21 серпня 2018 року
Київ
справа №814/277/17
адміністративне провадження №К/9901/53326/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 у справі №814/277/17 за позовом ОСОБА_2 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018.
22.06.2018 ухвалою Верховного Суду вказану касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України та надано відповідачу 10-денний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом долучення документу про доплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2018 скаржнику продовжено строк для усунення недоліків.
13.08.2018 на виконання вимог ухвали від 22.06.2018 та в продовжені процесуальні строки скаржником усунуто недоліки касаційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області з вимогою щодо скасування податкового повідомлення-рішення №000030200 від 17.05.2016 року.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 від 21.04.2016 № 40/17-03/НОМЕР_1 встановлено, що відповідно до наявної податкової інформації (лист АТ «Рйффайзен Банк Аваль» від 16.10.2014) платнику податків фізичній особі ОСОБА_2 було прощенно (анульовано) заборгованість по кредиту за кредитним договором, до закінчення строку давності, та згідно з пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України отриманий дохід підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. Згідно даних відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, зокрема поданих контролюючих органів розрахунків за ф.1-ДФ АТ «Райффайзен Банк Аваль» в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., ОСОБА_2 задекларовано дохід, отриманий від АТ «Райффайзен Банк Аваль» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з отриманого доходу. Лист-повідомлення АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 22.05.2012 про анулювання (прощення) заборгованості за пенею по кредитним договором в сумі 33 185,26 грн. вручено особисто платнику податків ОСОБА_2 22.05.2012.
За наслідками акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №000030200 від 17.05.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 426,89 грн. та штрафні санкції 1 356,72 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018, позов задоволено повністю.
Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області звернулася до суду з касаційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 у справі №814/277/17, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №814/277/17 є вимога про скасування податкового повідомлення-рішення № 000030200 від 17.05.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 426,89 грн. та штрафні санкції 1 356,72 грн.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.
Отже, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 000030200 від 17.05.2016 року, не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 у справі №814/277/17.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова