Іменем України
22 серпня 2018 року
м.Київ
справа №676/3054/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21799/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Анцупової., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.11.2016р. (суддя - Вдовичинський В.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017р. (суддя: Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання відмови протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
встановив:
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугою років у відповідності до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції №2663-ІІІ від 12.07.2001р. у розмірі 90 відсотків на підставі довідки прокуратури Хмельницької області №18-298 від 19.04.2016 з 01.12.2015р.;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції №2663-ІІІ від 12.07.2001р. у розмірі 90 відсотків на підставі довідки прокуратури Хмельницької області №18-298 від 19.04.2016р. з 01.12.2015р. та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії без обмеження граничного розміру пенсії.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що раніше призначена йому пенсія підлягає перерахунку в зв'язку із зміною заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників в зв'язку з чим вважає відмову відповідача у такому перерахунку протиправною.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.11.2016р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017р. у задоволенні позову відмовлено.
З ухваленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що перерахунок призначеної йому пенсії має здійснюватися виходячи із норм законодавства, яке було чинним на момент призначення пенсії. На час звернення з заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України не виконано покладеного на нього обов'язку щодо визначення порядку перерахунку пенсії, що не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.
Заперечуючи проти касаційної скарги, представник відповідача просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, на час призначення пенсії позивачу (у вересня 2011 року) підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам були врегульовані частинами тринадцятою, вісімнадцятою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.
Згідно з частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. № 76-VІІI, частина 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ викладена в наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Даний Закон згідно пункту 1 Прикінцевих положень набрав чинності 01.01.2015р.
Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII. Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.
Відповідно до частини 13 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
Згідно частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 03.09.2001р. перебуває на обліку відповідача та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% від суми місячної(чинної) заробітної плати при стажі роботи понад 20 років на посадах працівників органів прокуратури.
Позивач 18.05.2016р. звернувся з заявою до відповідача про проведення перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015р. "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" відповідно до довідки прокуратури Хмельницької області від 19.04.2016р. № 18-298 вих.16.
Відповідачем листом від 27.05.2016р. № 59/М-16 повідомлено позивача про відмову в перерахунку пенсії з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213 відповідно до якого у разі неприйняття до 01.06.2015р. Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до спеціальних законів, в тому числі, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з чим, пенсії в порядку та на умовах, визначених зазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру". В свою чергу, Кабінетом Міністрів України, на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, суспільні відносини у сфері перерахунку пенсій особам, яким вона призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру" не врегульовано.
При цьому судами попередніх інстанцій зазначено, що у зв'язку із зміною законодавства не відбулось звуження змісту та обсягу існуючого права позивача на пенсійне забезпечення. Судами враховано правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 09.10.1979р. у справі "Ейрі проти Ірландії" згідно якої здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004р. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Судами першої та апеляційної інстанцій враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок на підставі Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ раніше призначеної пенсії положення цього закону втратили чинність, умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури на підставі Закону України "Про прокуратуру" в редакції закону від 28.12.2014 року № 76VIII Кабінетом Міністрів України не визначено, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилання на порушення положень Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки Закон №76-VIII, яким, зокрема, статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 86 Закону № 1697-VII, не визнані неконституційними і підлягали виконанню відповідними суб'єктами. Крім того, у спірний період положення Закону України "Про прокуратуру" щодо обмеження пенсій максимальним розміром діяли, неконституційними не визнавались, а тому також підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним і висновки судів не спростовує, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.
Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені особи, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов?язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.
Посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" також є безпідставними, і висновки судів не спростовує, оскільки цією постановою упорядковано структуру заробітної плати працівників прокуратури, а також виключено пункт 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена згідно Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.11.2016р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017р. у даній справі - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук