Іменем України
21 серпня 2018 року
Київ
справа №804/6950/15
адміністративне провадження №К/9901/10721/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Журіної О.О.,
представника відповідача - Павловського Р.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Підприємство) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року (суддя Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року (судді Головко О.В., Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі № 804/6950/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) до Підприємства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
встановив:
Відділення Фонду звернулось до суду з позовними вимогами стягнути з Підприємства на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції у розмірі 6 136 642 грн 80 коп. та пеню у розмірі 128 869 грн 44 коп.
Ці вимоги обґрунтовувало тим, що за 114 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15 квітня 2015 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 6 136 642 грн 80 коп., але своєчасно не сплатив. З цього приводу Фонд провів перевірку і розрахував пеню у розмірі 128 869 грн 44 коп.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 30 серпня 2016 року позов задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідач не вжив всіх залежних від нього заходів, спрямованих на працевлаштування 114 інвалідів, не створив належної кількості вакантних місць та не повідомив про це центр зайнятості з метою направлення інвалідів на працевлаштування. Зокрема, за повідомленням самого Підприємства всього протягом 2014 року ним було заявлено за формою 3-ПН 102 звіти на 165 вакансій, в тому числі подано 67 звітів, в яких заявлено та підтверджено 87 вакансій для можливості працевлаштування осіб з інвалідністю. Однак за вимогами закону відповідач мав створити чотири відсотки робочих місць для цією категорії громадян, які з розрахунку становлять всього 278 робочих місць, а станом на 19 серпня 2015 року середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві становила 164 особи, тому кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів становить 114 осіб. Звідси сума адміністративно-господарських санкцій за розрахунком позивача станом на 19 серпня 2015 року становить 6 136 642 грн 80 коп.
Підприємство не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулося із касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Покликається на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій щодо невжиття заходів, спрямованих на створення робочих місць з позиції необхідності створення саме 114 вакансій, вказуючи на недостатність 87 вакансій, заявлених Підприємством. Зазначає про активну роботу кадрової служби Підприємства у напрямку забезпечення інвалідів робочими місцями. Також про те, що всього протягом 2014 року Підприємство заявило за формою 3-ПН 102 звіти на 165 вакансій, в тому числі подано 67 звітів, в яких заявлено та підтверджено 87 вакансій для можливого працевлаштування осіб з інвалідністю. Пояснило, що у Фонду не було жодних законних підстав для проведення перевірки, та заявки на проведення перевірки Підприємство не подавало. Отже, акт перевірки від 05 березня 2015 року № 58 не може бути взятий до уваги як належний та єдиний доказ невиконання нормативу, встановлених порушень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 875-XII) як такий, що протиправно складений. Також, на думку Підприємства, закон не наділяє позивача правом розрахунку адміністративно-господарських санкцій. Такі обчислення можуть проводитися роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. У цьому значенні Фонд перевищив надані йому законом повноваження, а обов'язок відповідача щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, бо такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, визначені статтею 18 Закону № 875-XII.
У відзиві на касаційну скаргу відділення Фонду просить оскаржені судові рішення залишити без змін, вказує на невиконання відповідачем визначеного статтею 18 Закону № 875-XII обов'язку щодо належного створення та інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідач у відповідь на відзив надав аналогічні викладеним у касаційній скарзі письмові пояснення, які були підтримані представником в судовому засіданні.
Верховний Суд заслухавши пояснення представника відповідача, переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Суди у цій справі встановили, що за відомостями звіту за формою 10-ПІ за 2014 рік розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника у 2014 році на Підприємстві становив - 53830 грн 20 коп.
За поясненнями позивача, з огляду на уточнені позовні вимоги від 20 серпня 2015 року у частині нарахування пені, за 114 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15 квітня 2015 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі - 6 136 642 грн 80 коп.
Згодом Фонд провів перевірку та вищевказану суму санкцій підтвердив розрахунком акті перевірки від 05 березня 2015 року № 58. У зв'язку із несплатою у встановлені терміни цієї суми санкцій станом на 19 серпня 2015 року за 126 днів прострочення їх сплати Фонд нарахував Підприємству пеню у сумі 773 216 грн 64 коп. Звідси загальний розмір заборгованості Підприємства перед державою становить 6 909 859 грн 44 коп.
За змістом статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих (середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік).
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом &?,;...&?и;.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).
Такий правовий висновок у спорах даної категорії неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, в постановах від 4 липня 2011 року (№ 21-159а11), 17 вересня 2013 року (№ 21-232а13), 8 квітня, 27 травня 9 грудня 2014 року (№№ 21-50а14а14, 21-119а14, 21-523а14 відповідно).
З тексту рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, вбачається, що їхні висновки щодо розрахунку нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідають цій правовій позиції. Суди з'ясували, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача у 2014 році становив 278 осіб (6951 х 4% = 278).
Однак висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач мав працевлаштувати додатково 114 інвалідів, суперечать змісту наведених норм.
Так, Верховний Суд України у постанові від 16 квітня 2013 року (справа № 21-81а13) з посиланням на наведені вище норми Закону № 875-ХІІ дійшов висновку про те, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
У справі, що розглядається, суди не взяли до уваги пояснення відповідача про те, що всього протягом 2014 року Підприємство заявило за формою 3-ПН 102 звіти на 165 вакансій, в тому числі подано 67 звітів, в яких заявлено та підтверджено 87 вакансій для можливого працевлаштування осіб з інвалідністю. Таким чином, воно вживало можливих заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів. Однак не має обов'язку працевлаштовувати інвалідів на створені вакантні посади, на виконанні якого наполягає позивач.
Відповідно до частин першої - третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини, однак помилково застосували норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин. Обставини справи не потребують додаткового дослідження доказів. Підставами для втручання в судові рішення є неправильне розуміння і порушення норм матеріального права, які є достатніми для того, щоб їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 341, 342, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі № 804/6950/15 скасувати.
Відмовити у задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко