Справа № 359/5110/18 Суддя (судді) першої інстанції: Яковлєва Л.В.
21 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Коротких А.Ю.
При секретарі Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції Кубрака Ігора Вікторовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції Кубрака Ігора Вікторовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції Кубрака Ігора Вікторовича, в якому просив визнати постанову БР №204414 від 18 червня 2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., протиправною та скасувати її.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2018 року - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №204414 від 18 червня 2018 року, винесену поліцейським роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль рядовим поліції Кубрак І.В., якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, не доведено обставини, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що керування автомобілем без заднього бампера не впливає на безпеку дорожнього руху, не спричиняє незручностей та не ставить під загрозу безпеку інших учасників дорожнього руху, так як задній бампер автомобіля не є силовою конструкцією автомобіля та його відсутність не свідчить про здійснення будь-якого переобладнання автомобіля з порушенням встановлених правил, норм і стандартів.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 18 червня 2018 року поліцейським роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль ДПП рядовим поліції Кубрак І.В. відносно позивача винесено постанову серії БР №204414 в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цією постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 18 червня 2018 року позивач, керуючи автомобілем марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Київський Шлях, 24-А в м. Бориспіль Київської області та був зупинений працівником патрульної поліції. Поліцейський повідомив, що позивачем допущено порушення вимог п.31.4.7е) ПДР України, а саме: у автомобіля відсутній передбачений конструкцією бампер, що є порушенням ч.1 статті 121 КУпАП.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо прийняття вказаної постанови, вважаючи її протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до п.31.1 Правил дорожнього руху, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно п.31.4.7е) ПДР України під іншими елементами конструкції транспортного засобу (іншими технічними несправностями) слід розуміти: відсутність передбаченого конструкцією бампера або заднього захисного пристрою, грязезахисних фартухів та бризговиків.
Частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 5 статті 122 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 2 статті 258 КУпАП).
Відповідно до ч. 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
Положеннями статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З дослідженого відеофайлу, наданого представником відповідача, з відеозаписом з нагрудної камери інспектора, вбачається, що ОСОБА_4 дійсно керував автомобілем марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1, на якому був відсутній задній бампер та у зв'язку з цим був зупинений патрульним поліції.
Згідно пояснень позивача, керування автомобілем марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1, без заднього бампера було спричинено тим, що 04 травня 2018 року в м. Києві по вул. Харківське Шосе, 21 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ford», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень. Вказана обставина підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення від 04 травня 2018 року, складного відносно ОСОБА_5 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та додатком до нього, зокрема у графі «перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих унаслідок ДТП» вказано: пошкодження заднього бампера. При цьому, дорожньо-транспортна пригода, яка сталась 04 травня 2018 року є страховим випадком.
З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції посилається на те, що відповідно статті 33.3 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Відтак, на думку суду, позивач об'єктивно позбавлений можливості відремонтувати власний автомобіль марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1, встановивши згідно конструкції автомобіля задній бампер. Оскільки, згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пошкоджений автомобіль має бути оглянутий представником страховика, в інакшому разі - позивач буде позбавлений можливості отримати страхову виплату за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з апелянтом та зазначає, що вказана норма зобов'язує водія та власника транспортного засобу лише зберігати пошкоджене майно в такому стані але ніяк не дозволяє експлуатувати його.
Більше того, згідно абз.2 статті 33.3 цього Закону особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
Між тим, позивачем не доведено, що наразі він експлуатує власний автомобіль без бампера саме у зв'язку з тим, що на даний час страховиком не було проведено огляд пошкодженого майна (транспортного засобу), а не через те, що він не отримав страхові виплати по даному страховому випадку і не відремонтував його власними силами.
Слід зазначити, що ДТП за участю позивача відбулося 04 травня 2018 року, а постанову по справі про адміністративне правопорушення винесено 18 червня 2018 року. Відтак, на момент винесення постанови у позивача був відсутній обов'язок зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на викладене, поліцейський Кубрак І.В. при розгляді вказаної адміністративної справи та винесенні постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Зважаючи, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів, на відміну від суду першої інстанції, вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Відповідно, апеляційний суд погоджується з висновками апелянта про те, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 статті 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. відповідає вимогами чинного законодавства.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Таким чином, протиправним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції Кубрака Ігора Вікторовича - задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції Кубрака Ігора Вікторовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Коротких А.Ю.