Постанова від 20.08.2018 по справі 813/7903/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4991/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Большакової О.О.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Коваль Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кухар Н.А.) про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, постановлену у відкритому судовому засіданні в м.Львові 29 травня 2018 року у справі №813/7903/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекспортпостач» до Львівської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будекспортпостач» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №209000006/2014/900035 від 04.08.2014.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року, позов задоволено.

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018 касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову від 25.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 залишено без змін.

11.05.2016 Львівська митниця ДФС звернулась в суд першої інстанції із заявою про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року за нововиявленими обставинами, просила скасувати вказану постанову та постановити нову, якою відмовити Товариству у задоволені позову.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року в задоволені заяви відмовлено.

Відмовляючи в задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що документи, на які покликається Львівська митниці ДФС як на нововиявлені обставини, не враховувалися ним при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем не надано доказів того, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин, судом такі не враховуються.

Не погоджуючись з ухвало суду першої інстанції, Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року та постановити нову, якою заяву задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що отримані від польської сторони документи, а саме: копія рахунку-фактури (інвойс) від 21.07.2014, копія декларації країни відправлення (експортна декларація) №14PL311010Е0149990/2014, а також транзитна декларація у якій міститься інформація про продавця, покупця, місця доставки товару та ДНЗ транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення товару, вказують на те, що позивачем було свідомо занижено митну вартість товару при декларуванні, а також причини застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару. Скаржник вказує, що отримані документи спростовують висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту від 31.10.2014 №4007, згідно з яким вартість кардочесальної машини становить 5830,66 EUR. Також зазначає, що вказані документи не могли бути враховані Львівською митницею ДФС, оскільки під час прийняття рішення про них відомо не було. За таких обставин, вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, позивач явку повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які покликаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи встановлено, що 26.01.2016 Львівська митниця ДФС звернулась до митних органів ОСОБА_3 із запитом №1126/5/99-99-26-03-03-16 про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України товару «Машина для підготовки текстильних волокон - кардочесальна машина FALUBAZ, серія CZ694, б/в.в. - 1 шт. призначена для підготовки текстильних волокон» на адресу ТОВ «Будекспортпостач» (790022, м.Львів, вул.Івана Виговського, 7/15, Україна).

У відповідь на вказаний запит польською стороною надано копії документів, що подавались до митного оформлення в ОСОБА_3, а саме: копія рахунку-фактури (інвойс) від 21.07.2014, копія декларації країни відправлення (експортна декларація) №14PL311010Е0149990/2014, а також транзитна декларація (TIR SX 74708724) у якій міститься інформація про продавця, покупця, місця доставки товару та ДНЗ транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення товару.

Відповідно до наданих польською стороною документів, фактурна вартість товару «кардочесальна машина FALUBAZ, серія CZ694» становить 12500 EUR, номер рахунку фактури (інвойсу) наданий польською стороною збігається з рахунком-фактурою, що подавався до митного оформлення разом з митною декларацією, однак фактурна вартість товару за інвойсом, що подавався до митного оформлення становить 8000 EUR. Крім того, у експортній декларації, наданій польською стороною, в гр.22 зазначено фактурну вартість товару 12500 EUR.

Вважаючи, що надані польською стороною документами вказують на те, що Товариством було свідомо занижено митну вартість товару при декларуванні, а також причини застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, Львівська митниця ДФС звернулась в суд із заявою про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року за нововиявленими обставинами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 3 статті 3 КАС України, в поточній редакції, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 12 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України встановлено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Відтак, наведена стаття КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.

При цьому, під обставинами, які зазначаються у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, слід розуміти конкретні юридичні факти, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на момент вирішення справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.

Якщо сторона у справі все-таки могла знати про певну обставину, але внаслідок недобросовісного ставлення до своїх процесуальних обов'язків у справі як відповідача, рішення якого оскаржується та на якого покладено обов'язок щодо доказування його правомірності, не вжила всіх можливих для зібрання необхідних доказів на підтвердження необхідних обставин, тоді відсутні правові підстави визначати таку обставину у справі як нововиявлену.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Згідно з ч.4 ст.361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Таким чином, слід розрізняти нововиявлені обставини, як факти, та нові докази, як підтвердження факту, які виникли (отримані) після постановлення рішення суду.

З матеріалів справи встановлено, що 11.04.2016 судом касаційної інстанції зареєстровано додаткові пояснення Львівської митниці ДФС у справі №813/7903/14 (К/800/51953/15) в яких Львівська митниця ДФС просила долучити до матеріалів справи копії документів отриманих від митних органів ОСОБА_3 та надати таким належну оцінку при розгляді касаційної скарги.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №813/7903/14 (К/800/51953/15) доводи Львівської митниці ДФС, які ґрунтуються на документах, отриманих від митних органів ОСОБА_3 на запит ДФС України від 26.01.2016 №1126/5/99-99-26-03-03-16 колегією суддів відхилені, оскільки такі документи були отримані після завершення розгляду справи в суді апеляційної інстанції, були відсутні у відповідача і, відповідно, не враховувалися ним при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що хоч документи, отримані від митних органів ОСОБА_3 на запит ДФС України від 26.01.2016 №1126/5/99-99-26-03-03-16 як доказ не оцінювалась судом касаційної інстанції, проте обставина якої вони стосуються, а саме підтвердження правомірності прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 04.08.2014 №209000006/2014/900035/2, судом встановлена, а відтак в силу приписів п.2 ч.4 ст.361 КАС України документи, на які посилається Львівська митниці ДФС, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що заявником належними та допустимими доказами не підтверджено, що обставини справи, за умови добросовісного ставлення заявника до своїх процесуальних обов'язків у справі як відповідача, не могли бути встановлені на час розгляду справи судом першої інстанції.

До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу на важливість не порушувати баланс між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом «юридичної визначності», який є складовою верховенства права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «принцип юридичної визначеності» вимагає, серед іншого, що якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів. Юридична визначеність передбачає повагу до принципу «resjudicata», який є принципом остаточності рішень. Цей принцип фактично наголошує на тому, що жодна із сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення у справі. Відхилення від цього принципу можна виправдати лише наявністю обставин суттєвого і непереборного характеру (п.43 рішення ЄСПЛ від 09.09.2011р. «ZHELTYAKOV v.UKRAINE» (заява №4994/04)).

Так, у пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Підсумовуючи вказане, на підставі аналізу доводів заяви в сукупності з обставинами справи, відображеними в судовому рішенні суду першої інстанції, щодо якого ставиться питання про перегляд за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, на які посилається Львівська митниця ДФС, не є нововиявленим у розумінні чинного адміністративного законодавства, а отже в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для перегляду рішення суду першої інстанції в цій справі за нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, правильно встановив обставини справи та виніс ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 361, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 29 травня 2018 року у справі №813/7903/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

судді ОСОБА_4

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено 22.08.2018

Попередній документ
76034925
Наступний документ
76034927
Інформація про рішення:
№ рішення: 76034926
№ справи: 813/7903/14
Дата рішення: 20.08.2018
Дата публікації: 28.08.2018
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Львівський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі: