Іменем України
22 серпня 2018 року
м. Київ
справа №712/8554/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22008/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017р. (судді: Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
встановив:
У липні 2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії державного службовця з 01.07.2016р. відповідно ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (в редакції, що діяла на дату призначення пенсії), призначеної в розмірі 89% заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з урахуванням підвищення з 01.12.2015р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та довідки Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації від 17.06.2016р. №137-10 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 89 %;
- провести нарахування та здійснити виплату заборгованості, що виникне внаслідок здійснення перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат, без змін визначення індексації пенсії в результаті перерахунку (базового місяця для індексації пенсії) та забезпечити виплату пенсії в подальшому в розмірі 89% сум заробітної плати згідно зазначеної довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, без обмеження її максимального розміру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що раніше призначена йому пенсія підлягає перерахунку в зв'язку із зміною заробітної плати державних службовців, в зв'язку з чим вважає відмову відповідача у такому перерахунку протиправною.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.10.2016р. позовні вимоги задоволено частково.
Визнано дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії протиправними.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком позивачу згідно довідки Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації від 17.06.2016р. №137-10 про заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових атів», виходячи з розрахунку 89% від середнього заробітку без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.07.2016р. з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до виплати суми.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та вирішення питання щодо розподілу судових витрат та в цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відмовлено повністю.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що пенсія як державному службовцю була призначена йому відповідно до ЗУ "Про державну службу" в редакції на час призначення пенсії. З огляду на зазначене, право на перерахунок пенсії надане йому з моменту такого призначення і на підставі діючого на час призначення пенсії законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів.
Заперечуючи проти касаційної скарги, представник відповідача просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 89% від сум заробітної плати.
Позивач 22.06.2016р. звернувся до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.12.2015р. № 1013 «Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з урахуванням суми місячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації від 17.06.2016р. № 137-10.
Відповідачем листом від 23.06.2016р. № 9751/02 повідомлено позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії, з посилання на те, що з 01.05.2016р. вступив в дію новий Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII. Крім того, згідно пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3745-XII втратив чинність, крім ст. 37, що застосовується для осіб, зазначених в пунктах 10 та 12 цього розділу (щодо призначення пенсій окремим категоріям державних службовців), а проведення перерахунків раніше призначених пенсій законом не передбачено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин стосовно права на перерахунок пенсії у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015р. "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", підлягали застосуванню положення ст. 37-1 Закону України "Про державну службу", яка була чинна на момент призначення пенсії позивачу.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії, а позивач має право на перерахунок пенсії на підставі статей 22, 58 Конституції України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині встановлення позивачу особливого порядку визначення базового місяця для індексації пенсії суд першої інстанції виходив з того, що підстави та порядок індексації грошових доходів населення визначено у ст. 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення».
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсію у збільшеному розмірі в подальшому суд першої інстанції виходив з того, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
В свою чергу, апеляційний суд, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що статтею 37-1 Закону №3723-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2015р., було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Разом з тим, в подальшому законодавство, яке регулювало зазначені правовідносини змінилось, зокрема 01.01.2015р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
З 01.05.2016р. набув чинності Закону України "Про державну службу" №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), у зв'язку з чим положення Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII "Про державну службу" частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
Натомість у ст. 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що з 01.05.2016р. Законом №889-VIII по-іншому врегульовано правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців. Враховуючи, що на дату звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, а саме 22.06.2016р., стаття 37-1 Закону №3723-XII, якою було врегульовано порядок та умови перерахунку пенсії державних службовців у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців втратила чинність, апеляційний суд дійшов висновку що відповідач обґрунтовано прийняв рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав.
З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що чинним на час звернення позивача 22.06.2016р. за перерахунком пенсії законодавством не було передбачено можливість такого перерахунку у зв'язку з підвищенням заробітку працюючим державним службовцям, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилання позивача на порушення норм Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки Закон №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, не визнаний неконституційним і підлягав виконанню відповідними суб'єктами.
Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним і висновки судів не спростовує, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.
Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені державні службовці, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов?язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.
Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на висновки у справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, п.35) також є необґрунтованим, оскільки у цій справі Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
У спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже скасовано норми законодавства щодо перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає "законних сподівань" на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.
Крім того, в рішенні від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України", Європейський суд з прав людини зазначив про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішення апеляційний суд порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017р. у даній справі - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук