Справа № 760/1837/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кізюн Л.І.
21 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Коротких А.Ю.
При секретарі Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 полку №1 (зОПБ) Управління патрульної поліції в місті Києві рядового поліції Музиченко Олександра Миколайовича та Департаменту патрульної поліції на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 полку №1 (зОПБ) Управління патрульної поліції в місті Києві рядового поліції Музиченко Олександра Миколайовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 полку №1 (зОПБ) Управління патрульної поліції в місті Києві рядового поліції Музиченко Олександра Миколайовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, в якому просив визнати постанову про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року даний адміністративний позов - задоволено.
Постанову інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 полку №1 (зОПБ) Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Музиченко Олександра Миколайовича Серії АР № 456462 від 19 січня 2018 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасовано, справу про адміністративне правопорушення - закрито.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача та третьої особи подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та постанови нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом, оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм КУАП.
Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позиція відповідача у даній справі не є доведеною, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами наявності події та складу адміністративного правопорушення, яке відповідач вважав встановленим у постанові серії АР № 456462 від 19 січня 2018 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності, однак не погоджується з обґрунтуванням суду, наведеним в оскаржуваній постанові, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 19 січня 2018 року відповідачем відносно позивача винесена постанова серії АР № 456462 в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цією постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що правопорушення полягало в наступному: водій ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом Ford Kuga, номерний знак НОМЕР_1, 19 січня 2018 року о 21 год. 05 хв. за адресою: м. Київ, вул. О. Теліги, 31/1 на перехресті з вул. Ольжича, проїхав перехрестя на вимкнений сигнал додаткової секції світлофора, чим порушив п. 8.7.3 з правил дорожнього руху, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 статті 122 КУпАП.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо прийняття вказаної постанови, вважаючи її протиправною, позивач звернувся у суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. 8.7.3 (з) ПДР України, вимкнений сигнал додаткової секції забороняє руху у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).
Згідно ч. 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечно: дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху авто магістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами авто попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 5 статті 122 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 2 статті 258 КУпАП).
Відповідно до ч. 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
Положеннями статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як зазначалося вище, інспектор патрульної поліції роти №4 батальйону №3 полку №1 (зОПБ) Управління патрульної поліції в місті Києві рядового поліції Музиченко О.М. склав постанову серії АР №456462 про застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 статті 122 КУпАП за те, що він 19 січня 2018 року о 21 годині 05 хвилин керуючи транспортним засобом, Ford Kuga, номерний знак НОМЕР_1, за адресою: м. Київ, вул. О. Теліги, 31/1 на перехресті з вул. Ольжича, проїхав перехрестя на вимкнений сигнал додаткової секції світлофора, чим порушив п. 8.7.3 з правил дорожнього руху. Дане правопорушення зафіксоване інспектором УПП м. Києва не в автоматичному режимі.
Позивач же наполягає на тому, що він після того, як загорілась зелена стрілка світлофора, що дозволяє проїзд перехрестя, разом з іншими автомобілями, що стояли попереду нього, розпочав рух та закінчив перетин перехрестя на мигаючу зелену стрілку, що дозволяла виконати таку дію.
Аргументуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що судом першої інстанції протиправно не було взято до уваги його письмові пояснення та відеозапис, оскільки ним не було надано доказів надіслання таких пояснень з додатком іншим учасникам справи. Колегія суддів погоджується із таким доводом скаржника, оскільки матеріали справі містять долучений до письмових пояснень відповідача доказ направлення позивачу таких пояснень та відеозапису. Також в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що долучений в суді першої інстанції відеозапис з нагрудної камери інспектора підтверджує, що позивач не заперечував скоєного ним адміністративного правопорушення.
Колегія суддів з таким твердженням не погоджується, оскільки, по-перше, позивач таки заперечував скоєння ним адміністративного правопорушення, зазначаючи, що рухався на мигаючу зелену стрілку. По-друге, даним відеозаписом не зафіксовано, відповідно - не підтверджено порушення позивачем правил дорожнього руху.
Таким чином, на виконання вимог чинного законодавства, зокрема, вищезазначених правових положень та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року, в матеріалах справи не міститься жодного належного доказу вчинення водієм ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 122 КУпАП.
Отже, висновки поліцейського Музиченко О.М. про порушення ОСОБА_4 п.п.8.7.3 ПДР не можуть ґрунтуватися на припущеннях чи суб'єктивному висновку посадової особи, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись в передбачений законодавством спосіб.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідачі у справі зобов'язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
В даному випадку, поліцейським Музиченко О.М., як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача, відповідно до норм чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова АР № 456462 від 19 січня 2018 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 статті 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Вказані обставини та наведені у сукупності факти свідчать про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Отже, доводи апелянта не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд,
Апеляційну скаргу інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 полку №1 (зОПБ) Управління патрульної поліції в місті Києві рядового поліції Музиченко Олександра Миколайовича та Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Коротких А.Ю.