзі на те, що вказане повідомлення було направлено не на адресу ГУ ДКСУ в Одеській області і не на вул. Садова 1-а в м. Одесі, де вони знаходяться, а на адресу: вул. Садова 1 в м. Одесі, зазначеного висновку судді-доповідача не спростовують, оскільки зазначені доводи є надуманими, так як ніхто, окрім ГУ ДКСУ в Одеській області не міг отримати поштову кореспонденцію із копією оскаржуваного судового рішення, про що на а.с. 224-а, т.1, є зворотнє повідомлення.
Крім того, представник ГУ ДКСУ в Одеській області приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції і повинен був знати про ухвалення оскаржуваного судового рішення, принаймі в 2013 році.
Такого висновку суддя-доповідач дійшов, виходячи з того, що в матеріалах справи (т., а.с. 151) знаходиться клопотання апелянта ГУ ДКСУ в Одеській області про відкладення розгляду справи, призначеної на 21.11.2012 року о 11 год. 50 хв., на іншу дату
Зазначене клопотання ГУ ДКСУ в Одеській області було задоволено, а справа розглядом була відкладена на 11.12.2018 року на 11 год. 40 хв., про що представник ГУ ДКСУ був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка у повідомленні (т.1, а.с. 155), проте в судове засідання не з'явився.
Зазначене судове засідання теж було відкладено на 27 грудня 2012 року на 16 год. 40 хв., в якому було ухвалено судове рішення, про що представник ГУ ДКСУ в Одеській області також був повідомлений під розписку належним чином і завчасно (т.1, а.с. 166-а), однак до суду не з'явився. При цьому на повідомленні є штамп ГУ ДКСУ в Одеські й області.
Отже, все вище перелічене свідчить про те, що ГУ ДКСУ в Одеській області достовірно знало про слухання справи 27 грудня 2012 року, і повинно було знати про ухвалення судового рішення.
Однак на протязі більше 5 років жодним чином не цікавилось розглядом справи та не скористались своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії судового рішення, що свідчить про надуманість причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і якщо підстави вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними, то протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
З огляду на викладене, та враховуючи, що апелянт пропустив всі розумні строки на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення, причини вказані апелянтом в заяві про поновлення строку визнані судом не поважними, інші поважні причин пропуску строку апелянта також були визнані судом неповажними, тому приходжу до висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДКСУ в Одеській області слід відмовити.
Саме таких правових позицій дотримується Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest; general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed arid the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
П.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував ЄСПЛ у справі «Устименко проти України».
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов» проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року 47 рішення).
На підставі викладеного вважаю, що нові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, надані апелянтом, не можуть бути визнані судом поважними і такими, що дають право на оскарження судового рішення після збігу більше 5 років після набрання ним законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст. 355; ч. 2 ст. 357 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській областіна рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Парксервіс-Одеса», ФОП ОСОБА_3, ГУДКСУ в Одеській області про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та усунення перешкод до вільного проїзду транспорту по дорозі загального користування, за участю третіх осіб на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17.
Ухвалу надіслати заявнику апеляційної скарги та учасникам справи.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя апеляційного суду
Одеської області ОСОБА_18