21 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4677/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Носа С.П.
за участю секретаря судового засідання Костюка Р.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 6 червня 2018 року про часткове задоволення заяви про накладення штрафу та встановлення нового строку для надання звіту про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії і встановлення судового контролю,-
05.07.2017 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 звернулися до суду із клопотання, в якому просять:
відмовити Державній установі «Львівська виправна колонія (№48)» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в прийняті звіту від 30.06.2017 року №4/1652 на виконання постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017 року у справі № 813/3185/16;
накласти на керівника Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_2 за невиконання в повному обсязі постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017 року у справі № 813/3185/16 - штраф у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, що складає 96 000 грн.: половину суми штрафу стягнути на користь позивача ОСОБА_1 в розмірі 48 000 грн., іншу половину штрафу - до Державного бюджету України в розмірі 48 000 грн.;
встановити Державній установі «Львівська виправна колонія №48» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції новий строк для подання звіту на виконання постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017 року у справі № 813/3185/16.
Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 6 червня 2018 року заяву задоволено частково. Накладено на керівника Львівської виправної колонії №48 управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області штраф за не виконання звіту про виконання судового рішення, а саме постанови Франківського районного суду м. Львова від 29 травня 2017 року у справі №813/3185/16 в частині зобов'язання вчинити нарахування та оплату страхових внесків із грошових коштів в розмірі 23366,56 грн. та 566,32 грн., встановивши такий штраф у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат, що в грошовому еквіваленті становить 35 240 грн., з яких 17620 грн. стягнено в користь ОСОБА_1 та 17 620 грн. до Державного бюджету України. В задоволенні решти вимог, зазначених у заяві, відмовлено за їх безпідставністю.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем було подано вчасно звіт на виконання постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017 року у справі № 813/3185/16, однак вказаний звіт стосувався не усієї резолютивної частини постанови суду, оскільки не відзвітовано про виконання судового рішення про сплату страхових внесків із сум грошових коштів в розмірі 23 366,56 грн. - компенсації за затримку виплати заробітної плати та 566,32 грн. компенсації за форменне обмундирування. Отже, про виконання судового рішення щодо сплати страхових внесків із вказаних сум звіт не подано, а строна відповідача в судовому засіданні вказаний факт підтвердила особисто.
Вирішуючи питання стосовно обґрунтованості заяви позивача про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції зазначає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а вразі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Зважаючи на те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкової для виконання постанови суду від 29 травня 2017 року не пов'язана ні із складністю виконавчого провадження, ні з поведінкою самого заявника, а є наслідком протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, у зв'язку з чим затримка у виконанні постанови суду становить більше року, суд першої інстанції дійшов висновку, що така затримка є невиправданою та надмірною, а тому заява підлягає до часткового задоволення.
Частковому задоволенню заява підлягає з тих підстав, що суд першої інстанції не знайов обґрунтувань для її задоволення в частині відмови у прийнятті звіту від 30 червня 2017 року, оскільки частина судового рішення виконана відповідачем.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 6 червня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили її в апеляційному порядку.
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 6 червня 2018 року в частині відмови в задоволенні його вимог та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його клопотання від 05.07.2017р. про накладення штрафу на винну посадову особу та встановлення нового строку подання звіту.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт - ОСОБА_1 зазначає, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017 року відповідача зобов'язано нарахувати та сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з сум грошового забезпечення по двох судових рішеннях - постанови Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006 року (справа №2-1980/06) та постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року (справа №2а-14133/11 /1370) і, крім цього, визнано протиправними дії Державної установи «Львівська виправна колонія №48» щодо неврахування висновків у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі №813/6837/13-а в частині зобов'язання сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Однак, відповідачем проігноровано рішення суду від 22.10.2013 року, в зв'язку з чим є невиправданою затримка у виконанні судових рішень, що становить чотири з половиною роки.
Однак, згідно поданого звіту ЛВК №48 від 30.06.2017 року №4/1652, платіжного доручення №323 від 29.06.2017 року на виконання судового рішення, відповідачем ЛВК №48 не нараховувались страхові внески на: компенсацію за формене обмундирування - 566,32 грн. (присуджено постановою Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006р. справа №2-1980/06); компенсація за затримку виплати заробітної плати - 5 567,87 грн. (присуджено постановою Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006 року справа №2-1980/06); компенсація за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) (присуджено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року справа №2а-14133/11 /1370).
Апелянт стверджує, що штраф слід було накласти на керівника Державної установи «Львівська виправна колонія №48» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції із зазначенням його прізвища.
Зазначає, що в оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками судового контролю в частині, що в повному обсязі судове рішення не виконане, але при цьому порушуючи норми процесуального права не відмовив відповідачу в прийнятті звіту та не встановив нового строку подання звіту, що може призвести до не виконання судового рішення, бо такий контроль на сьогоднішній день не встановлений.
Апелянт ОСОБА_2, вважаючи ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 6 червня 2018 року такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати її та прийняти нове рішення, яким у клопотанні про накладення штрафу та встановлення нового строку подання звіту відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що 30.06.2017 року Державною установою «Львівська виправна колонія (№48)» подано звіт за вих. №4/1652, про що в своєму клопотанні підтверджує сам ОСОБА_1
Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції з'ясував, які види виплат були присуджені ОСОБА_1 відповідно до постанов Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006 року у справі №2-1980/06 та Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі №2а-14133/11/1370, та які з них належать, а які не належать до грошового забезпечення. Але попри це, суд при розгляді даної справи проігнорував той факт, що в постанові Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017 року вказано «...сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування зі сум грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески...».
Таким чином, всупереч з'ясованим обставинам справи, суд першої інстанції виніс рішення, застосувавши законодавство щодо виплат, які відносяться до заробітної плати, та які «...виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму...», хоча було встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу, а не перебував у трудових відносинах з Львівською виправною колонією (№48), а також про те, він отримував грошове забезпечення, а не заробітну плату.
Апелянт зазначає, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006 року у справі №2-1980/06 ОСОБА_1 присуджено кошти в сумі всього 29 515,83 грн., а саме: невиплачена надбавка за безперервну службу в ДКВС 812,54 грн., матеріальна допомога 3853,06 грн., компенсація за несення служби понад встановлений законодавством робочий час 17 443,52 грн., компенсація за формене обмундирування 566,87 грн., за несення служби в нічний час 1 272,52 грн., компенсація за затримку виплати заробітної плати 5 567,87 грн. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі №2а-14133/11/1370 ОСОБА_1 присуджено кошти в сумі 23 366,56 грн., а саме: компенсація за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) 23 366,56 грн. Отже, враховуючи вищенаведене, до грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески належать (всього 23 381,64 грн.): надбавка за безперервний стаж в ДКВС - 812,54 грн.; матеріальна допомога - 3853,06 грн.; компенсація за несення служби понад установлений законодавством робочий час - 17 443,52 грн.; за несення служби в нічний час - 1 272,52 грн. Інші виплати (всього 29 500,75 грн.) до грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески не належать, а саме: компенсація за формене обмундирування - 566,32 грн.; компенсація за затримку виплати заробітної плати - 5 567,87 грн. (індексація); компенсація за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) - 23 366,56 грн. (індексація). Звідси слідує, базою нарахування єдиного внеску є грошове забезпечення в сумі 23 381,64 грн., тому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування зі сум грошового забезпечення, який підлягає сплаті становить 23 381,64 грн. х 34,7% = 8 113,43 грн.
Апелянт акцентує увагу, що рішення суду від 29.05.2017 року у справі №813/3185/16 виконане в повному обсязі, а накладення штрафу є безпідставним, про що також свідчить прийняття судом звіту від 30.06.2017 року №4/1652 та відмови ОСОБА_1 в частині неприйняття звіту від 30.06.2017 року та встановлення нового строку для надання звіту про виконання судового рішення - постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017 року у справі №813/3185/16.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що позивач - ОСОБА_1 подав до суду клопотання, однак суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказує не клопотання, а заяву і задовольняє не клопотання ОСОБА_1, а заяву, яка в справі відсутня.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017р.та подання заяви від 05.07.2017р.) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ця норма кореспондується з положеннями абз.7 п.4 ч.1 ст.163, абз. 5 п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017р. та подання заяви від 05.072017р.)визначено, що у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Частинами 2, 4, 8 ст.267 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017р. та подання заяви від 05.07.2017р.) встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати постанову суду і подати звіт про її виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Також, відповідно до частин 2, 3, 7 ст.382 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017 року у справі № 813/3185/16 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії і встановлення судового контролю. Визнано протиправними дії Державної установи «Львівська виправна колонія №48» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо нарахування страхових внесків (єдиний внесок), відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції до 2007 року, що діяла в період проходження служби особи рядового і начальницького складу ОСОБА_1 (2001-2006 р.р.). Визнано протиправними дії Державної установи «Львівська виправна колонія №48» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо неврахування висновків у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі №813/6837/13-а в частині зобов'язання сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зобов'язано Державну установу «Львівська виправна колонія №48» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції нарахувати та сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування зі сум грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески, та яке було присуджено ОСОБА_1 постановами Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006 року (справа № 2-1980/06) та Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року (справа №2а-14133/11/1370), у відповідності до ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених в абзаці 7 пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону (військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у пункті 9 частини 1 статті 4 цього Закону), за ставкою в розмірі 34,7 відсотка суми грошового забезпечення.
Крім того, зобов'язано Державну установу «Львівська виправна колонія №48» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції подати до 30.06.2017 року звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної установи «Львівська виправна колонія №48» на постанову Франківського районного суду міста Львова від 29.05.2017 року у справі № 813/3185/16.
Отже, постанова Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017року у справі № 813/3185/16 набрала законної сили.
Також встановлено, що на виконання постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017року (справа № 813/3185/16) Державною установою «Львівська виправна колонія (№48)» Міністерства юстиції України 30.06.2017 року за вх. № 17188 до Франківського районного суду м. Львова подано звіт про виконання судового рішення - постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017 року (справа № 813/3185/16).
Зі змісту поданого звіту видно, що відповідачем нараховано та сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з сум грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески та яке було присуджено ОСОБА_1, згідно постанов Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006 року (справа № 2-1980/06) та Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року (справа №2а-14133/11/1370), у відповідності до ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464. До звіту також долучено платіжне доручення №323 від 29.06.2017 року про сплату 8113,43 грн.
Однак, на думку колегії суддів апеляційного суду, поданий відповідачем звіт носить загальний характер і з його змісту неможливо встановити, з яких саме грошових сум нараховано на сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне стархування, не конкретизовано, на які грошові суми нараховано та стягнуто конкретно по кожному судовому рішенню, про що зазначено в резолютивній частині постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017року (справа № 813/3185/16).
Відтак, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем у встановлений рішенням суду термін не було подано звіт про повне виконання судового рішення, що є підставою для накладення штрафу та встановлення нового строку подання звіту у відповідності до статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017р. та подання заяви від 05.07.2017р.) та статті 382 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали).
Таким чином, вимоги заявників, викладені в клопотанні від 05.07.2017р., про накладення на керівника Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_2 за невиконання в повному обсязі постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017р. у справі № 813/3185/16 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Разом з тим, безпідставною є вимога ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 про відмову Державній установі «Львівська виправна колонія (№48)» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в прийняті звіту від 30.06.2017року №4/1652 на виконання постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017 року (справа № 813/3185/16) з огляду на те, що відповідно до статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017р. та подання заяви від 05.07.2017р.) та статті 382 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суддя розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду та уже за наслідками розгляду такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні вказаної вимоги необхідно відмовити.
Частиною 3 ст.3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення клопотання ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3
Керуючись ч.3 ст.243, ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 6 червня 2018 року про часткове задоволення заяви про накладення штрафу та встановлення нового строку для надання звіту про виконання судового рішення у справі №813/3185/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії і встановлення судового контролю скасувати та ухвалити постанову, якою клопотання ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Накласти на керівника Львівської виправної колонії № 48 управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області ОСОБА_2 штраф за не виконання звіту про виконання судового рішення, а саме - постанови Франківського районного суду м. Львова від 29 травня 2017 року у справі №813/3185/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Львівська виправна колонія №48» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії і встановлення судового контролю у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, що в грошовому еквіваленті становить 35240,00 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті сорок грн), з яких 17 620,00 грн. (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) гривень стягнути в користь ОСОБА_1 та 17 620,00 грн. (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) гривень до Державного бюджету України.
Зобов'язати відповідача подати звіт про виконання постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.05.2017р. у справі № 813/3185/16 в місячний строк з дня отримання цієї постанови суду апеляційної інстанції.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_5
ОСОБА_6
Повне судове рішення складено 22.08.2018р.