Справа № 815/5691/17
14 серпня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Бутенко А.В.,
за участю секретаря - Філімоненко А.О.,
за участю сторін,
представник позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Ройлянської сільської ради Саратського району Одеської області ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправними дій та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до державного реєстратора Ройлянської сільської ради Саратського району Одеської області ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправними дій державного реєстратора ОСОБА_3 щодо проведення реєстрації за ОСОБА_5 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1; визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_3А, від 31.05.2017 року за індексним номером 35463995 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 16.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_6 ОСОБА_7» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/0054/74/71674. 05.04.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з вищезазначеного кредитного договору, між цими ж сторонами укладено Договір іпотеки №1280, за умовами якого позивач передає в іпотеку банку квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належала позивачу на праві власності згідно договору купівлі-продажу №893 від 19.03.2007 року.
У серпні 2017 року позивачу стало відомо, що 31.05.2017 року державним реєстратором ОСОБА_3 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35463995, відповідно до якого право власності на Квартиру було зареєстровано за ОСОБА_5 Зазначене рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, на думку позивача, при вчиненні реєстраційної дії відповідачем порушено вимоги, які передбачені пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок №1127) та є необхідними для прийняття рішення про реєстрацію права власності. Відповідно до п.61 Порядку №1127, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, також подає завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Як зазначає позивач, в порушення вимог п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідачем було прийняте рішення про реєстрацію без підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги.
Позивач вказує, що він не отримував від ОСОБА_4 ані вимогу про виконання порушеного зобов'язання, ані лист-повідомлення про заміну кредитора в зобов'язанні та відповідних документів щодо переходу прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами до третьої особи. Посилаючись на положення Закону України «Про іпотеку» та Іпотечного договору №1280 від 05.04.2007 року, позивач наголошує, що оскаржуване рішення про реєстрацію права власності було прийнято без документа, що підтверджує перехід речових прав на нерухоме майно (договору про задоволення вимог іпотекодержателя). Крім того, у квартирі на момент прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності були зареєстровані та проживали малолітні діти, проте державним реєстратором ОСОБА_3 під час проведення реєстраційних дій не було перевірено наявність попереднього дозволу органів опіки та піклування, видача якого передбачена положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».
Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправними дій та скасування рішення було відкрито ухвалою суду від 08.11.2017 року (а.с 2).
Ухвалою суду від 15.11.2017 року провадження по справі №815/5691/17 було зупинено до 04.12.2017 року (а.с. 47).
Ухвалою суду від 04.12.2017 року було продовжено строк зупинення провадження по справі №815/5691/17 до 22.01.2018 року (а.с. 62)
Ухвалою суду від 22.01.2018 року справу №815/5691/17 було призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 77-78).
08.05.2018 року після проведення повторного автоматичного розподілу справ, справу №815/5691/17, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду № 178 від 08.05.2018 року, призначено судді Бутенко А.В. (а.с. 158-159).
Ухвалою суду від 14.05.2018 року було прийнято до провадження справу №815/5691/17 та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 160-161).
Ухвалою суду від 31.07.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання було закрите підготовче провадження по справі та призначено судовий розгляд справи по суті (а.с. 197).
Третя особа - ОСОБА_4, надав до суду письмові пояснення (ОСОБА_8 1, а.с. 74, ОСОБА_8 2,а.с. 1), в яких зазначив, що 16.03.2007 року між ПАТ «ОСОБА_6 АВАЛЬ» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач повинен був сплатити кредит та проценти за його користування, в розмірі, строки та у порядку передбачених кредитним договором, та в забезпечення якого відповідач надав в іпотеку квартиру. 23.02.2017 року права та обов'язки іпотекодержателя за вказаним договором іпотеки були відступлені ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР», який в свою чергу відступив права та обов'язки іпотекодержателя ТОВ «ФІНСТРИМ», а той в свою чергу відступив права та обов'язки іпотекодержателя громадянину ОСОБА_4, згідно з договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки №272 від 23.02.2017 року.
В порушення умов вищевказаного кредитного договору ОСОБА_2 своєчасно не сплачував платежі, згідно умов кредитних договорів в належний строк. Враховуючи це, ОСОБА_5 28.02.2017 року було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором та попередження про можливість звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом набуття її у власність або продажу будь-якій особі та будь-яким способом. Третя особа стверджує, що вказану вимогу ОСОБА_2 отримав, та за спливом 30 днів після отримання вимоги реєстратором було проведено реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру, що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, провулок Успенський, будинок 23. квартира 31.
Як вказує ОСОБА_4, договір іпотеки №2294 від 11.06.2007 року є підставою для реєстрації права власності, оскільки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель має право набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань на підставі цього договору в порядку встановленому чинним законодавством. При цьому посилання позивача, що правочином порушені права малолітніх, є безпідставними, так як правочин, щодо нерухомого майна, право власності або право користування на яке мають малолітні діти - договір іпотеки, було укладено 05.04.2007 року, а малолітні діти були зареєстровані як піднаймачі, без згоди іпотекодержателя з 2010 року. Крім того, на думку ОСОБА_4, правовідносини між ним та позивачем регулюються Законом України «Про іпотеку», в якому не міститься вимог про необхідність отримання згоди органу опіки та піклування щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Враховуючи викладене, третя особа просить відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
В судовому засіданні 14.08.2018 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання 14.08.2018 року не з'явилась, судом приймались заходи для належного і своєчасного повідомлення відповідача за останньою відомою адресою. Жодних клопотань про відкладення судового засідання або розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило.
В судове засідання 14.08.2018 року третя особа - ОСОБА_4 не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно. Жодних клопотань від третьої особи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом було встановлено наступне.
16.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_6 ОСОБА_7» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/0054/74/71674, згідно умов якого Відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_6 ОСОБА_7» на положеннях та умовах цього договору, надає ОСОБА_2 кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 202000,00 дол. США, а ОСОБА_2С зобов'язується належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. При цьому кредитні кошти були призначені для використання на споживчі цілі, а саме на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка виступала в даному договорі як спосіб забезпечення зобов'язання (а.с. 8-13).
Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 19.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7В та зареєстрованого в реєстрі за №893, ОСОБА_2 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 58,5 кв. м., право власності виникло у позивача з моменту державної реєстрації цього договору (а.с. 14-15).
05.04.2007 року в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору №014/0054/74/71674, між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_6 ОСОБА_7» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером №1280. За умовами вказаного договору позивач передав в іпотеку Банку квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є приватною власністю позивача на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 19.03.2007 року, реєстровий номер 893 (а.с. 16-19).
Судом встановлено, що права та обов'язки іпотекодержателя за договором іпотеки, були відступлені Публічному акціонерному товариству «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР», який в свою чергу відступив права та обов'язки Іпотекодержателя Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРИМ».
Як вбачається з договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 23.02.2017 року, зареєстрованим в реєстрі за №272, 23.02.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРИМ» відступило права та обов'язки іпотекодержателя громадянину ОСОБА_4 (а.с.22-24).
26.05.2017 року ОСОБА_4 звернувся до державного реєстратора Ройлянської сільської ради Саратського району Одеської області ОСОБА_3 із заявою №22484595 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо реєстрації права власності) на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1.
За рішенням державного реєстратора Ройлянської сільської ради Саратського району Одеської області ОСОБА_3 №335463995 від 31.05.2017 року проведено державну реєстрацію права власності, форма власності приватна на квартиру, що розташована: АДРЕСА_2, за суб'єктом ОСОБА_4, податковий номер/серія, номер паспорта 3078014613/КК597498 (ОСОБА_8 1,а.с. 248).
Вважаючи протиправними дії державного реєстратора ОСОБА_3 щодо проведення реєстрації права власності на квартиру, а рішення державного реєстратора ОСОБА_3 від 31.05.2017 року за індексним номером 35463995 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Щодо визначення предметної підсудності справи суд зазначає наступне.
Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас, п.1, 2 ч.1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
З наведеного випливає, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. ОСОБА_9 поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є правомірність дій державного реєстратора ОСОБА_3 щодо проведення реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а також правомірність рішення державного реєстратора ОСОБА_3 від 31.05.2017 року за індексним номером 35463995 про проведення реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_5 При цьому в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається зокрема на порушення відповідачем положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) та Порядку №1127.
Таким чином, предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем як суб'єктом, наділеним Законом №1952-IV владними функціями, рішення, вчинених дій та питання виконання державним реєстратором обов'язків, передбачених Законом №1952-IV та Порядком щодо перевірки достатності та належності наданих для здійснення реєстраційних дій документів. Також, предметом розгляду є виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, а не виконання договірних зобов'язань сторонами правочину за договором іпотеки.
Згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року, суди повинні мати на увазі, що під діями державного реєстратора також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації, а спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана справа відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та має бути розглянута за правилами встановленими КАС України.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом №1952-IV (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Відповідно до частини другої статті 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку №1127.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1952-IV, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
За пунктом 6 Порядку №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Пунктом 57 Порядку №1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до пункту 61 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Частиною четвертою статті 18 Закону №1952-IV встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що перед прийняттям рішення про державну реєстрації прав державний реєстратор повинен вчинити ряд дій, зокрема, перевірити повноваження особи, яка звернулась із заявою про реєстрацію певного речового права, перевірити повноту наданих документів та їх відповідність вимогам законодавства, перевірити відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права, з'ясувати питання про наявність чи відсутність зареєстрованого обтяження нерухомого майна.
Суд зазначає, що викладеною вище нормою Порядку №1127 передбачено вичерпний перелік документів, що підлягають поданню у разі проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що саме по собі є імперативною вимогою.
Разом з тим, як встановлено судом, при державній реєстрації за ОСОБА_5 права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, до державного реєстратора не було подано та в матеріалах реєстраційної справи відсутні: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.
Водночас суд бере до уваги, що свідоцтвом від 12.05.2017 року, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрованим в реєстрі за №1259, на підставі статті 84 Закону України «Про нотаріат» засвідчено факт передачі заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2, яка містила відомості про вимогу щодо усунення порушень.
Згідно із статтею 84 Закону України нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.
Пунктами 4.2, 4.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 року № 296/5, визначено, що у свідоцтві про передачу заяви викладається зміст одержаної на заяву відповіді або зазначається, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла. Передача заяви та видача свідоцтва про передачу заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами.
Таким чином свідоцтво нотаріуса про передачу заяви, в якій викладені вимоги, підтверджує лише факт передачі такої заяви, однак не може прирівнюватися до завіреної копії вимоги, як окремого документа.
Разом з тим, відповідач та третя особа не надали суду доказів надіслання такої вимоги позивачу; документів, що підтверджують її отримання позивачем; документів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання позивачем та боржником по кредитних зобов'язаннях з моменту отримання ними зазначених вимог, зокрема, повідомлень про направлення рекомендованої (цінної) кореспонденції, фіскальних чеків про оплату послуг за направлення вказаної кореспонденції визначеним суб'єктам за належними адресами та ін. Зазначені документи відсутні також в реєстраційній справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подання ОСОБА_5 державному реєстратору ОСОБА_3 свідоцтва нотаріуса від 12.05.2017 року зареєстрованого в реєстрі за №1259 про передачу заяви, не звільняла відповідача від обов'язку перевірити завірені в установленому порядку копії вищезазначених документів.
При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2017 року (№ 21-3197а16).
Таким чином, пунктом 61 Порядку №1127 передбачено вичерпний, безальтернативний перелік документів, що підлягають поданню для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, разом з тим матеріалами справи підтверджено, що Державним реєстратором ОСОБА_3 не враховано відсутність повного переліку документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, передбачених пунктом 61 Порядку №1127, натомість прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35463995 від 31.05.2017 року.
Крім того, суд критично оцінює факти, викладені у свідоцтві від 12.05.2017 року, виданому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрованим в реєстрі за №1259, з огляду на ті обставини, що у абз.1 зазначеного свідоцтва нотаріусом посвідчено факт передачі заяви ОСОБА_4 саме 28.02.2017 року ОСОБА_2, оскільки в абзаці 5 вказано, що заява була передана ОСОБА_2 28.02.2017 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та повернута з відміткою поштового відділення 03.04.2017 року у зв'язку із закінченням терміну зберігання, а повторно заяву вручено 18.04.2017 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій державного реєстратора ОСОБА_3 щодо проведення реєстрації за ОСОБА_5 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3. Отже, рішення державного реєстратора ОСОБА_3 від 31.05.2017 року за індексним номером 35463995 також є протиправним та підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено зокрема, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до квитанції №27444159 від 06.11.2017 року (а.с. 3), позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 640,00 гривень.
Враховуючи викладене, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з державного реєстратора ОСОБА_3 на користь позивача сплаченого судового збору у розмірі 640,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 143,241-246, 250-251 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до державного реєстратора Ройлянської сільської ради Саратського району Одеської області ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправними дій та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії державного реєстратора Ройлянської сільської ради Саратського району Одеської області ОСОБА_3 щодо проведення реєстрації за ОСОБА_5 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Ройлянської сільської ради Саратського району Одеської області ОСОБА_3 від 31.05.2017 року за індексним номером 35463995 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань державного реєстратора Ройлянської сільської ради Саратського району Одеської області ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 23.08.2018 року.
Суддя Бутенко А.В.
.