Іменем України
22 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 530/961/16-а
адміністративне провадження № К/9901/18971/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Гриціва М. І., Кравчука В. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 530/961/16-а
за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Ральченка І. М., Катунова В. В., Бершова Г. Є.) від 17 січня 2017 року, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії;
- зобов'язати здійснити перерахунок пенсії починаючи з 1 серпня 2016 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на які нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на підставі довідки Зіньківської районної ради Полтавської області від 04 липня 2016 року № 01-25/413, згідно ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону України № 3723-ХІІ зі змінами станом на 13 серпня 2013 року) та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, у зв'язку зі збільшенням посадових окладів державним службовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 (далі - Постанова КМУ № 1013), на думку позивача, у неї виникло право на перерахунок розміру призначеної їй пенсії. Вважає, що відповідачем не дотримано вимоги законодавства, які були чинними на час призначення пенсії (13 серпня 2013 року), а саме ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (№ 3723-ХІІ), у зв'язку з чим порушено її конституційні права.
3. Постановою Зіньківського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області; постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2016 року скасовано; прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року та залишити в силі постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2016 року. У касаційній скарзі клопотань заявлено не було.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. 06 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області на касаційну скаргу, в яких відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 08 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 530/961/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 з 13 серпня 2013 року отримує пенсію за віком, яка призначена їй як посадовій особі органів місцевого самоврядування, у відповідності до ст. 21 розділу V Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області.
12. 04 липня 2016 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області про перерахунок її пенсії, призначеної згідно Закону України «Про державну службу».
13. Листом від 14 липня 2016 року за вихідним № 4/С-02 відповідач повідомив позивач про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року у зв'язку з тим, що з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про державну службу» не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
14. Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача по справі прийнято у спосіб, який не відповідає ст. 22 Конституції України та ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року (далі - Закон № 3723-ХІІ), якою передбачено проведення перерахунку пенсій державних службовців.
16. В обґрунтування такого висновку, суд першої інстанції зазначив, що при вирішенні питання перерахунку пенсії державного службовця, підлягає застосуванню ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ, яка була чинною на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців з 01 грудня 2015 року.
17. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, положення Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
18. Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року. Зазначений закон не містить такої підстави для перерахунку пенсії як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
19. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки заяву про перерахунок пенсії подано позивачем після 01 травня 2016 року, то відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову в проведенні такого перерахунку.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:
- суд апеляційної інстанції не дослідив право позивача на перерахунок пенсії на підставі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону № 3723-ХІІ станом на 13 серпня 2013 року, яка була чинною на час призначення позивачу пенсії);
- не зверталась до відповідача із заявою щодо призначення пенсії, а просила провести перерахунок вже призначеної пенсії, що не підпадає під дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213;
- відповідно до ст. 3 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, який діє з 01 травня 2016 року, сфера дії цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування;
- діями відповідача безпосередньо порушено право на соціальний захист, гарантоване ст. 46 Конституції України, обмеження якого неможливе;
- у відповідності до ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
22. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
23. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
24. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ. Зокрема, ст. 37 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.
25. Частина 1 ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
26. Отже, станом на дату призначення позивачу пенсії державного службовця чинне на той час законодавство передбачало умови і порядок перерахунку її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою. Проте надалі законодавче регулювання цих відносин зазнало змін.
27. Як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції, у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 09 грудня 2015 року постанови № 1013 та набранням чинності з 01 травня 2016 року Законом № 889-VIII правове регулювання відносин щодо перерахунку пенсій державним службовцям зазнало змін.
28. Чинним законодавством України не передбачено можливості перерахунку органами Пенсійного фонду України пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.
29. У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
30. Отже, з 01 грудня 2015 року - початку застосування Постанови КМУ № 1013, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, який інакше врегульовує правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
31. Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом України у постанові від 07 листопада 2017 року по справі № 398/4332/16-а, Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 745/458/16-а.
32. Відтак вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
33. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
34. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
35. Колегія суддів вважає, що відповідач, відмовивши позивачу в перерахунку пенсії починаючи з 01 серпня 2016 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на які нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на підставі довідки Зіньківської районної ради Полтавської області від 04 липня 2016 року № 01-25/413, згідно ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону України № 3723-ХІІ зі змінами станом на 13 серпня 2013 року) діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Така відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням змісту раніше набутих ним прав та/або порушенням сутності його конституційних соціальних прав, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
36. Інші доводи касаційної скарги є безпідставними і не впливають на правильне по суті рішення суду апеляційної інстанції.
37. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
38. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
39. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
40. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
41. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст.139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 530/961/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Суддя М. І. Гриців
Суддя В. М. Кравчук