Іменем України
21 серпня 2018 року
Київ
справа №813/3526/17
адміністративне провадження №К/9901/48756/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
за участю секретаря - Калініна О.С.,
учасники справи:
представник відповідача - Морозов П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 (суддя Кухар Н.А.)
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 (судді Запотічний І.І., Довга О.І., Сапіга В.П.)
у справі №813/3526/17 (876/502/18)
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління ДФС у Львівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДФС) від 30.08.2017.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ДФС безпідставно розцінило суму прощеного банківською установою боргу за кредитним договором, як отримане ОСОБА_3 додаткове благо, з якого остання повинна сплатити податок, відтак вказана обставина не створює для позивача обов'язку подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями представник позивача звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.
ДФС відзиву на касаційну скаргу не надала, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2008 між позивачем та ПАТ «ПУМБ» укладено кредитний договір №6556979, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит для придбання нерухомості в сумі 34 500 доларів США.
19.03.2015 позивач та ПАТ «ПУМБ» уклали додаткову угоду до договору про припинення зобов'язань шляхом прощення боргу, в зв'язку з чим банк направив на адресу позивача повідомлення про те що їй прощено частину боргу за кредитним договором у розмірі 455 665, 58 грн. і ця сума підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
За результатами проведеної ДФС документальної невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивачем складено акт від 04.08.2017, в якому викладено висновки контролюючого органа про порушення:
-абз. «д» пп.164.2.17, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 90 524, 12 грн.;
-п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України в частині неподання декларації майновий стан і доходи за 2015 рік;
-пп.1.2,пп.1.3,пп.1.5,пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, пп.168.1.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ в зв'язку з чим донараховано військового збору за 2015 рік на загальну суму 6 834, 98 грн.
На цій підставі відповідачем 30.08.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0098991307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 113 155, 15 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 90 524, 12 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22 631, 03 грн.;
- №0099071307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 8 543, 73 грн., у тому числі за податковим зобов'язання у розмірі 6 834, 98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 708, 75 грн.;
- №0099001307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн., за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.
На час прийняття ПАТ «ПУМБ» рішення про прощення частини боргу відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 статті 164 Податкового Кодексу України до бази оподаткування платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.
З 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань". Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Так, відповідно до пункту 8 не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, під додатковим благом, в контексті положень статті 164 Податкового Кодексу України, закон розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу проценти, прощені (анульовані) кредитором та суму прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.
З додаткової угоди про припинення зобов'язань шляхом прощення боргу, укладеної 19.03.2015 року між позивачем та ПАТ «ПУМБ» вбачається, що станом на день підписання угоди борг ОСОБА_3 складав 30 776,42 долара США, з яких 24 962, 08 долара США - заборгованість за кредитом та 5 814, 34 долара США - заборгованість за процентами. При цьому умовами вказаної угоди не визначено яку саме суму у доларах США було прощено банком, що входить до цієї суми та не визначено її еквівалент у гривні.
В отриманому позивачем повідомленні про прощення частини боргу йдеться про прощення боргу у розмірі 455 665, 58 грн. також без зазначення складових цієї суми, що унеможливлює визначення чи входить до неї суми заборгованості за процентами та курсова різниця.
Відхиливши доводи позивача про те, що банківською установою було прощено саме курсову різницю та сум процентів за кредитом, суди попередніх інстанцій не навели жодних доказів в підтвердження необґрунтованості цих доводів.
Таким чином, судами зроблено передчасний висновок про безпідставність адміністративного позову, не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
І.Я. Олендер