Іменем України
22 серпня 2018 року
Київ
справа №826/191/17
адміністративне провадження №К/9901/53788/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
на ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року (колегія суддів у складі: М.І. Кобаль, Л.В. Губська, О.В. Епель)
у справі№ 826/191/17
за позовомОСОБА_5
доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
третя особаКиївська міська рада
провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29 червня 2016 року №4652-13
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29 червня 2016 року №4652-13.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору, а також у зв'язку із поданням апеляційної скарги з пропуском строку на апеляційне оскарження, визначеного частиною другою статті 295 КАС України та запропоновано відповідачу в десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження та відповідні докази на їх підтвердження, та оригінал квитанції про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач подав суду клопотанням про усунення недоліків апеляційної скарги, у якому просить надати строк 10 днів для сплати судового збору та відзначає, що останнім під час подання апеляційної скарги в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції було зазначено, що існують деякі складнощі щодо отримання документів та вчасного реагування на них, у зв'язку з довгою процедурою передавання процесуальних документів по справі від районної ДПІ до виконавця по даній справі. Відповідач вважає, що з огляду на зазначені обставини, строк на апеляційне оскарження пропущено ним з поважних причин.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкової інспекції, у зв'язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладених у клопотанні про поновлення такого строку.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року є неповажними, оскільки це є лише недоліками в організації представництва інтересів відповідача в судах, що не може бути поважною причиною для поновлення строків на апеляційне оскарження.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду справи по суті.
В обґрунтування касаційної скарги відзначає, що відповідач не мав можливості сплатити судовий збір протягом тривалого часу через відсутність коштів та блокування рахунків та вживав усі можливі заходи, які залежали від відповідальних осіб з метою реалізації права податкового органу на апеляційне оскарження. З огляду на викладене, відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення ст. 296, 299 КАС України, не надав належної правової оцінки клопотанню податкового органу про поновлення строку на апеляційне оскарження, чим позбавив можливості на захист порушених прав відповідача.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
За змістом частини 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 3 статті 298 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Отже, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відтак, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставою для його поновлення є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Стаття 44 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва прийнято у порядку письмового провадження 22 лютого 2018 року, а апеляційну скаргу відповідачем подано 19 квітня 2018 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду міста Києва.
Доводи ж касаційної скарги про неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції також вважає за необхідне відзначити про те, що наведені податковим органом апеляційному суду причини пропуску строку на апеляційне оскарження протилежні тим, що викладені у касаційній скарзі.
Отже, мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції. Матеріалами справи підтверджено, що апеляційну скаргу подано відповідачем з пропуском передбаченого законом строку на апеляційне оскарження, а відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору, а також передача процесуальних документів по справі від районної ДПІ до виконавця по даній справі не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою для пропуску такого строку.
З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на зазначене вище про те, що апеляційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року була подана поза межами законодавчо встановленого тридцятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані податковим органом в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що відповідачу обґрунтовано відмовлено судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
...........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду