ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 серпня 2018 року № 826/5541/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України
Антитерористичного центру при Службі безпеки України
про визнання протиправною та скасування наказу, поновлення на роботі
ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1 та/або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України (надалі - СБУ та/або відповідач-1), Антитерористичного центру при Службі безпеки України (надалі по тексту - АТЦ СБУ та/або відповідач-2) в якому просить, з урахуванням змінених позовних вимог :
визнати протиправною бездіяльність Антитерористичного центру при Службі безпеки України щодо не надання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2016 рік;
зобов'язати Антитерористичний центр Службу безпеки України надати ОСОБА_1 щорічну основну відпустку за 2016 рік (40 календарних днів);
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Штабу - заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ № 3-ос від 03.02.17 про призначення ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста режимно-секретного сектору Штабу АТЦ при СБ України;
визнати протиправними та скасувати дисциплінарні стягнення у вигляді доган та суворої догани, застосованих до ОСОБА_1 11.02.17 та 23.02.17;
стягнути з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 (триста тисяч) грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачами в порушення вимог чинного законодавства України йому не надано щорічної основної відпустки за 2016 рік, що виразилось у бездіяльності щодо надання такої відпустки, і як наслідок, порушенні порядку винесення спірного наказу, оскільки позивача було неправомірно призначено на посаду головного спеціаліста режимно-секретного сектору Штабу АТЦ при Службі безпеки України.
Також позивач вважає, що оголошення доган відбулося з грубим порушенням норм Дисциплінарного статуту Збройних сил України, оскільки не всі догани були оголошені позивачу особисто, їх оголошення не супроводжувалося письмовим наказом (розпорядженням) та не на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) позивача, а також всі три дисциплінарні стягнення накладені за одне й теж правопорушення. До того ж прийняттю рішення про накладення дисциплінарних стягнень не передувало службове розслідування. Застосовані дисциплінарні стягнення негативно впливають на службову репутацію позивача. Постійні душевні хвилювання призвели до значного погіршення стану здоров'я позивача, а саме: у позивача спостерігається постійна головна біль, яка супроводжується підвищеним артеріальним тиском та жагучими болями в області грудної клітки. Також на утриманні позивача перебуває мати похилого віку, яка є інвалідом. За переконанням позивача є всі законні підстави для стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 300 000 грн. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Суду пояснили, що позовні вимоги є безпідставними, та не ґрунтуються на дійсних обставинах справ.
Позивач просив суд розглядати справу за його відсутності, представники відповідачів не заперечували щодо заяви позивача.
Враховуючи вищевикладене, судом ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
ОСОБА_1 з 16.10.1997 перебуває на військовій службі у Службі безпеки України на офіцерських посадах.
Наказом Голови Служби безпеки України № 519-ос від 16.05.2013 позивача призначено на посаду відповідального співробітника сектору господарського забезпечення Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України.
Наказом Голови Служби безпеки України № 10/284-ос від 08.04.2015, відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями ОСОБА_1 зараховано в розпорядження за пп. «б» п.48 (у зв'язку з проведення організаційних заходів згідно з розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 05.01.2015 № 1/ДСК) до начальника Штабу-заступника керівника Антитерористичного центу при Службі безпеки України на посаду відповідального співробітника (майор) та, одночасно, звільнено з посади відповідального співробітника (майор) сектору господарського забезпечення Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України.
Наказом начальника Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 3-ос від 03.02.2017, відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, призначено за пп. «г'п.44 та пп. «а» п.46 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) майора ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника Штабу-заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України на посаді відповідального співробітника (майор), головним спеціалістом (майор) режимно-секретного сектору.
В подальшому, 07.02.2017 позивач звернувся з рапортом до начальника Штабу-заступника керівника АТЦ при СБУ полковника Кузнецова Г.І. про надання невикористаної відпустки за 2016 рік з 09.02.2017.
24.02.2017 заступником начальника Штабу О.Швидким повідомлено позивача листом №33/5-К-377 про те, що 06.02.2017 до ОСОБА_1 доведено, а 09.02.2017 ознайомлено з наказом начальника Штабу № 3-ос від 03.02.2017 про призначення майора ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста з режимно-секретного сектору Штабу АТЦ при СБУ.
Також позивача повідомлено про наявні порушення при поданні рапорту, а саме: відсутність в його рапорті:
- погодження з безпосереднім керівником;
- найменування займаної посади;
- найменування відпустки (щорічна основна, додаткова тощо);
- періоду (частина, повна) відпустки та кількості діб.
Суд враховує пояснення позивача, викладені в позовній заяві про те, що вважаючи нове призначення незаконним він відмовився виконувати протиправні накази, не приступив до виконання обов'язків за новою посадою. Про зазначене ОСОБА_1 звернувся з відповідним рапортом до Голови СБУ.
У зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 на військовій службі без поважних причин 09.02.2017 (14:00) та 10.02.2017 позивачу оголошено догану та сувору догану відповідно.
Також 23.02.2017 за неналежне виконання вимог ст.4 (в частині обов'язку кожного військовослужбовця додержуватись неухильно виконувати вимоги військових статутів) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.12 (в частині зобов'язання військовослужбовця доповідати своєму безпосередньому, начальникові про все, що сталося і стосується виконання ним службових обов'язків), ст.254 (в частині зобов'язання військовослужбовця негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до п. «б» ст.68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_1 - головному спеціалісту режимно-секретного підрозділу Штабу АТЦ при СБ України оголошено догану.
Не погодившись з такими рішеннями вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначаються Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV від 24.03.1999 (далі - Дисциплінарний статут).
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Нормативно-правим актом, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, є Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» №548-XIV від 24.03.1999 (далі - Статут внутрішньої служби).
Дія Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Нормативно-правовим актом, який визначає порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період, є Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 7 листопада 2001 року №1053» №1262/2007 від 27.12.2007, яким затверджено Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (далі іменується - Положення №1262/2007).
Нормативним актом, який визначає механізм реалізації вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України є наказ Служби безпеки України «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України» від 14.10.2008 №772 (далі - Інструкція №772)
Надаючи правову оцінку щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності СБУ стосовно неподання майору ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2016 рік та зобов'язання СБУ надати таку відпустку (40 календарних днів), Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.
За правилами пункту 53 Положення №1262/2007, у мирний час військовослужбовцям Служби безпеки України надаються відпустки: а) щорічні: основні; додаткові, передбачені законодавством; б) у зв'язку із закінченням вищих військових навчальних закладів; в) додаткові у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах без відриву від служби; г) творчі; д) соціальні: у зв'язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткові військовослужбовцям, які мають дітей; е) у зв'язку із хворобою; є) за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Пунктом 54 Положення №1262/2007 встановлено, що тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців Служби безпеки України, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Згідно п. 55 Положення № 1262/2007 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року, при цьому оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад у межах України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В особливих випадках з дозволу прямого начальника підрозділу (органу, закладу, установи), уповноваженого Головою Служби безпеки України щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Відповідно до пункту 6.1. Інструкції №772, надання військовослужбовцям Служби безпеки України відпусток провадиться відповідно до розділу VI Положення та чинного законодавства України на підставі поданих ними у встановленому порядку рапортів, погоджених з безпосередніми (прямими) начальниками.
Щорічні основні відпустки військовослужбовцям надаються у терміни, визначені у графіках щорічних основних відпусток військовослужбовців на наступний рік з дотриманням вимог щодо забезпечення надійного функціонування органу, підрозділу, закладу, установи Служби безпеки України, підтримання мобілізаційної готовності та розрахунку щомісячного перебування у відпустці не більше 30 відсотків його військовослужбовців. У вищих військових навчальних закладах щомісячні норми надання військовослужбовцям постійного складу чергових відпусток визначаються керівниками навчальних закладів.
Дослідивши наявну в матеріалах справи належним чином засвідчену копію рапорту позивача про надання відпустки (а.с.13 том 1), судом встановлено, що в ньому відсутні передбачені Інструкцією та Положенням: погодження позивачем даного рапорту з безпосереднім (прямим) начальником; зазначення найменування відпустки (щорічна основна, додаткова тощо), період відпустки (частина, повна) та кількості діб; найменування займаної посади ОСОБА_1 .
За таких обставин Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє посилання позивача на не надання відповідачем-2 конкретної згоди або відмови у наданні відпустки, а також роз'яснення з даного питання, адже, як вже зазначалось, про невідповідність рапорту вимогам Інструкції та Положення позивача було повідомлено листом Штабу від 24.02.2017 № 33/5-К-377. Факт повідомлення позивачем не заперечується, про що власне позивач зазначає в позовній заяві.
Стосовно доводів позивача про неправомірність рішення начальника Штабу-заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ № 3-ос від 03.02.2017 про призначення позивачу на посаду головного спеціаліста режимно-секретного сектору Штабу АТЦ при СБУ, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, відповідно до наказу Голови СБУ від 08.04.2015 № 10/284-ос майор ОСОБА_1 зарахований у розпорядження до начальника Штабу-заступника керівника Антитерористичного центу при Службі безпеки України на посаду відповідального співробітника (майор) на підставі пп. «б» п. 48 Положення (у разі проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі, у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності).
В подальшому, Наказом начальника Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 3-ос від 03.02.2017 ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника Штабу-заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України на посаді відповідального співробітника (майор), призначено головним спеціалістом (майор) режимно-секретного сектору.
Переміщення військовослужбовців Служби безпеки України з вищих посад на нижчі здійснюється у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (пп. «а» п. 46 Положення).
Згідно п.4.10 Інструкції зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт «б» пункту 48 Положення) здійснюється за рішенням Голови Служби безпеки України на підставі мотивованих рапортів відповідних начальників у разі звільнення їх з посад у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням у Службі безпеки України або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів. При проведенні організаційно-штатних змін, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, разом з організаційно-штатними пропозиціями подаються в установленому порядку пропозиції щодо подальшого використання військовослужбовців, посади яких скорочуватимуться.
У разі неможливості призначення військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на рівну посаду відповідним начальником приймається рішення про призначення такого військовослужбовця на нижчу посаду (не більше як на один ступінь), а за його бажанням чи згодою згідно з поданим рапортом - на будь-яку іншу нижчу посаду або звільнення з військової служби в установленому порядку.
Як слідує з розділів 2 та 5 Переліку посад і посадових окладів, зокрема Штабу АТЦ, викладеним у додатку 1 до наказу Центрального управління СБУ від 13.04.2016 №182 ДСК (зареєстрований в Мін'юсті України 12.05.2016 за № 715/28845, в частині військового звання («майор») посади головного спеціаліста РСС та відповідального співробітника СГЗ є рівнозначними.
Відповідно до розділу 5 Переліку посадовий оклад відповідального співробітника СГЗ становить 1528 грн, а головного спеціаліста РСС - 1472 грн (розділ 2 Переліку).
При цьому, між посадою головного спеціаліста РСС та відповідального співробітника СГЗ у Переліку не передбачено інших посад та відповідно їх окладів, а тому в частині розміру окладу посада головного спеціаліста РСС у порівнянні з посадою відповідального співробітника СГЗ є нижчою лише на один ступінь.
Твердження позивача про не доведення до нього інформації про відсутність в органі, підрозділі, закладі, установі рівної посади, яку він займав до зарахування в розпорядження, судом відхиляються, оскільки позивача під підпис повідомлено про відсутність відповідних посад в системі Служби безпеки України на довідках службових осіб Антитерористичного центру від 28.10.2015 № 33/857 та від 30.05.2016 № 33/5728.
Також доводи позивача, що призначення його на посаду відбулося без урахування його фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності, судом відхиляються, так як нормативно-правовими актами не встановлено професійно-кваліфікаційних характеристик посад головних спеціалістів режимно-секретних підрозділів, а тому можливість використання службової особи на відповідній посаді має визначатись у кожному конкретному випадку прямими начальниками, виходячи з покладених на підрозділ завдань, а також вимог і стандартів вищої освіти за відповідним напрямом (спеціальністю) та освітньо-кваліфікаційним рівнем, з урахуванням ступеня сформованості знань, вмінь та навичок особи.
За таких обставин, посилання позивача на неправомірність рішення начальника Штабу-заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ № 3-ос від 03.02.2017 про призначення позивачу на посаду головного спеціаліста режимно-секретного сектору Штабу АТЦ при СБУ, є необґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо рішень відповідача-2 про оголошення позивачу доган та суворої догани суд зазначає таке.
За змістом статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Поряд з цим, відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», далі - Статуї внутрішньої службу) необхідність, виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету; територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема як свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові (ст. 12 Статут) внутрішньої служби).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту внутрішньої служби).
Військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини (ст. 254 Статуту внутрішньої служби).
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), та згідно його преамбули - цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо їх додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Преамбулою Статуту також передбачено, що його дія поширюється, в тому числі, на Службу безпеки України.
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх посадових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (ч.2 ст.86 Дисциплінарного статуту).
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовцю а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ч 2. ст. 86 Дисциплінарного статуту).
Заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб (ст. 91 Дисциплінарного статуту).
Як слідує з матеріалів справи, у зв'язку з відсутністю майора ОСОБА_1 на військовій службі без поважних причин з 14 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. 09.02.2017 рапортом помічника начальника Штабу (з режиму) - начальника режимно-секретного сектору Штабу АТЦ на майора ОСОБА_1 (в порушення ст.ст. 11 та 12 Статуту внутрішньої служби) накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яке 11.02.2017 оголошено йому особисто в присутності полковника ОСОБА_3 і полковника ОСОБА_4 .
Крім того, у зв'язку з відсутністю без поважних причин цілий день 10.02.2017 майора ОСОБА_1 на військовій службі рапортом заступника начальника Штабу АТЦ на майора ОСОБА_1 (в порушення ст.ст. 11 та 12 Статуту внутрішньої служби) накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, яке також 11.02.2017 оголошено позивачу в присутності полковника ОСОБА_5 і полковника ОСОБА_4 .
За не повідомлення про перебування на лікуванні з 13.02.2017 по 23.02.2017 на майора ОСОБА_1 (в порушення ст. 254 Дисциплінарного Статуту) рапортом помічника начальника Штабу (з режиму) - начальника РСС Штабу АТЦ від 23.02.2017 № 33/1459 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Таким чином, враховуючи, що майором ОСОБА_1 вчинялися різні за своїм видом та характером порушення, а також різних положень відповідних Статутів, дисциплінарні стягнення на нього накладалися службовими особами АТЦ правомірно та у повній відповідності з законодавством.
Доводи позивача, що не всі догани були оголошені йому особисто, їх оголошення не супроводжувалося письмовим наказом (розпорядженням), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) позивача, судом відхиляються, оскільки як підтверджено матеріалами справи, догана та сувора догану за неприбуття на військову службу оголошувалися особисто позивачу, а догана за не повідомлення про перебування на лікуванні, враховуючи відсутність позивача на місці несення військової служби, повідомлено листом Штабу АТЦ від 28.02.2017 № 33/1631.
Згідно частини третьої статті 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Згідно частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтями 83-84 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Таким чином, Дисциплінарним статутом надається право на проведення службового розслідування, а не встановлюється обов'язок щодо його проведення, а тому проведення службового розслідування перед накладенням стягнень носить рекомендаційний характер, не є обов'язком і може призначатись на розсуд командира в кожному конкретному випадку окремо.
За таких обставин доводи позивача щодо протиправності застосування дисциплінарних стягнень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 300 000 грн, яку, за змістом позовної заяви, поніс ОСОБА_1 , суд враховує пояснення позивача про постійні душевні хвилювання які призвели до значного погіршення стану здоров'я позивача, чим, власне і обґрунтовується наявна шкода.
Суд зазначає, що в рамках даного публічно-правового спору, будь-яка шкода нерозривно пов'язана та, одночасно, є похідною від протиправної бездіяльності Антитерористичного центру при Службі безпеки України та протиправних рішень, які позивач просить скасувати. Оскільки в задоволенні цих позовних вимог судом відмовлено, про що зазначено вище, відповідно, підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди також відсутні.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.
Керуючись ст.ст. 77, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Служби безпеки України (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 33), Антитерористичного центру при Службі безпеки України (01010, м.Київ, вул.Московська, 5/2) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Р.О. Арсірій