Справа №295/3990/18
Категорія 29
2/295/1814/18
08.08.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Перекупка І,Г.,
при секретарі судового засідання Поліщук К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних в результаті ДТП, -
встановив:
04.04.2018 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків в розмірі 62781,62 грн. та моральної шкоди в сумі 70000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 08.04.2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та засуджено до покарання у вигляді штрафу, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з отриманням вищевказаних тілесних ушкоджень, був госпіталізований до Житомирської обласної лікарні, де понад 1,5 місяців знаходився на стаціонарному лікуванні в реанімаційному, нейрохірургічному та ортопедичному відділеннях, де зробили 3 операції шляхом хірургічного втручання. В період з 21.03.2016 р. по 07.04.2016 р. та з 11.07.2016 р. по 04.08.2016 р. перебував на стаціонарному лікуванні у м, Київ в Інституті травматології та ортопедії, де зробили ще дві операції. Внаслідок отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень втратив працездатність та була встановлена 2 група інвалідності. Понад один рік не міг обходитись без сторонньої допомоги, був неспроможним виконувати елементарні побутові речі, не міг самостійного пересування в приміщеннях та на вулиці, позбавлений можливості вести активний спосіб життя. Вимушений був на цілий рік залишити навчання у вищому навчальному закладі м. Житомира. Через постійний біль я не міг спати вночі. Це все спричинило виникнення у мене дратливості, пригніченого стану, стану депресії, внаслідок чого я почав нервово відноситись до оточуючого світу, зневірився в своїх силах. Також розвинувся комплекс, щодо фізичних можливостей. Крім того, за період перебування в лікарнях позивачем понесені витрати на загальну суму 112781,62 грн. Таким чином, внаслідок ДТП, ОСОБА_2 спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 112781,62 грн. - це затрати понесені на лікування та реабілітацію, з яких ОСОБА_2 відшкодував лише 50000 грн., решта витрат в сумі 62781,62 грн. не відшкодовано. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - «...Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб». Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір заподіяної Позивачеві моральної шкоди визначити важко, але він має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести Позивачеві і його родині, та витрати, пов'язані з відновленням психічного стану Позивача, відпочинком від усього що сталося із Позивачем та членами його родини. Розмір душевних страждань Позивача і страждань його родини оцінюється Позивачем в 70000,00 грн. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести Позивачеві зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральних страждань, повязаних з дорожньо-транспортною пригодою.
Позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, судова повістка, направлена відповідачу повернулась на адресу суду не врученою адресату, з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає що позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що вироком суду від 08.04.2016 року по справі № 295/15707/15-к Богунським районним судом м. Житомира ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та засуджено до покарання у вигляді штрафу, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до ч.4. ст.82 ЦПК України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вироком суду встановлено, що 08 вересня 2015 року біля 22 год. 45 хвилин сталася дорожньо - транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2, який керував в стані алкогольного сп'яніння технічно справним легковим автомобілем ВАЗ -21099 реєстраційний номер НОМЕР_3. ОСОБА_2 порушуючи вимоги п.12.4 Правил Дорожнього руху( надалі за текстом - Правил), рухаючись на вказаному автомобілі з перевищенням максимально допустимої швидкості в м. Житомирі по вул..Київській в напрямку вул. Шелушкова, на ділянці проїзної частини поблизу перехрестя вулиць Київська- Східна в м. Житомирі, порушуючи п.2.3 б) зазначених вище Правил проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, порушивши вимоги п.п. 12.3,18.1 вказаних Правил, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, що розміщується поблизу перехрестя вул.. Київська- Східна в м.Житомирі, на якому перебували пішоходи ОСОБА_1 та ОСОБА_3, не зменшив швидкість, не зупинив транспортний засіб, щоб дати дорогу пішоходам та як наслідок допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які перетинали проїзну частину зліва направо відносно руху автомобіля ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок чого пішоход ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно- мозкової травми,саден на обличчі,забою головного мозку, саден на грудній клітці, саден в ділянці лівого плечового суглобу, перелому лівої плечової кістки, саден в ділянці лівого колінного суглобу, розриву зв'язок лівого колінного суглобу, після травматичної невропатії лівого малогомілкового нерву, перелому кісток правої гомілки, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, як такі,що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров» я. Пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Дії водія ОСОБА_2, які виразились в порушенні пунктів 2.3 б), 12.4, 12.3,18.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо- транспортної події та її наслідками у вигляді спричинення потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП доведена.
Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з нормою ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1187 ЦК України вказує, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Стаття 1192 ЦК України передбачає як спосіб відшкодування шкоди завданої майну потерпілого шляхом відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає позовні вимоги про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 62781,62 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
З урахуванням вимог ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд не вважає обґрунтованим доводи відповідача, що пошкодженням майна позивачу не завдано моральної шкоди, оскільки пошкодження автомобіля позивач призвело до зміни його звичайного життя, він вимушений звертатись до правоохоронних органів та суду за захистом своїх порушених прав.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, характер і тривалість цих страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.
Крім того, неправомірними діями відповідача, позивачу спричинено моральну шкоду. Моральна шкода виражається в тому, що своїми діями відповідач заподіяв потерпілій тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, після яких вона пережила душевні страждання та емоційний дискомфорт у зв'язку із самим фактом ДТП, необхідністю з'являтися на виклики слідчого та суді в майбутньому. Всі вище перелічені обставини призвели до фізичних страждань та моральних переживань.
Позивач оцінює заподіяну моральну шкоду у розмірі 70000 грн.
Вирішуючи вимогу позивача щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 22 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Відповідно до п. 3, 8, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності у порушені права власності, прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через не можливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обставини вчиненого відповідачем правопорушення, ступінь його вини, глибину фізичних та душевних страждань .
Таким чином, суд приходить переконання, що оскільки відповідач є особою, яка своїми неправомірними діями завдала позивачу майнову і моральну шкоду, між ними та шкодою наявний безпосередній причинний зв'язок; попри те, шкода частково відшкодована у добровільному порядку, а відтак суд приходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 70000 грн.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір, сплачений при подачі позову до суду, в розмірі 2466,80 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 82, 137, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних в результаті ДТП , задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 62781,62 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) відшкодування моральної шкоди в розмірі 70000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2) на користь держави судовий збір в розмірі 2466,80 грн.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя І.Г. Перекупка