Справа № 132/1116/18
Головуючий у 1-й інстанції: Сєлін Є.В.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
22 серпня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
за участю:
секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,
представника відповідача: Цубера М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Чорнокозинської Тетяни Михайлівни про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
в березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Чорнокозинської Тетяни Михайлівни про визнання протиправними дій поліцейського роти № 3 БУПП у Вінницькій області Чорнокозинської Т.М. та скасування постанови серії БР № 524721 від 17.03.2018 року.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 14 травня 2018 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача на адресу Віницького апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.308 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з оскаржуваною постановою 17.03.2018 року о 03год.47хв., в м. Калинівка по вул. Незалежності, 53-А, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1, не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.2.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Не погодившись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач керував транспортним засобом та допустив вказане правопорушення.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що факт перебування ОСОБА_3 за кермом автомобіля марки ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1, та вчинення ним правопорушення зафіксовано на відеозаписі з відеореєстратора службового автомобіля Управління патрульної поліції у Вінницькій області, який подано відповідачем в додатках до апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи судом встановлено, що в додатках до апеляційної скарги відповідач подав компакт-диск, що містить відеозаписи з відеореєстратора службової машини та з нагрудних відеокамер посадових осіб патрульної поліції (а.с.68).
Відповідно до ч.8 ст.79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Так, в обґрунтування неможливості подання вказаних відеозаписів до судду першої інстанції апелянт вказує на те, що ухвала про відкриття провадження у справі на адресу відповідача не надходила, про розгляд справи апелянту стало відомо з моменту отримання рішення у справі, тобто з 12.06.2018 року.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про відкриття провадження у справі від 04 квітня 2018 року суд запропонував відповідачу у п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені.
Однак, з матеріалів справи судом встановлено, що докази отримання відповідачем ухвали від 04 квітня 2018 року, а також направлення та отримання повісток в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням наведеного, враховуючи той факт, що суд першої інстанції не перевірив належним чином отримання відповідачем процесуальних документів, колегія суддів дійшла висновку про прийняття вказаних вище відеозаписів в якості доказів.
З відеозапису відеореєстратора службової машини Управління патрульної поліції у Вінницькій області судом встановлено, що автомобіль марки ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1, заїхав на АЗС та зупинився, після чого до вказаного автомобіля підійшов ОСОБА_5 В цей час до автомобіля підійшли посадові особи патрульної поліції, а ОСОБА_3 вийшов з автомобіля зі сторони переднього пасажирського місця.
Відповідно до письмових пояснень, що містяться в матеріалах справи (а.с.13) ОСОБА_5 зазначає, що саме він керував вищезазначеним автомобілем, а ОСОБА_3 сидів на місці пасажира.
Згідно з відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції ОСОБА_5 також стверджував, що він є водієм транспортного засобу, однак ці пояснення спростовуються відеоматеріалами з відеореєстратора.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_5 підійшов до автомобіля марки ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1, після його зупинки, колегія суддів вважає, що доводи позовної заяви та пояснення ОСОБА_5 спростовуються доказами, наданими відповідачем.
Крім того, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що 17.03.2018 року щодо позивача також складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що 17.03.2018 року о 03год.47хв. автомобілем марки ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1, керував саме ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_5 не було в автомобілі на момент його зупинки.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення пп.2.1 ПДР.
Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР) водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Відповідно до п.2.1 Розділу 2 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно з п.2.4 "а" ПДР 2.4. на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до відеозапису з нагрудної камери працівника поліції ОСОБА_3 заперечив той факт, що він є водієм транспортного засобу та відмовивися надати працівнику поліції документи, передбачені п.2.1 ПДР.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки учасники дорожнього руху зобов'язані неухильно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України, а ОСОБА_3 порушив вимогу п.2.1 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. є обґрунтованим.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова у справі про вчинення адміністративного правопорушення серії БР № 524721 від 17.03.2018 року прийнята на підставі, у спосіб та у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для її скасування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.
Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Чорнокозинської Тетяни Михайлівни про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про адміністративне правопорушення скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Постанова суду складена в повному обсязі 22 серпня 2018 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Курко О. П. Совгира Д. І.