22 серпня 2018 року
Київ
справа №804/6949/17
адміністративне провадження №К/9901/52657/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі № 804/6949/17 за позовом ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2018 року касаційна скарга Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була залишена без руху, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі 1280,00 грн. грн. Скаржнику встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду на адресу суду було направлено оригінал платіжного доручення № 1547 від 09.07.2018 про сплату судового збору у розмірі 1280,00 грн.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі № 804/6949/17 є вимоги про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 08.06.2015 року № 5501-15, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2015 року в розмірі 25 000 грн., форми «Ф» від 29.08.2016 №13664-13, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2016 року в розмірі 25 000 грн., форми «Ш» про зобов'язання ОСОБА_2 сплатити штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2016 року в розмірі 5 876, 82 грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 18.09.2017 року №0030181302, яким зобов'язано ОСОБА_2 сплатити штрафні санкції та пеню у розмірі 20% за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 5 000,00 грн. та зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скласти та подати до управління Державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області подання на повернення ОСОБА_2 помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів, а саме транспортного податку в сумі 50 000,00 грн., штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2016 року у розмірі 5 876,82.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми «Ф» від 08.06.2015 року № 5501-15, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2015 року в розмірі 25 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 29.08.2016 року №13664-13 та форми «Ш» від 18.09.2017 року №0030181302 та прийнято нову постанову, якою позов в цій частині задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 29.08.2016 року № 13664-13, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2016 року в розмірі 25000 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 18.09.2017 року №0030181302, яким зобов'язано ОСОБА_2 сплатити штрафні санкції та пеню у розмірі 20% за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 5000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, в частині задоволених позовних вимог, податковий орган звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року, в частині задоволених позовних вимог, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року залишити без змін.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з наданих податковим органом розрахунків Мінекономрозвитку за 2016 рік неможливо встановить врахування відповідачем при здійсненні розрахунку податкового зобов'язання з транспортного податку позивачу всіх істотних обставин, за яких слід вважати, що належний позивачу транспортний засіб є об'єктом оподаткування, а саме таких як пробіг автомобіля, оскільки відповідачем не надано суду доказів того, що на час складання оскаржуваного податкового повідомлення рішення при розрахунку вартості автомобіля, автомобіль позивача, враховуючи коефіцієнт коригування ринкової ціни залежно від пробігу транспортного засобу підпадав під визначення об'єкту оподаткування транспортного податку. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 29.08.2016 року №13664-13 є протиправним та підлягає скасуванню, а як наслідок підлягає скасуванню і податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ш» від 18.09.2017 року № 0030181302, яким зобов'язано ОСОБА_2 сплатити штрафні санкції та пеню у розмірі 20% за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 5000,00 грн.
Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 К/9901/36411/18.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень, також не міститься.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі № 804/6949/17.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: підписІ.А. Васильєва
підписС.С. Пасічник
підписВ.П. Юрченко