Номер провадження: 11-кп/785/846/18
Номер справи місцевого суду: 522/16345/16-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.08.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 року, у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12016161500002004 від 06.07.2016 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Зубівка, Миргородського району, Полтавської області, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, маючий на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , офіційно не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 08.12.2016р. Веселинівським районним судом Миколаївської області за ст.190 ч.1 КК України до 2 років обмеження волі,
засуджений за ч.1 ст. 187 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш сурового покарання, призначеного вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 08.12.2016 року, більш суровим, остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 4 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець с. Маяки, Біляївського район, Одеської області, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, офіційно не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
-15.12.2003р. Біляївським районним судом Одеської області за ст. 185ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;
-05.03.2004р. Біляївським районним судом Одеської області, за ст.ст.15,185 ч.3,71,105 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
-14.10.2009р., Біляївським районним судом Одеської області за ст.ст. 122 ч.1, 186 ч.2, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі.
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
Зазначеним вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засуджені за те, що 06.07.2016 року, приблизно о 00 годині 30 хвилин, за попередньою змовою, знаходячись в районі Чкаловського пляжу в м.Одесі, спускаючись сходами в сторону пляжу, підійшли до потерпілої ОСОБА_11 у якої намагалися відкрито викрасти майно.
В цей час ОСОБА_8 дістав ніж, яким став погрожувати потерпілій, з застосуванням насильства, яке є небезпечним для її життя та здоров'я, чим вийшов за межі заздалегідь обумовленого з іншими співучасниками злочинного плану.
У зв'язку з цими обставинами та за наявності реальної загрози життю та здоров'ю ОСОБА_12 остання дістала з карману своїх брюк, належний їй мобільний телефон марки «Флай» в корпусі чорного кольору, вартістю 5000 гривень, який віддала ОСОБА_8 .
Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зникли з місця скоєння злочину, розпорядившись майном на власний розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_11 майнову шкоду на суму 5000 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати посилаючись на те,що він є незаконним, неправосудним, необґрунтованим, немотивованим, ухваленим з порушенням вимог кримінального процесуального закону та ст. 62 Конституції України,так як висновки суду про доведеність його вини не відповідають фактичним обставинам справи, в зв'язку з тим, що у вироку прийняті до уваги показання потерпілої ОСОБА_12 , а також свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про вчинення ним грабежу.
Однак, у вироку суду не зазначені протокол вилучення у нього та у обвинуваченого ОСОБА_8 мобільного телефону потерпілої ОСОБА_12 , а також ножа, яким потерпілій погрожував ОСОБА_8 . Не проведена експертиза відбитків на зазначеному телефоні з метою встановити хто з нападників, він або ОСОБА_8 , заволоділи цим майном. Суд не взяв до уваги наявність у нього тяжких хвороб.
Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарг не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підста ви його ухвалення.
Згідно ст. 404 ч.1 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадання чужого майна (грабіж), поєднаний із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої,встановлена судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, на підставі об'єктивно та в повному обсязі з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та правильно оціненими судом, відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Висновки у вироку суду відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, яке розглянуто судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 370 КПК України.
Вирок суду відносно обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційному порядку не оскаржувався.
Апеляційний суд вважає, що у вироку суду першої інстанції вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України встановлена на підставі досліджених доказів, які узгоджуються між собою та яким дана правильна оцінка.
Так, факт відкритого викрадання ОСОБА_7 майна потерпілої ОСОБА_11 , поєднаний із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, підтверджується показаннями обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наданими при судовому розгляді та, які є прямими доказами у кримінальному провадженні.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що він разом із ОСОБА_7 , знаходячись в районі Чкаловського пляжу в м. Одесі, спускаючись сходами в сторону пляжу, домовились про спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна осіб, які знаходяться у вказаному районі. Вони підійшли до потерпілої ОСОБА_11 та з метою відкритого викрадення її майна стали вимагати віддати всі цінні речі, на що отримали відмову. Після чого, він дістав ніж , який знаходився при ньому, та про наявність якого він ОСОБА_7 не повідомляв. Після чого, він став погрожувати потерпілій вказаним ножом, після чого потерпіла ОСОБА_11 віддала належний їй мобільний телефон.
Обвинувачений ОСОБА_7 визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та пояснив, що він з ОСОБА_8 відкрито викрали мобільний телефон потерпілої ОСОБА_11 .
Показання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повністю підтверджуються та узгоджуються з протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.07.2016 року, згідно яких потерпіла ОСОБА_11 та свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , вказали на ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , як на осіб, які вчинили злочин.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дослідив докази по справі в повному обсязі, оскільки при судовому розгляді від обвинуваченого та його захисника при вирішені питання щодо можливості завершити з'ясування обставин справи та перейти до дебатів, клопотань про дослідження будь-яких інших доказів не надходило. В апеляційній скарзі також не зазначено таких доказів, а оспорюється оцінка доказів у вироку суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неповноти та необ'єктивності судового розгляду є надуманими та голослівними.
В апеляційній скарзі не зазначено, а під час їх розгляду апеляційному суду не надано доказів, які б ставили під сумнів показання обвинувачених та висновки експертів.
Крім того, при судом першої інстанції визнання вини визнано обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , яку останній в апеляційній скарзі не оспорює.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що висновки у вироку суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтвердження не знайшли, підстави, необхідні для ухвалення обвинувального вироку, були встановлені, при судовому розгляді кримінального провадження були у встановленому законом порядку дослідженні докази, перевірені та оцінені судом належним чином, як достовірні та достатні, на підставі яких була встановлена вина обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інкримінованих злочинах та правильно кваліфіковані їх дії.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд першої інстанції при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував характер та ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного.
У відповідності до вимог ст.66 КК України, суд 1-ї інстанції визнав обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , а саме визнання вини, позитивну характеристику за місцем проживання, стан здоров'я, зокрема наявність захворювання ВІЛ-інфекція, ІІІ клінічна стадія.
У відповідності до вимог ст.67 КК України, суд 1-ї інстанції визнав обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , а саме рецидив злочину.
Таким чином, з урахуванням вимог ст.ст. 65- 67 КК України, суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження ним нових злочинів.
Апеляційний суд вважає, що передбачених законом підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш м'якого покарання, не вбачається, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий та вчинив новий злочин, що свідчить про те, що він на шлях виправлення та перевиховання не став.
На підставі наведеного, відповідно до вимог ст. 409 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають, оскільки її доводи підтвердження не знайшли, передбачених законом підстав для скасування або зміни вироку суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 412, 415, 419, КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 року, яким ОСОБА_7 , засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, та ОСОБА_8 , засуджений за ч.1 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України, до 3 років 4 місяців позбавлення волі, - залишити без змін.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Верховного суду протягом 3 місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Повний текст ухвали буде оголошений 21.08.2018 року, о 12:00 год..
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
(підпис) (підпис) (підпис)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду
Одеської області ОСОБА_2