Справа № 826/15610/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач Шурко О.І.
16 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваріум Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2017 №0108111212, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваріум Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2017 № 0108111212.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов'язання) по податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваріум Плюс".
Перевіркою встановлено порушення граничного терміну сплати податку на прибуток на 30 календарних днів самостійно визначеного платником грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік в сумі 185 978,00 грн. Так, при граничному терміні сплати грошового зобов'язання 11.03.2017. товариством сплачено останнє 10.04.2017.
За результатами перевірки складено акт від 20.07.2017 № 2430/26-15-12-12-12/37616876 та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.08.2017 № 0033511212, яким позивача за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 166009,1 грн. товариство зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10 % в сумі 16600,91 грн.
За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві надано відповідь від 19.08.2017 № 25795/10/26-15-12-12-18, якою висновки акту перевірки від 20.07.2017 № 2430/26-15-12-12-12/37616876 залишено без змін.
За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 01.11.2017 № 24867/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 28.08.2017 № 0033511212 скасовано, а скаргу задоволено частково. Підставою для скасування вказаного рішення стало невірне зазначення найменування контролюючого органу та його місцезнаходження.
В той же час, ДФС України дійшло висновку про вірність висновків, викладених в акті перевірки, що є підставою для винесення нового податкового повідомлення-рішення.
Зважаючи на викладене вище, ГУ ДФС у м. Києві винесене нове податкове повідомлення-рішення від 08.11.2017 №0108111212, яким позивачу визначено штрафні санкції в розмірі 16 600,91 грн.
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що платіжним дорученням № 19748617 від 09.03.2017 підтверджується сплата податку на прибуток за 2016 рік у строк, визначений чинним законодавством, а, отже відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, що визначені ст. 126 Податкового кодексу України.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, відповідальність у вигляді штрафу, відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.
Як свідчать матеріали справи, позивачем платіжним дорученням № 19748617 від 09.03.2017, тобто до настання граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток за 2016 рік (11.03.2017), було сплачено 166 042,00 грн. на р/р 33115318700003, код отримувача 38021179 ДПІ Дарницького району м.Києва, код банку 820019 ГУ ДКСУ у м.Києві.
27.03.2017 позивач звернувся до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві із листом № 23 щодо перерахування помилково перерахованих коштів п/д № 19748617 від 09.03.2017 р. на суму 166 042,00 грн. з рахунку № 33115318700003, код отримувача 38021179 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві, код банку 820019 ГУ ДКСУ у м.Києві на рахунок 33111312700003, код отримувача 38021179 ДПІ Дарницького району м.Києва, код банку 820019 ГУ ДКСУ у м.Києві.
Згідно висновку № 1207-07 від 10.04.2017 р. відповідачем було здійснено перерахування коштів за зверненням позивача.
Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Відповідно до частини п'ятої вказаної статті податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Таким чином, усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
При цьому, поняття «єдиний казначейський рахунок» визначене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882 (далі - Положення №122), як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
У відповідності до пункту 2.1 Положення №122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Таким чином, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Крім цього, згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Колегія суддів зазначає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.
Оскільки всі суми грошового зобов'язання з податку зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.
Аналогічна правова позиція визначена Верховним судом України в постановах від 16 червня 2015 року (справа №21-377а15) та від 02 грудня 2015 року (справа №21-3920а15).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, однак помилкове зазначення рахунку, на який вказаний податок сплачується не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений податковим законодавством строк, тому у даному випадку відповідачем помилково застосовано штрафні санкції до позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.
Повний текст постанови виготовлено 21.08.2018.