22 травня 2018 року справа № П/811/2077/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В. Юрко І.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № П/811/2077/17 (суддя Ю.П. Пасічник) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа: Новопразька селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у задоволені заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га пасовищ із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області;
- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га пасовищ із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території колишнього КСП "Прогрес" Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року адміністративний позов задоволений. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у задоволені заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га пасовищ із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області; зобов'язано відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га пасовищ із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території колишнього КСП "Прогрес" Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що наявність тільки звернення до органу, що здійснює розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів, не означає автоматичне задоволення такого клопотання. В даному випадку орган державної влади на законних підставах має право відмовити заявнику у задоволенні такого клопотання.
Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га пасовищ із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території колишнього КСП "Прогрес" Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.
31.01.2017 року листом № К21217/0-126/0/6-17 відповідач повідомив позивача, що подана заява не відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Запропоновано обґрунтувати відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням складу угідь «пасовища» та надати інформацію про забезпечення жителів територіальної громади пасовищами загального користування. (а.с. 17)
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
При цьому, з огляду на зміст пп. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
На підставі п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство"від 15.05.2003 року № 742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведені положення, судова колегія зазначає, що позивач має право звернутись із заявою про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за умови, якщо такого права він не використав раніше.
З матеріалів справи вбачається, що доказів використання позивачем такого права раніше відповідачем не подавалось.
Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Враховуючи норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністрества регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 3 лютого 2015 року № 14, суд перошої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Згідно ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, ч. 7 ст. 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і цей перелік не містить такої підстави як обґрунтування відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням складу угідь «пасовища» та надати інформацію про забезпечення жителів територіальної громади пасовищами загального користування.
Відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством. Жодних претензій до повноти та правильності поданих позивачем документів відповідачем не заявлено. Судом першої інстанції правильно встановлено, що заява і додані документи надані позивачем в повному обсязі із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, а Новопразькою селищною радою надано позивачу погодження на відведення цієї земельної ділянки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № П/811/2077/17залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з тієї ж дати.
Головуючий суддя: С.Ю. Чумак
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: І.В. Юрко