Іменем України
22 серпня 2018 року
Київ
справа №2а/1270/715/2012
адміністративне провадження №К/9901/39793/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Хохуляка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби
на постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року (суддя О.О. Цицюра)
та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року (колегія у складі суддів: С.Ю. Чумак, Л.В. Ляшенко; Л.В. Ястребова)
у справі №2а/1270/715/2012
за позовомПублічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»
До за участюСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області Прокуратури Луганської області
провизнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,
Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі ПАТ «Луганськтепловоз») звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило:
- визнати дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби) по винесенню податкових повідомлень рішень від 25 жовтня 2011 року №0001518013 та від 03 січня 2012 року №0000028013 такими, що не відповідають закону;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську від 25 жовтня 2011 року №0001518013 та від 03 січня 2012 року №0000028013;
- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 17489537, 00 грн.;
- зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Луганську у п'ятиденний строк подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за липень 2011 року у розмірі 17489537,00 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за липень 2011 року в розмірі 17489537, 00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень та липень 2011 року податковим органом зроблено безпідставний висновок про порушення ПАТ «Лугансьтепловоз» пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, пп. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, який ґрунтується на тому, що в податкових накладних вказано назву покупця відмінну від назви, зазначеної у статутних документах юридичної особи, а саме вказано ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» замість ПАТ «Луганськтепловоз», а також на тому, що в податкових накладних відображено два різні підписи та одне прізвище особи, що уповноважена виписувати податкові накладні. Позивач наголошує на тому, що наявність додаткового підпису на податковій накладній жодним чином не суперечить вимогам діючого законодавства та не може розцінюватися як порушення порядку заповнення податкової накладної, а використання реквізитів старого свідоцтва у зв'язку з перереєстрацією назви підприємства відповідає вимогам ст. 183 Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року № 978, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1400/18695 (далі - Положення №978).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року закрито провадження у даній справі в частині позовної вимоги про зобов'язання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за липень 2011 року, в сумі 17489537,00 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську від 03 січня 2012 року №0000028013. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом неправомірно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування, оскільки матеріалами справи підтверджено фактичну сплату податку на додану вартість у ціні товарів /робіт/послуг придбаних у постачальників. По-друге, податкове законодавство не ставить право платника податку на відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання. По-третє, зазначення у податкових накладних найменування позивача - ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» замість ПАТ «Луганськтепловоз» не впливає на правильність формування позивачем податкового кредиту.
Відмова в іншій частині позовних вимог обґрунтована передчасністю їх заявлення, оскільки процедура відшкодування податку на додану вартість розпочинається після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, що узгоджується з приписами п. 200.14, п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, а також на не дослідження судами того, за якими саме господарськими операціями сформовано спірний податковий кредит, не надання ними правової оцінки таким операціям та реальності виконання договорів.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
15 червня 2012 року ухвалою Вищого адміністративного суду України провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби відкрито.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2016 року закрито касаційне провадження у справі №2а/1270/715/2012.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2018 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2016 року скасовано, а справу передано до суду касаційної інстанції для подальшого провадження.
16 березня 2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797) є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», зареєстрованого виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року.
Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 червня 2011 року № 10033761 Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстровано платником податку на додану вартість.
19 серпня 2011 року ПАТ «Луганськтепловоз» подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, в якій задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 17489537,00 грн.
Податковим органом була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень та липень 2011 року, що мала місце у період з 06 жовтня 2011 року по 26 жовтня 2011 року, за результатами якої складено акт від 25 жовтня 2011 року №481/08-3/05763797, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:
- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4, ст. 200, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз», у зв'язку з чим завищено суму від'ємного значення в декларації за червень 2011 року на суму 17489537,00 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 17489537,00 грн. в декларації за липень 2011 року;
- не підтверджено відображене товариством у декларації за червень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 5594489,00 грн. у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС.
Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що в податкових накладних вказано назву покупця відмінну від назви, зазначеної у статутних документах юридичної особи, а саме вказано ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» замість ПАТ «Луганськтепловоз», а також у податкових накладних, виписаних ДА «Електротяжмаш», відображено два різних підписи та одне прізвище особи, що уповноважена виписувати податкові накладні. Також відповідачем в акті перевірки зазначено про неможливість підтвердити суму податкового кредиту по певним контрагентам позивача, які мають у своєму ланцюгу ризикових контрагентів.
На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2011 року № 0001518013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 17489537 грн.
Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його скасовано у частині 10559325,48 грн. зменшеної суми бюджетного відшкодування і 2639831,12 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині - залишено без змін.
На підставі акта перевірки та з урахуванням результатів адміністративного оскарження податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2012 року № 0000028013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6930211,52 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1732552,88 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що здійснення позивачем експортних та імпортних операцій, товарність господарської діяльності позивача та фактичну сплату позивачем отримувачем товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг) підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема договорами, специфікаціями, додатковими угодами до договорів, податковими накладними, накладними, видатковими накладними, товарними накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, реєстрами платіжних доручень, вантажними митними деклараціями, залізничними накладними, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту за вказаними операціями та дає право позивачу заявляти до відшкодування суму податку на додану вартість.
Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду
Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України:
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);
- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);
- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);
- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).
В пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п. а-и).
Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Мінюсті 29.12.2010 за № 1401/18696 затверджений Порядок заповнення податкової накладної (який діяв на момент отримання позивачем податкових накладних).
Пунктом 16 Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.
Відповідно до п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, що право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Податкове законодавство не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Крім того, Податковий кодекс України не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.
Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.
При цьому, Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з огляду на недоліки заповнення податкових накладних є необґрунтованими, оскільки досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити визначені законом.
Відтак, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями та заявлення права на отримання бюджетного відшкодування.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року - залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
...........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
В.В.Хохуляк
Судді Верховного Суду