Єдиний унікальний номер 236/3041/17 Номер провадження 22-ц/775/1004/2018
Категорія 27
23 серпня 2018 року м. Бахмут
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Будулуци М.С.
суддів: Мальованого Ю.М., Соломахи Л.І.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухваленого судом у складі головуючого судді Ткачова О.М. у місті Лиман Донецької області, повний текст рішення складений 16 квітня 2018 року, -
18 жовтня 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», Банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зазначивши, що відповідно до укладеного договору без номеру від 17 лютого 2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 8 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів за рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6. «Правил користування платіжною карткою».
Одночасно пунктом 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до п. 1.1.2.3. договору, до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач взяв на себе зобов'язання повернути Банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у повному обсязі, виконувати інші зобов'язання в порядку та в строки, встановлені кредитним договором. Проте відповідач не виконує свої зобов'язання, передбачені договором, чим порушив умови договору, вимоги чинного законодавства України, а тому, станом на 31 липня 2017 року має заборгованість у розмірі 93 599 грн. 16 коп., яка складається з наступного:
- 7 826,01 гривень - заборгованість за кредитом;
- 77 391,78 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 3 448,08 гривень - заборгованість за пенею та комісією;
а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 500,00 гривень - штраф (фіксована частина);
- 4 433,29 гривень - штраф (процентна складова).
Виходячи з викладеного, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 93 599 грн. 16 коп. та сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в сумі 1 600 гривень.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 квітня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором всього в розмірі 88 665 грн. 87 коп., з яких заборгованість за кредитом складає 7 862 грн. 01 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 77 391 грн. 78 коп., заборгованість за пенею та комісією - 3 448 грн.08 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 1 515 грн. 68 коп.
В іншій частині позову відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.
Із вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 і подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково, стягнувши з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 7 826 грн. 01 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 6 479 грн. 94 коп., судовий збір в розмірі 244 грн. 55 коп.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначила наступне.
До позовної заяви не було надано документи, що підтверджують наявність укладеного кредитного договору.
На думку відповідача, Банк без належного повідомлення, безпідставно збільшив проценти за користування кредитом з 27,6 % до 32,4 %, а в подальшому - до 42,0 % річних, що суперечить чинному законодавству. Суд не звернув увагу на те, що Банк не повідомляв відповідачці про зміну процентної ставки за кредитним договором, згідно з встановленою законодавством процедурою і вона не надавала згоду на таку зміну.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга розглядається в спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції посилався на те, що у відповідача дійсно є заборгованість по тілу кредиту, пенею та комісією, по процентами за користування кредитом, яка виникла внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому повинна бути стягнута з відповідача.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення штрафу, суд зазначив, що ці вимоги протирічать законодавству України, а тому не підлягають задоволенню.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується.
Судом першої інстанції встановлені наступні неоспорені обставини.
Відповідно до укладеного договору № б/н від 17 лютого 2011 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписання заяви разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Однак, в порушення умов договору, ОСОБА_1 несвоєчасно сплачувала суми кредиту, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, що визнається відповідачем.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема сплата комісії банку, пені, штрафу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видав позичальнику грошові кошти, проте, у порушення умов договору, відповідачем порушено умови виконання договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 17 лютого 2011 року, складеного ПАТ КБ «Приватбанк», станом на 31 липня 2017 року у відповідачки утворилась заборгованість на загальну суму 93 599 грн. 16 коп., що складається з наступного:
- 7 826,01 гривень. - заборгованість за кредитом;
- 77 391,78 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 3 448,08 гривень - заборгованість за пенею та комісією;
а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 500,00 гривень - штраф (фіксована частина);
- 4 433,29 гривень - штраф (процентна складова).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача слід стягнути заборгованість: за тілом кредиту в розмірі 7 826 грн. 01 коп.; за процентами за користування кредитом - 77 391 грн.78 коп.; пенею та комісією - 3 448 грн. 98 коп., а всього - 88 665 грн. 87 коп.
Відповідачем розмір заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 826 грн. 01 коп. не оспорюється.
Перевіряючи доводи відповідача щодо розміру заборгованості за процентами за користування кредитом, апеляційний суд виходить з наступного:
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
За змістом статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.
Згідно із статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до вимог договору та закону. За загальним правилом одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються. В статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється належним його виконанням.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та у порядку, що встановлені договором, як це встановлено статтею 1049 ЦК України.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Апеляційний суд зазначає, що правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III( далі - Закон № 2121-III) .
Відповідно до статті 2 Закону № 2121-III, банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Апеляційним судом встановлено, що 17 лютого 2011 року ОСОБА_1, підписавши кредитний договір, стала клієнтом Банку, а 23 серпня 2013 року Банк переоформив відповідачці кредитну картку та остання отримала кредит у розмірі 8 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Щодо зміни кредитного ліміту, Банк керується п.п 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Виходячи з цього, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що між сторонами не існує договірних відносин, та кредитний договір не був укладений належним чином, а відповідач не отримувала кредитної картки від Банку.
Підписавши вказану заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та користуючись кредитними коштами, апеляційний суд вважає, що між сторонами по справі існують кредитні правовідносини, сторони погодили істотні умови договору кредиту щодо суми кредиту, строку його повернення та розміру процентів, тому ці доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та обставинах справи.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 31 липня 2017 року у відповідача існувала заборгованість: за тілом кредиту в розмірі 7 826 грн. 01 коп.; по процентам за користування кредитом - 77 391 грн. 78 коп.; за пенею та комісією - 3 448 грн.08 коп. (а.с. 6 - 7).
Відповідно до п. 2.1.1.12.6. Правил користування платіжною карткою, за користування кредитом Банк нараховує проценти у розмірах, встановлених Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів у році.
Згідно з довідкою про умови кредитування та позовною заявою, за користування кредитом відповідачу встановлюється процентна ставка в розмірі 2,3 % на місяць, що дорівнює 27,60 % на рік (12 місяців х 2,3%) (а.с. 4 - 5, 9).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором в частині нарахування процентів вбачається, що розрахунок процентів Банком проводився наступним чином: з 23 серпня 2013 року - 27,60 %, з 01 вересня 2014 року - 32,4 % та з 01 квітня 2015 року - 42,0 % на рік.
Згідно з ч.ч. 1 - 2 ст. 1056 - 1 ЦК України (в редакції Закону України від 21.01.2010 р. № 1822-VI), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року, що всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року.
Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.
При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, Банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови.
У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Пунктом 1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що позичальник зобов'язаний отримувати виписки по картковому рахунку (а.с. 10 - 33, 130 - 175).
Згідно виписки по картковому рахунку, підвищення процентної ставки з 01 вересня 2014 року здійснюється щодо операцій після 01 вересня 2014 року, з 01 квітня 2015 року - щодо операцій після 01 квітня 2015 року.
Згідно виписки будь - яких операцій після 01 вересня 2014 року відповідач не здійснювала, а тому підстави для нарахування процентів за користування кредитом з 01 вересня 2014 року у розмірі 32,4 %, а з 01 квітня 2015 року - 42,0 % відсутні та мають нараховуватися у розмірі 27,6 % за весь час користування кредитом.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що розрахунок заборгованості повинен бути вчиненим наступним способом.
Заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом слід стягувати за період з 23 серпня 2013 року по 31 липня 2017 року, з урахуванням того, що розрахунок заборгованості наданий за період з 23 серпня 2013 року по 31 липня 2017 року, за наступною формулою: тіло кредиту, на яке нараховуються відсотки х процентну ставку за користування кредитом за рік/кількість днів у році х кількість днів у періоді, за який стягуються проценти.
Сума заборгованості по процентам за користування кредитом у період з 23 серпня 2013 року по 31 серпня 2014 року складає 1 601 грн. 18 коп., яка на думку апеляційного суду розрахована правильно.
За період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року (у періоді 211 днів; тіло кредиту дорівнює 7 826 грн. 01 коп.; ставка за рік - 27,60 %) сума процентів дорівнює 1 265 грн. 99 коп. (із розрахунку: 7 826,01 грн. х 27,6 %/360 днів х 211 днів).
За період з 01 квітня 2015 року по 31 липня 2017 року (у періоді 852 дня; тіло кредиту дорівнює 7 826 грн. 01 коп.; ставка за рік - 27,6 %) сума процентів дорівнює 5 111 грн. 95 коп. (із розрахунку: 7 826,01 грн. х 27,6%/360 днів х 852 день).
Відтак, загальна сума заборгованості по процентам за користування кредитом у період з 23 серпня 2013 року по 31 липня 2017 року складає 7 979 грн. 12 коп. (1 601,18 грн. + 1 265,99 грн. + 5 111,95 грн.), яка й підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.
Тобто, доводи апеляційної скарги щодо неправильного підвищення процентної ставки є обґрунтовані.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом підлягає зміні, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь Банку слід стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 7 979 грн. 12 коп., зменшивши її з 77 391 грн. 78 коп., та заборгованість за тілом кредиту в сумі 7 826 грн. 01 коп., а всього - 15 805 грн. 13 коп.
Окрім цього, як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, станом на 31 липня 2017 року, відповідачу ОСОБА_1, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 01 червня 2014 року (тобто після 14 квітня 2014 року) нарахована заборгованість за пенею та комісією в сумі 3 448 грн.08 коп.
Однак, відповідно до виписки по картрахунку, в період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2017 року комісія відповідачу ОСОБА_1 не нараховувалась (а.с. 74-82), а тому зазначену суму апеляційний суд вважає пенею. Згідно розрахунку пені, який долучений позивачем до позовної заяви, вона нарахована за період з 01 червня 2014 року по 31 липня 2017 року.
Втім, згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року №1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Частиною 2 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Відтак, проведене позивачем нарахування пені відповідачу після 14 квітня 2014 року у загальному порядку є неправомірним та безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Банку в сумі 88 665,87 грн. підлягає зміні, а саме, з відповідача на користь банку слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 805,13 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 7 826,01 грн., заборгованість за процентами - 7 979,12 грн., у стягненні пені слід відмовити.
Оскільки рішення суду підлягає частковому скасуванню та зміні, то відповідно до вимог ч. 4 ст. 382 ЦПК України судові витрати між сторонами слід розподілити наступним чином.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір за подачу позову Банком покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 270 грн. 24 коп., виходячи з розрахунку: 15 805 грн. 13 коп. х 100 / 93 599 грн. 16 коп. х 1 600 грн. / 100.
З огляду на висновок щодо суті апеляційної скарги, судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідачем, у зв'язку з частковим задоволенням скарги, слід покласти на позивача, з урахування того, що відповідач була звільнена від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги ухвалою судді апеляційного суду від 27 червня 2018 року, та стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 1 972 грн. 08 коп., виходячи з розрахунку:
1). 15 805 грн.13 коп. х 100 / 88 665 грн. 87 коп. х 2 400 грн. / 100 = 427 грн.92 коп.;
2). 2400 грн. - 427 грн.92 коп. = 1972 грн.08 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 квітня 2018 року змінити в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 88 665,87 грн. та розподілу судових витрат.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, за процентами за користування кредитом, пені та комісії задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на р/р 29092829003111, заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 лютого 2011 року станом на 31 липня 2017 року в загальній сумі 15 805 (п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ять) гривень 13 копійок, з яких: 7 826 (сім тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 01 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 7 979 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 12 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені та комісії в сумі 3 448 гривень 08 коп. відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на р/р 29092829003111 судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 270 (двісті сімдесят) гривень 24 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, на користь держави (на р/р 31217205026001 у ГУК у м. Києві/м. Київ/22030200, ЄДРПОУ: 37993783, код банку отримувача 899998, отримувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код класифікації доходів бюджету 22030200) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 972 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві) гривні 08 коп.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 квітня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафів залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текс постанови складений 23 серпня 2018 року.
Судді: