Справа № 822/1907/18
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
21 серпня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Клюцука В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_4 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року (повний текст якої складено в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Також, не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року - без змін.
Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив суд задовольнити її, заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 з 21.09.1987 працював на посаді слюсаря по ремонту реакторно-турбінного обладнання, при цьому, з 29.04.1988 позивачу присвоєно 3 розряд слюсаря по ремонту реакторно-турбінного обладнання.
З 01.01.1990 по 10.09.1993 працював на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного обладнання ПРП "Хмельницькатоменергоремонт", яке в подальшому було реорганізовано у ВАТ "Атомремонт".
Позивач 06.12.2017 звернувся до Славутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, статті 13 відповідно до Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення" та розділу ХV його Прикінцевих положень.
Листом №2631/04 від 28.02.2018 Славутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області відмовило позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, при цьому повідомило позивача, що відмовило в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 21.09.1987 по 31.12.1989, оскільки не підтверджується факт роботи заявника у вказаний період на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного обладнання первинними документами.
Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідно пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Аналіз вказаних вище норм вказує на те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до списків, що діяли в період такої роботи. Вимоги щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації № 41).
Відповідно до зазначених нормативних актів основною метою атестації є регулювання відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно пункту 4 Порядку № 383 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відповідно до пункту 4.4 Порядку № 383, якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Таким чином, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться в Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації робочого місця за умовами праці.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговими пенсійними забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Відсутність підтвердження вищевказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
В ході судового розгляду суд встановив, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача, та наданій довідці №75 від 24.05.2006, підтверджуються періоди стажу його роботи, а саме з 21.09.1987 в який він працював на посаді слюсаря по ремонту реакторно-турбінного обладнання у філіалі Федерального державного унітарного дочірнього підприємства "Атоменергоремонт" Концерна "Росенергоатом" в м.Нововоронеж,, по 26.12.1989.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Славутським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Хмельницької області протиправно відмовлено в зарахуванні пільгового стажу позивачу з 21.09.1987 по 31.12.1989 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки у цей період для підтвердження пільгового стажу не потрібно було проводити атестацію.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що стосовно періоду зарахування стажу роботи позивача з 01.01.1990 по 10.09.1993, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься витяг з наказу №442 від 18.12.1995 "Про підтвердження права надання пільгової пенсії за Списком №1 і №2 працівникам підприємства ВАТ"АТОМРЕМОНТ", згідно якого вказано, що відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення" ст.13 цього Закону та Постанови КМУ №162 від 11.03.1994, виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком та пільгових умовах на основі матеріалів атестаційних робочих місць за умовами праці по професії код 7233.1-18544 слюсар з ремонту реакторно-турбінного устаткування, підтверджено право виходу на пільгову пенсію за Списком №1 (один), розділ ХXIV, підрозділ 6, позиція 12406000-17541.
Крім того, суд зазначає, що період роботи позивача з 21.09.1987 по 31.12.1989 та з 01.01.1990 по 10.09.1993 на посаді слюсаря по ремонту реакторно-турбінного обладнання, підтверджений відповідними записами у трудовій книжці позивача, а посада слюсаря по ремонту реакторно-турбінного обладнання передбачена Списком № 1, що був чинний у вказаний період роботи позивача.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Moskal v. Poland"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Lelas v. Croatia"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Pincova and Pine v. the Czech Republic", "Gashi v. Croatia", "Trgo v. Croatia").
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вимога позивача, щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію ОСОБА_4 з моменту звернення за її призначенням, а саме з 06.12.2017, є передчасною та вимогою на майбутнє, оскільки вказана вимога є похідною від вище зазначених, а тому може бути вирішена відповідачем лише після набрання законної сили даним рішенням.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_4 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 23 серпня 2018 року.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.