Іменем України
22 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 820/3872/15
адміністративне провадження № К/9901/4692/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 820/3872/15
за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду (у складі судді Лукяненко М. О.) від 10 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Мінаєвої О. М., Макаренко Я. М., Шевцової І. Т.) від 22 вересня 2015 року, встановив:
I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом Головного управління Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства у Харківській області), у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ Держземагентства у Харківській області щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Таранівської сільської ради, Зміївського району Харківської області;
- зобов'язати ГУ Держземагентства у Харківській області розглянути подане ним клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га в адміністративних межах Таранівської сільської ради, Зміївського району Харківської області та надати мотивовану відповідь на клопотання у встановлений законом строк.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відмова ГУ Держземагентства у Харківській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Таранівської сільської ради, Зміївського району Харківської області є протиправною, оскільки не ґрунтується на вимогах ст. 118 ЗК України.
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ОСОБА_2 у жовтні 2015 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 213 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року).
6. 30 листопада 2015 року ОСОБА_2 усунув недоліки касаційної скарги залишеної без руху.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2015 року у зазначеній справі відкрито провадження.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 16 січня 2018 року касаційну ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі № 820/3872/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
11. Станом на 22 серпня 2018 року відзиви (заперечення) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій установлено, що:
- 28 січня 2015 року позивач звернувся до ГУ Держземагентства у Харківській області із клопотанням та додатками (копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2, графічні матеріали та копія договору доручення за № 22/06/14-зд від 17 червня 2014 року) стосовно виділення земельної ділянки та надання відповідачем йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га в адміністративних межах Таранівської сільської ради поблизу с. Безпалівка (а. с. 7 - 8);
- листом ГУ Держземагентства у Харківській області від 02 березня 2015 року № 19-20-4919/09-15, надано відповідь на клопотання позивача, в якому зазначено, що за результатами розгляду наданих матеріалів виявлено наступні недоліки, а саме: відсутня інформація стосовно форми власності бажаної земельної ділянки, яку потрібно отримати у Відділі Держземагентства у Зміївському районі Харківської області у вигляді довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями. У зв'язку із чим, позивачу рекомендовано доопрацювати надані матеріали та повторно звернутися з відповідною заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки через відділ Держземагентства у Борівському районі Харківської області (а. с. 10).
13. Не погоджуючись з відмовою ГУ Держземагентства у Харківській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Оцінюючи доводи та заперечення сторін, суди попередніх інстанції дійшли висновків, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані:
- статтею 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), згідно якої земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності;
- пунктом «б», «в» ст. 80 ЗК України, якими визначено суб'єктів права власності на землю, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності;
- пунктом 6, 7 ст. 118 ЗК України якими визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, крім іншого і для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додається графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку;
- пунктом 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445 (далі - Положення № 445), встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності;
-підпунктом «б-1» п. 4. Положення № 445, Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.
На підставі наведеного, ГУ Держземагентства у Харківській області відповідно до ст. 122 ЗК України наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області;
- абзацом 2 ч. 7 ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Головним управлінням не розробляються проекти землеустрою;
- частиною 8 ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України;
- частиною 1 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
15. Зі змісту вище зазначених статей Земельного кодексу України судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що громадянин, який зацікавлений в отриманні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства повинен звернутися із клопотанням, в порядку ст. 118 ЗК України, до органу повноваженнями якого визначено відання такими земельними ділянками.
16. Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту поданих ОСОБА_2 до ГУ Держземагентства у Харківській області клопотання та документів неможливо встановити відомості про те, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, відноситься до земель державної власності, що унеможливлює в даному випадку відповідачем прийняти рішення стосовно надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
18. Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскільки позивачем не надано інформації стосовно форми власності земельної ділянки, яку ОСОБА_2 має намір отримати для ведення особистого селянського господарства, то і у відповідача відсутні підстави для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо отримання у власність земельної ділянки в адміністративних межах Таранівської сільської ради, Зміївського району Харківської області.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами попередніх інстанцій у зазначеному судовому рішенні неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
Скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини справи та невірно застосовано норму матеріального права, оскільки ст. 118 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у задоволені клопотання на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також не передбачено ЗК України, що громадянин має надавати інформацію щодо форми власності бажаної земельної ділянки, оскільки це компетенція органу державної влади.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушенню норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
21. Предметом спору у цій справі є протиправність відмови відповідача в задоволенні клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
22. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з тим, що в результаті розгляду представлених матеріалів виявлено недоліки, а саме відсутня інформація стосовно форми власності бажаної земельної ділянки, яку потрібно отримати у Відділі Держземагентства у Зміївському районі Харківської області у вигляді довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, тобто з підстав не передбачених ЗК України.
23. Згідно з ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України, законодавцем визначено вичерпний перелік на підставі, яких допускається відмова у наданні згаданого дозволу.
24. З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про те, що відмова ГУ Держземагентства у Харківській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є неправомірною та такою, що не відповідає ст. 118 ЗК України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
25. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
26. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
27. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню, оскільки суди неправильно застосували норму матеріального права до спірних правовідносин, зокрема, ст. 118 ЗК України.
28. Оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу та скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати підлягають новому розподілу.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з квитанціями: № 0.0.373610738.1 від 15 квітня 2015 року сплачено 73 грн 08 коп. за подання адміністративного позову; № 0.0.405900083.1 від 06 липня 2015 року сплачено 36 грн 54 коп. за подання апеляційної скарги; № 0.0.445564685.1 від 10 жовтня 2015 року сплачено за подання касаційної скарги 51 грн 16 коп. та № 0.0.467409889.1 від 25 листопада 2015 року доплачено за подання касаційної скарги 87 грн 70 коп., що разом складає 248 грн 48 коп.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Таранівської сільської ради, Зміївського району Харківської області.
Зобов'язати Головне управління Держземагентства у Харківській області повторно розглянути подане ОСОБА_2 клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га в адміністративних межах Таранівської сільської ради, Зміївського району Харківської області та надати мотивовану відповідь на клопотання у встановлений законом строк.
Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 248 грн 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держземагентства у Харківській області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач Т. О. Анцупова
Суддя В. М. Кравчук
Суддя О. П. Стародуб