21 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5699/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Носа С.П., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2018 року, ухвалене суддею Гриня О.М. в місті Луцьку у справі № 161/5806/18 за позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ОСОБА_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд скасувати постанову серії АР № 444546 від 07.04.2018 року про накладення штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підтвердження позовних вимог, позивач покликається на те, що постанова в справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, так як, здійснюючи поворот подав сигнал відповідним світловим покажчиком повороту, а доказів протилежного під час розгляду справи на місці вчинення правопорушення відповідачем не надано.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 444546 від 07.04.2018 року.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення ухвалено закрити.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, інспектор роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2018 року та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та додатково зазначає те, що відповідачем було візуально помічено як позивач, здійснюючи поворот не подав сигнал відповідним світловим покажчик повороту. Так як відповідач візуально зафіксував вказане правопорушення, то після розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці прийняв постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що 07.04.2018 року інспектор роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ОСОБА_1 прийняв постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 444546, якою до ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення пп. б п. 9.2 ПДР у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_2, 07.04.2018 року о 11 год. 25 хв. керуючи транспортним засобом Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1, по вулиці Привокзальній, 1 у місті Луцьку, здійснив поворот ліворуч не подавши сигнал відповідним світловим покажчик повороту, чим порушив пп. «б» п. 9.2 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів, на підставі яких можливо встановити факт порушення позивачем правил дорожнього руху.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП України порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з п. 9.2 (б) ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду для підтвердження порушення позивачем п.п. «б» п. 9.2 Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, зобов'язаний був надати, зокрема, належний відеозапис чи матеріали фотофіксації події.
Проте, відповідач не надав жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
На думку суду апеляційної інстанції, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути підставою притягнення до адміністративної відповідальності лише у тому випадку, коли обставини, встановлені під час такого спостереження зафіксовані у встановленому законом порядку.
Таким чином, апеляційним судом встановлено те, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому постанова серії АР № 444546 від 07.04.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Закриваючи провадження в справі про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції на думку апеляційного суду діяв відповідно до повноважень наданих п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2018 року в справі № 161/5806/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
Судді С.П. Нос
ОСОБА_3
Повний текст виготовлено 22.08.2018 року