Іменем України
22 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 265/3304/17
адміністративне провадження № К/9901/20169/18
К/9901/20168/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області та Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02.10.2017р. (суддя - Міхєєва І.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р. (судді - Ханова Р.Ф., Василенко Л.А., Гайдар А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо скасування довідки тимчасово переміщеної особи, визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії за віком з 01.04.2017р. та зобов'язати відповідача поновити нарахування і виплату йому пенсії з 01.04.2017р. у раніше призначеному розмірі.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є пенсіонером за віком та перебуває на обліку у Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, як внутрішньо переміщена особа. З 01.04.2017р. йому припинено виплату пенсії у зв'язку із скасуванням довідки тимчасово переміщеної особи відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та повернення до покинутого місця проживання у м. Донецьк. Вважає дії відповідача протиправними, оскільки рішення про припинення нарахування і виплати йому пенсії на підставі статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не прийнято, а не виплата пенсії на підставі скасування довідки тимчасово переміщеної особи є грубим порушенням права пенсіонера на пенсійне забезпечення.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02.10.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р., позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради щодо скасування довідки тимчасово переміщеної особи позивача.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо припинення з 01.04.2017р. виплати пенсії за віком позивачу.
Зобов'язано відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.04.2017р. у раніше призначеному розмірі.
З ухваленими у справі рішеннями не погодились відповідачі, подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційних скарг посилаються на те, що відповідачі діяли відповідно до положень Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №509, постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014р. №637 та Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 на підставі скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 цього Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію за віком.
Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області від 18.11.2014р. №1413001629 позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме - з міста Донецька до міста Маріуполя Донецької області.
З 01.04.2017р. нарахування і виплату позивачу пенсії припинено.
10.05.2017р. Управлінням соціального захисту населення Лівобережної районної державної адміністрації Донецької області від 10.05.2017р. №0000200171 позивачу видано нову довідку про взяття на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
Судами встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем не приймалося.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення, за відсутності законодавчо встановлених підстав, виключний перелік яких наведений у частині 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із допущенням по відношенню до позивача дискримінації за ознакою місця проживання
Суди дійшли висновку, що жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади. При цьому виходячи із правової та соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії та про скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.
Крім того, не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п о с т а н о в и в :
Касаційні скарги Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області та Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02.10.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук