Справа № 826/10373/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
01 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.
за участю секретаря с/з: Григорук В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2017 року №86272-13.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, позивачу належить автомобіль марки марки Land Rover, модель Range Rover Sport, об'єм двигуна 4999 куб. см., номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2012, дата реєстрації - 22.02.2013р. (а.с. 19).
Згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, відповідачем 29 червня 2017 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Ф" №86272-13 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, який набув чинності з 01 січня 2015 року, стаття 267 ПК України викладена у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.
Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Відповідно до п.267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Підпунктом 267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
З аналізу наведених норм вбачається, що легкові автомобілі є об'єктом оподаткування транспортним податком у випадку, якщо з року їх випуску минуло не більше 5 років та їх середньоринкова вартість становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Транспортний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст.12 ПК України.
У відповідності до п.п.8.1, 8.3 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до п.10.2 ст.10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Згідно п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.
Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
При цьому, в силу п.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Згідно пп.12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.
В силу п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18 лютого 2016 року затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, відповідно до п.п.13, 14 якої Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального.
Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200 гривень.
Отже, об'єктом оподаткування транспортним податком є саме автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн.
Як уже зазначалося, позивач є власником транспортного засобу марки Land Rover, модель Range Rover Sport, об'єм двигуна 4999 куб. см., номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2012, дата реєстрації - 22.02.2013р. (а.с. 19).
У відповідності до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України, середньоринкова вартість має визначатись станом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно додатку 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403, коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів відносно легкових автомобілів зі строком експлуатації понад 4 до 5 років становить 42, понад 5 до 6 років становить 39.
Так, судом першої інстанції було здійснено калькуляцію (розрахунок) на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринокової вартості вищевказаного автомобіля, де середньоринокова вартість автомобіля позивача склала 1 652 732,10 грн.
Крім того, судом першої інстанції було досліджено перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 (звітного) року, що розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що до вказаного переліку віднесено саме легковий автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover Sport, 2012 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб. см.
Отже, за висновком суду першої інстанції, належний позивачу транспортний засіб марки Land Rover, модель Range Rover Sport, 2012 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб. см. є об'єктом оподаткування транспортним податком за 2017 рік згідно пп.267.2.1п.267.2 ст.267 ПК України, оскільки його середньоринкова вартість становить 1 652 732,10 грн., що перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (1200000,00 грн.), а позивач відповідно є платником зазначеного податку.
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 р. N 428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).
Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Отже, обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає саме на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Разом з тим, згідно з пп. 14.1.220 п. 14.1 ст. 14 ПК України рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
Зважаючи на вказану норму чинного законодавства, а також беручи до уваги те, що роком випуску належного позивачу транспортного засобу є 2012 рік, що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 19), колегія суддів приходить до висновку, що п'ятим (останнім) роком випуску транспортного засобу позивача є 2016 рік. Тобто, 2016 рік був останнім базовим податковим періодом для нарахування позивачу транспортного податку.
Зазначене свідчить, 01 січня 2017 року сплинув встановлений даною правовою нормою п'ятирічний термін.
З огляду на викладене, у відповідача відсутні підстави вважати вищезазначений автомобіль позивача об'єктом оподаткування транспортним податком.
При цьому, колегія суддів знаходить безпідставними посилання апелянта на дату реєстрації транспортного засобу позивача, оскільки відповідно до положень абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України для визначення об'єкту оподаткування до уваги береться не дата реєстрації легкового автомобіля, а саме рік випуску, що не є тотожними поняттями.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.06.2017 №86272-13, винесене ГУ ДФС у місті Києві, є протиправним, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року повністю та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29 червня 2017 року №86272-13.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Петрик І.Й.
Суддя Сорочко Є.О.
Повний текст постанови виготовлено - 10.08.2018р.