Іменем України
22 серпня 2018 року
м. Київ
справа №367/7967/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21969/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стародуба О.П.,
суддів - Анцупової Т.О, Кравчука В.М.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017р. (судді: Межевич М.В., Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у місті Ірпінь Київської області про визнання неправомірними дій щодо відмови здійснити перерахунок пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Ірпінь Київської області, в якому просив:
- визнати неправомірним рішення відповідача від 08.09.2016р. № 2875 про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України від 25.08.2016р. № 18/54 ГІФ вих-16 про посадовий оклад з розрахунку 90% із середнього заробітку, без обмеження граничного розміру;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії (згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 12.07.2001р. № 2663-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру») на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України від 25.08.2016р. № 18/54 ПФ вих-16 в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою, без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугою років з дня звернення із заявою про перерахунок, тобто з 01.09.2016р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що раніше призначена пенсія підлягає перерахунку в зв'язку із зміною заробітної плати працівникам прокуратури, у зв'язку з чим вважає відмову відповідача у такому перерахунку протиправною.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 25.11.2016р. позовні вимоги задоволено.
Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови здійснити позивачу перерахунок пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 № 358/95- ВР„ у редакції Закону України від 12.07.2001р. № 2663-111), на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України від 25.08.2016р. № 18 54 ГІФ вих-16 про посадовий оклад з розрахунку 90% із середнього заробітку встановленого в розмірі 22636,17 грн., без обмеження граничного розміру та скасовано рішення відповідача № 2875 від 08.09.2016р. про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу (згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 12.07.2001р. № 2663-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру») на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України від 25.08.2016р. № 18/54 ПФ вих.- 16 в розмірі 90% від суми заробітку, яка встановлена в розмірі 22 636, 17 грн. за відповідною посадою, без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною для сплати сумою пенсії за вислугою років з дня звернення із заявою про перерахунок, тобто з 01.09.2016р.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що до спірних правовідносин, а саме пов'язаних з проведенням перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури, має застосовуватися норма закону, що визначала умови та порядок проведення перерахунку пенсії, яка діяла на момент призначення їм пенсії, а не на дату звернення з заявою про проведення такого перерахунку. Крім того, відсутність нормативно-правового акту, який би визначав умови та порядок перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку, а відмова у перерахунку пенсії суперечить положенням статей 8, 22 Конституції України.
Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області та отримує пенсію за вислугою років в розмірі 90% від суми заробітку, у відповідності зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-12 від 05.11.1991.
Позивач 29.08.2016р. звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідку №18/54 ПФ вих.-16 від 25.08.2016р. про розмір заробітку з якого обраховується пенсія, виданою військовою прокуратурою Центрального регіону України.
Рішенням відповідача від 08.09.2016. №2875 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213, згідно якого у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до спеціальних законів, в тому числі, відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991р. в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, а тому внесені Законами №213-VІІІ та № 3668-VІ зміни до статті, що регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмова у перерахунку пенсії суперечить положенням статей 22, 58 Конституції України.
В свою чергу, апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову в позові виходив з того, що Частиною 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії) передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Разом з тим, на час звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії (29.08.2016р.) правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. №76-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2015 р., до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" внесено зміни. Після внесення змін, частина 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" викладена в наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку що на час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії умови та порядок перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій Кабінетом Міністрів України не визначено, а тому відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії в порядку та на умовах, визначених, зокрема Законом України "Про прокуратуру". В свою чергу, сама по собі зміна оплати праці прокурорсько-слідчих працівників не є підставою для перерахунку пенсії.
Також суд дійшов висновку, що норми законодавства щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час розгляду справи є чинними, не визнані неконституційними, а тому підлягають застосуванню всіма юридичними та фізичними особами. Крім цього апеляційний суд дійшов висновку про те, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії працівника прокуратури, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
З висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Кабінетом Міністрів України будь-яких умов для перерахунку не визначено, правових підстав для здійснення такого перерахунку не існувало, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилання позивача в касаційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 10.12.2013р. у справі №21-348а13, від 06.10.2015р. у справі №21-2432а15 є помилковим, оскільки у вказаних справах вирішувалося питання вибору норми права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, в частині визначення саме розміру пенсії у відсотках, встановленого на момент призначення пенсії, а не питань перерахунку пенсії із застосуванням норм права, які станом на момент звернення позивача за перерахунком пенсії втратили чинність.
Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися є безпідставними і висновки апеляційного суду не спростовують, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.
Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені особи, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов?язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.
Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на правову позицію у справі "Суханов та Ільченко проти України" також є необґрунтованим, оскільки у цій справі Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
У спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже скасовано норми законодавства щодо перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає "законних сподівань" на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.
Крім того, в рішенні від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України", Європейський суд з прав людини зазначив про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішення апеляційний суд порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017р. у даній справі - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В. М. Кравчук