Номер провадження: 11-кп/785/1023/18
Номер справи місцевого суду: 521/8573/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.08.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
представника колонії ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ «Одеська виправна колонія №14» апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року про з адоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, раніше судимого,
засудженого вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 травня 2014 року за ч.2 ст.15 ч.2ст.289, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, -
Оскаржуваною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року було задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 та його звільнено умовно-достроково від відбування призначеного покарання не невідбутий строк - 8 місяців 12 днів.
Прийняте рішення суд обґрунтував тим, що в клопотанні засудженого та матеріалах провадження містяться переконливі дані про те, що процес виправлення засудженого досяг тієї стадії, на якій подальше відбування покарання перестає бути доцільним і подальше виправлення ОСОБА_10 можливе в умовах перебування на волі.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, прокурор Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що засуджений за час відбування покарання шість разів притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення умов утримання, в тому числі і за зберігання заборонених предметів.
Окрім того зазначає, що ОСОБА_7 на підприємстві установи не працевлаштований, що виключає можливість застосування до останнього положень ст.81 КК України, оскільки засуджений не мав можливості довести своє виправлення сумлінним ставленням до праці.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення засудженого ОСОБА_7 , а також представника колонії ОСОБА_8 , які заперечували проти її задоволення та просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали особової справи засудженого та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно до положень ст.81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді позбавлення волі і сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. При цьому умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Отже, зі змісту вказаної норми права випливає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за наявності таких обов'язкових умов, як відбування покарання у виді позбавлення волі, доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, фактичне відбуття встановленої законом частини призначеного покарання в залежності від класифікації злочину за ступенем тяжкості, формою вини та об'єктом суспільно-небезпечного посягання, наявності попередніх судимостей.
Під сумлінною поведінкою засудженого слід розуміти зразкове дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, а під сумлінним ставленням до праці - участь у суспільно корисній роботі, добросовісне виконання трудових обов'язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів (сплата податків, обов'язкових платежів тощо), підвищення кількісних і якісних показників у роботі, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_7 на момент розгляду в суді його клопотання про умовно-дострокове звільнення відбув більше двох третин строку покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі призначеного йому за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 травня 2014 року.
В судовому засіданні апеляційного суду представник колонії ОСОБА_8 наполягав на тому, що на теперішній час можна беззаперечно вважати, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення і він може бути звільнений умовно-достроково від подальшого відбування покарання.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 має чотири заохочення, а всі стягнення які до нього застосовувались на теперішній час погашені.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_7 на підприємстві установи не працевлаштований і ця обставина виключає можливість застосування до засудженого положень ст.81 КК України апеляційний суд визнає необґрунтованими.
Так, в судовому засіданні представник колонії пояснив, що ОСОБА_7 залучається адміністрацією колонії до суспільно-корисної праці, відповідно до п.5 ст.118 КВК України, а саме працює в медичній частині колоні безоплатно.
Враховуючи викладені обставини та те, що на теперішній час ОСОБА_7 адміністрацією колонії характеризується виключно з позитивної сторони, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що процес виправлення ОСОБА_7 досяг тієї стадії, на якій подальше відбування призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419, 537, 539 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року, якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 та його звільнено умовно-достроково від відбування покарання на відбутий строк покарання - 8 місяців 12 днів - залишити без змін.
Засудженого ОСОБА_7 звільнити умовно-достроково негайно.
Ухвала апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3