Іменем України
22 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 686/18375/17
провадження № К/9901/38529/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 686/18375/17
за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Білої Л. М., Гонтарука В. М., Граб Л. С.) від 19 лютого 2018 року, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, в якому просила:
- визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, викладене у листі від 21 липня 2017 року № 275/С-12;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 (далі - Постанова КМУ № 1013) згідно довідки про заробітну плату № 02-13-2051, виданої Хмельницькою міською радою виходячи з розрахунку тих самих відсотків розміру пенсії від розміру заробітної плати, які існували на час призначення пенсії, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 09 грудня 2015 року.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що є пенсіонеркою та отримує пенсію по інвалідності, призначену їй відповідно до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», і ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (далі - Закон N 3723-XII).
У зв'язку із збільшенням посадових окладів державним службовцям відповідно до Постанови КМУ № 1013, на думку позивача, у неї виникло право на перерахунок розміру призначеної їй пенсії, у проведенні якого відповідач протиправно відмовив.
3. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати державним службовцям.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до Постанови КМУ № 1013 та довідки про заробітну плату № 02-13-2051, виданої Хмельницькою міською радою, починаючи з 21 квітня 2017 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому судовий збір у розмірі 960 грн. за подання апеляційної скарги на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2017 року.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 15 березня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року. У касаційній скарзі клопотань заявлено не було.
6. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.
7. 16 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на касаційну скаргу, в якому відповідач просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року залишити без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2018 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» у розмірі 90 % від заробітної плати.
10. 26 червня 2017 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому із заявою, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працюючих державних службовців відповідно до Постанови КМУ № 1013.
11. Листом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому від 12 липня 2017 року № 275/С-12 позивачу повідомлено, що для перерахунку її пенсії немає законних підстав.
Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до ст. 37-1 Закону N 3723-XII в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначався Кабінетом Міністрів України.
Водночас, Постановою КМУ № 1013 скасовано п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова КМУ № 865), який встановлював підстави та визначав механізм перерахунку пенсій державним службовцям у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям. Разом з тим, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), скасовано, зокрема ст. 37 Закону N 3723-XII.
12. Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2 є неправомірними, оскільки не відповідають ст. 22 Конституції України та ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ, якою передбачено проведення перерахунку пенсій державних службовців.
14. У зв'язку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах строків звернення до суду.
15. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
16. В обґрунтування такого висновку суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв'язку із прийняттям Закону № 76-VIII внесено зміни до ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ і викладено цю норму у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
17. Порядок здійснення перерахунку пенсії було визначено у п. 4 Постанови КМУ № 865, згідно якого у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
18. Постановою КМУ № 1013 виключено п. 4 Постанови КМУ № 865, який визначав порядок здійснення перерахунку пенсії державним службовцям.
19. Апеляційний суд зауважив, що Постановою КМУ № 1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено можливості та механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
20. З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон № 889-VIII, у зв'язку з чим положення Закону № 3723-ХІІ втратили чинність (крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII). Водночас Закон № 889-VIII не містить норм, щодо перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців.
21. У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для перерахунку пенсії позивачеві у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючим державним службовцям - відсутні.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права в редакції чинній на момент звернення до управління Пенсійного фонду України, що суперечить ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
23. Скаржник вказує, що усі права щодо пенсії (правовідносини щодо нарахування, перерахунку та інших гарантій) виникли у неї та існують з моменту її призначення, відповідно до чинного на той час правового регулювання.
24. Водночас внесені зміни до законодавства про пенсійне забезпечення державних службовців стосуються виключно тих державних службовців, які лише набувають право на пенсійне забезпечення з часу вступу його в силу.
25. На думку скаржника, оскільки пенсію їй призначено до набрання чинності законодавством, яким внесено зміни до правового регулювання відносин щодо перерахунку пенсій державним службовцям, і за її заявою вирішувалось питання не про призначення пенсії, а про її перерахунок на підставі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, посилання на Закон № 889-VIII є недопустимим.
26. Скаржник також вказує, що посилання апеляційного суду на відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії, оскільки така невизначеність є невиправданим втручанням у права, передбачені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з зазначенням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
28. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
29. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
30. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та /або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
31. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ. Зокрема, ч. 1 ст. 37-1 цього Закону (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
32. Отже, станом на дату призначення позивачу пенсії державного службовця чинне на той час законодавство передбачало умови і порядок перерахунку її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою.
33. Однак, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 09 грудня 2015 року постанови № 1013 та набранням чинності з 01 травня 2016 року Законом № 889-VIII правове регулювання відносин щодо перерахунку пенсій державним службовцям зазнало змін.
34. Чинним законодавством України не передбачено можливості перерахунку органами Пенсійного фонду України пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.
35. У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
36. Отже, з 01 грудня 2015 року - початку застосування Постанови КМУ № 1013, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, який інакше врегульовує правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
37. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постанові від 07 листопада 2017 року по справі № 398/4332/16-а, Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 745/458/16-а.
38. Враховуючи наведене, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
39. Посилання позивача на порушення, на її думку, ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон № 76-VIII, яким, зокрема, ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані ст. 90 Закону № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
40. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що у зв'язку зі зміною правового регулювання відносин, пов'язаних із пенсійним забезпеченням державних службовців, розмір призначеної ОСОБА_2 пенсії не зменшився.
41. Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій практики застосування Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) принципу правомірних очікувань, Суд зазначає, що концепція правомірних очікувань у контексті ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що склалася на основі рішень ЄСПЛ, побудована, перш за все, на безумовному праві заявників, яке має легальне підґрунтя (закон, рішення суду, виданий державним органом дозвіл, заповіт тощо).
На противагу «правомірним очікуванням», ЄСПЛ майном не визнає права, чинність яких ab initio обумовлена певними обставинами - у разі, якщо такі обставини не мають місця (Полачек і Полачкова проти Чешської республіки (Polacek and Polackova v. Czech Republic, рішення Великої Палати від 10 липня 2002 року).
Отже, в основі правомірних очікувань має бути безумовне право позивача на певне «майно», яке слід розуміти як автономне поняття ЄСПЛ.
42. Враховуючи, що позивач не набула права на перерахунок пенсії, не можна стверджувати, що в неї могли виникнути правомірні очікування.
43. Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до ст. 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені державні службовці, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.
44. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
45. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
46. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
47. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
48. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі № 686/18375/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді В. М. Кравчук
О. П. Стародуб