Іменем України
22 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 820/1781/16
провадження № К/9901/7588/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 820/1781/16
за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи - ОСОБА_3, Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації переходу прав власності на нерухоме майно;
за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України (у складі колегії суддів: Голяшкін О. В., Донець О. Є., Мороз В. Ф.) від 09 березня 2017 року, встановив:
І. ПРОЦЕДУРА
1. У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства (далі - КП) «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи - ОСОБА_3, Департамент реєстрації Харківської міської ради, в якому просила:
1) визнати протиправними дій КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», які полягають у:
- безпідставному самоправному внесенні 10 травня 2006 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно записів про державну реєстрацію переходу прав власності до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 1/18 частки кожного у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину від 11 жовтня 1993 року № 1-2940, 5-а ХДНК, виданого 04 травня 2006 року Харківським державним нотаріальним архівом, р. №1-267;
- безпідставному самоправному внесенні 10 травня 2006 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про державну реєстрацію переходу прав власності до ОСОБА_7 на 5/12 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду Жовтневого району м. Харкова від 30 травня 1985 року по цивільній справі № 2-927/85р.;
- формуванні та видачі спадкоємцям ОСОБА_3 і ОСОБА_2 Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 листопада 2009 року № 24316442 на предмет оформлення спадщини після смерті ОСОБА_7 з наявністю у даному витязі недостовірних відомостей про належність померлій ОСОБА_7 5/12 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду Жовтневого району м. Харкова від 30 травня 1985 року по цивільній справі № 2-927/85р. та чинних даних про належне спадкоємниці ОСОБА_2 нерухоме майно на підставі договору дарування від 21 червня 2006 року - за умов не відображення у вказаному витязі достовірних і чинних відомостей про належність ОСОБА_7 на підставі рішення народного суду Жовтневого району м. Харкова від 18 серпня 1987 року по цивільній справі № 2-1216 на праві особистої власності виділеного в натурі нерухомого майна, а саме житлового приміщення 1-6 площею 17 кв. м., розташованого у житловому будинку АДРЕСА_1;
2) в порядку відновлення порушених майнових прав ОСОБА_2 скасувати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно:
- проведену 10 травня 2006 року державну реєстрацію переходу до ОСОБА_7 права власності на 5/12 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду Жовтневого району м. Харкова від 30 травня 1985 року по цивільній справі № 2-927/85р.;
- проведену 19 листопада 2009 року державну реєстрацію переходу до ОСОБА_3 права власності на 5/24 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 листопада 2009 року, р.№ 2-1510, виданого п'ятою Харківською державною нотаріальною конторою;
- проведену 19 листопада 2009 року державну реєстрацію переходу до ОСОБА_2 права власності на 5/24 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 листопада 2009 року, р.№ 2-1512, виданого п'ятою Харківською державною нотаріальною конторою.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала про протиправність оскаржуваних дій відповідача, які порушують її права та законні інтереси, вчинені всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445.
На думку позивача, оскаржувані записи про державну реєстрацію переходів прав власності державним реєстратором були внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно без звернень до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» власників нерухомого майна з відповідними заявами та без їх відома, без наявності факту вчинення цими власниками відповідних правочинів, без прийняття письмових рішень та без ведення реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна № 12120286, внаслідок чого після смерті одного з власників ОСОБА_7 спадкоємцям за свідоцтвами про право на спадщину було передано у власність неналежне спадкодавцю нерухоме майно.
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року, ухваленої за результатами нового розгляду цієї справи, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 (далі - КАС України; в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін.
6. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 17 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд, з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.
7. Ухвалою судді Верховного Суду України від 06 червня 2017 року відкрито провадження за вказаною заявою.
8. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), 23 січня 2018 року матеріали вказаної заяви передано на розгляд до Верховного Суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
10. Станом на 22 серпня 2018 року заперечень на заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року до Суду не надходило.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 21 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 379, прийняла у власність 7/12 частини домоволодіння АДРЕСА_1.
12. Водночас після смерті своєї матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_2 06 листопада 2009 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом п'ятої Харківської державної нотаріальної контори № 2-1512, набула право власності на 5/24 частки домоволодіння АДРЕСА_1.
13. Також окрім ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_7, за свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 листопада 2009 року, виданим державним нотаріусом п'ятої Харківської державної нотаріальної контори № 2-1510, право власності на 5/24 частки домоволодіння АДРЕСА_1 було набуто рідним братом позивача ОСОБА_3
14. Згідно інформаційної довідки з електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно № НОМЕР_1:
- реєстрація права власності від 10 травня 2006 року на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 1/8 частки на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину, виданого 11 жовтня 1993 року державним нотаріусом п'ятої Харківської державної нотаріальної контори № 1-2940;
- реєстрація права власності на 5/12 частки вказаного нерухомого майна на ім'я ОСОБА_7 на підставі рішення народного суду Жовтневого району м. Харкова від 30 травня 1985 року, проведена 10 травня 2006 року реєстратором КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»;
- реєстрація переходу права власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проведена 19 листопада 2009 року на підставі свідоцтв про право на спадщину.
15. Вважаючи, що внаслідок вчинення реєстраторами КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» вищенаведених реєстраційних дій - спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 було передано у спадок належне виключно ОСОБА_2 нерухоме майно на підставі договору дарування від 21 червня 2006 року, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ
16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не допустив порушень вимог законодавства, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувані записи про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно є правомірними.
В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів того, що правовстановлюючі документи, на підставі яких проводилась реєстрація права власності, були визнані недійсними в установленому законом порядку.
17. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що спір у справі, що розглядається стосується оскарження записів про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, зокрема, житлового будинку АДРЕСА_1, тобто цивільного права.
Зважаючи на вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки спірні правовідносини пов'язані із оскарженням записів про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна, цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо його вирішення в порядку адміністративного судочинства.
18. Вищий адміністративний суд України залишаючи касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін, погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що оскільки предметом спору у цій справі є реєстраційні дії із державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок спадкоємцями, даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
В обґрунтування такого висновку, суд касаційної інстанції, покликаючись на положення ч. 1, 2 ст. 2, пп. 1, 7 ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 17 КАС України та правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2017 року у справі № 21-1559а16 зауважив, що даний спір не є публічним, стосується цивільного права і має приватноправовий характер.
IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ
19. У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року ОСОБА_2, посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права. Заявник просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Водночас ОСОБА_2 заявлено клопотання про спонукання Харківського окружного адміністративного суду привести матеріали адміністративної справи № 820/1781/16 у відповідність до вимог, встановлених п. 5.3 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах.
В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначає, що Вищим адміністративним судом України при постановлені ухвали від 09 березня 2017 року допущено порушення норм процесуального права (ст. 220 КАС України), які полягають у тому, що в основу вказаного рішення суду касаційної інстанції покладені висновки, зроблені судовою колегією при перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, без здійснення перевірки правильності і повноти встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи.
На переконання скаржника, внаслідок помилкового не застосування норм ч. 1 ст. 220 КАС України в частині здійснення перевірки правильності і повноти встановлення обставин справи, судовою колегією Вищого адміністративного суду України помилково не були застосовані (порушені) норми ч. 2 ст. 227 КАС України, згідно якої постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року мали б бути скасовані касаційним судом, а справа направлена на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
20. На обґрунтування заяви надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2014 року (№ К/9991/7594/11), у якому суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосував одні й ті самі норми процесуального права у подібних правовідносинах, а саме ст. 220 КАС України при вирішенні спору, предметом якого є оскарження вчинення державним реєстратором КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» реєстраційних дій.
21. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2014 року (№ К/9991/7594/11), наданій як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права у подібних правовідносинах, судом, як стверджує ОСОБА_2, повно і детально наведені всі обставини справи, а всі викладені у цьому рішенні висновки суду аргументовані і обґрунтовані відповідними нормами матеріального права.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку що заява ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року задоволенню не підлягає.
23. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.
24. Як свідчать матеріали справи, відмінність у застосуванні судом касаційної інстанції ст. 220 КАС України у рішенні про перегляд якого подано заяву, та рішенні, на яке робиться посилання як на приклад неоднаковості у застосуванні норм процесуального права полягає у незазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року оцінки правильності встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи.
25. Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
26. У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, погодився з висновками останнього в тому, що зміст позовних вимог та обставини справи вставлені судами, свідчать про те, що спірні правовідносини у цій справі стосуються захисту цивільних прав, та не підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
27. Водночас ухвала Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року про перегляд якої подано заяву містить посилання на встановлені судами обставини справи, із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
28. Наведене свідчить, що стверджувані ОСОБА_2 порушення Вищим адміністративним судом України ст. 220 КАС України при постановленні ухвали від 09 березня 2017 року, які полягають у відсутності у вказаному судовому рішенні висновку суду щодо перевірки правильності надання судами першої та апеляційної інстанцій правової оцінки обставин у справі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
29. Посилання ОСОБА_2 на відсутність у вказаному судовому рішенні відображення оцінки колегією суддів правильності встановлення судами першої та апеляційної фактичних обставин справи є недоречним, оскільки відповідно до ст. 220 КАС України КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
30. Аналіз наведених норм процесуального права, правова оцінка обставин справи дають підстави вважати, що рішення Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 242, 244 КАС України, пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, -
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року у справі № 820/1781/16 за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи - ОСОБА_3, Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації переходу прав власності на нерухоме майно - відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді В. М. Кравчук
О. П. Стародуб