23 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1407/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач-2), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу в зв'язку з розрахуванням відсоткової надбавки за вислугу років - 50%;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області провести з 07 вересня 2003р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням розрахування відсоткової надбавки за вислугу років - 50% ІНФОРМАЦІЯ_2 і здійснити відповідні виплати;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скласти та надати довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , пенсійна справа ТХ-25563 ОСОБА_2 , для перерахунку пенсій з 07 вересня 2003р. з урахуванням передбаченим згідно пункту “а” ст.36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, деяких інших осіб” в розмірі 70% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї..
Ухвалою від 18.07.2018р. позов залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.
Ухвалою від 30.07.2018 року у справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 17.08.2018р. суд витребував додаткові докази.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачка на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, деяких інших осіб” отримує пенсію по втраті годувальника у розмірі 30% від грошового забезпечення її померлого чоловіка ОСОБА_2 . При розрахунку пенсії відповідачем 1 врахована надбавка за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу. Позивач, посилаючись на п. а) ст. 36 закону № 2262, стверджує, що має право на отримання пенсії у разі втраті годувальника у розмірі 70% від грошового забезпечення її померлого чоловіка, у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 помер внаслідок каліцтва, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби (в 799 Далекосхідному окремому розвідувальному авіаційному полку при виконанні бойового завдання 03.10.1967 року), а також на обрахунок грошового забезпечення із урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 50%. Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов повністю.
16.08.2018р. Відповідач 1 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що головне управління відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати деяким категоріям громадян», постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виконує функції тільки з призначення та перерахунку пенсії, а функція визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій виходить за межі їх компетенції та належить відповідним силовим міністерствам та відомствам. Херсонським обласним військовим комісаріатом, для проведення з 01.01.2018 перерахунку пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 , надана довідка від 23.03.2018 № ТХ25563, із зазначенням складових грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, у тому числі надбавка за вислугу років (50%). На підставі вказаної довідки та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснено перерахунок пенсії в разі втрати годувальника Позивачці. В результаті перерахунку основний розмір пенсії ( 30% грошового забезпечення померлого пенсіонера) склав 2904 грн.
17.07.2018р. Відповідач 2 надіслав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову із наступних підстав. Відповідно до пункту “а” статті 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсії у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника призначається членам сімей: військовослужбовців, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків); осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків); військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок захворювання, пов'язаного: 1) з перебуванням на фронті, 2) з перебуванням у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, 3) ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, 4) участю у бойових діях у мирний час. Позивачем не оспорюється той факт, що ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби, а не внаслідок: перебування на фронті, перебування у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, участю у бойових діях у мирний час. Таким чином пункт “а” статті 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не розповсюджується на правовідносини пов'язані з позовними вимогами Позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника, призначену відповідно до п. “б” ст. 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” у розмірі 30% від грошового забезпечення її померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугою років регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262).
Порядок призначення та виплати пенсій визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393 (далі - Постанова № 393).
Відповідно до п. 7 Постанови № 393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.
Після смерті чоловіка позивачки, ОСОБА_2 позивачці була призначена пенсія в разі втрати годувальника, в розмірі 30% грошового забезпечення померлого чоловіка.
Згідно з розрахунком на пенсію по втраті годувальника від 25.05.2004 пенсія позивачці призначена з 01.12.2003 в розмірі 164,70 грн., що склало 30% грошового забезпечення ОСОБА_2 , а саме: посадовий оклад - 167,0 грн.; оклад за воїнське звання - 125,0 грн.; надбавка за вислугу років - 40% -116,8 грн.; надбавка ОУС 35% - 58,45 грн; 20% - 81,76 грн; Всього - 549,01 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проведення з 01.01.2018 перерахунку пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 , надана довідка від 23.03.2018 № ТХ25563, із зазначенням складових грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.
У довідці від 23.03.2018 № ТХ25563 зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами, чинними на 01.03.2018 за посадою штурман вертолітного загону ( ОСОБА_2 ) становить: посадовий оклад - 4930,0 грн.; оклад за військовим званням (майор) - 1340,0 грн.; надбавка за вислугу років (50%) - 3135,0 грн. Всього - 9405,0 грн.
На підставі вказаної довідки та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснено перерахунок пенсії в разі втрати годувальника позивачці. В результаті перерахунку основний розмір пенсії (30% грошового забезпечення померлого пенсіонера) склав 2904 грн.
Щодо позовних вимог про проведення перерахунку пенсії, із урахуванням 50% надбавки за вислугу років у розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_2 для призначення пенсії позивачці у разі втрати годувальника, суд відмічає наступне.
На момент виходу ОСОБА_2 на пенсію діяла Постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» від 31.03.1992 № 161, згідно якої розмір надбавки за вислуги років понад 30 років встановлювався у розмірі 40 %.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій) відповідно до Закону № 2262 регулюється «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1, реєстрація в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок). Відповідно до зазначеного Порядку про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі ст. 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового, начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704 змінено розміри складових грошового забезпечення військовослужбовців, в тому числі і розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу за вислугу більше 25 років змінено на 50%.
Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, перерахунок з 01.01.2018 пенсії в разі втрати годувальника позивачці з врахуванням надбавки за вислугу років 50% правомірно здійснено відповідно до вимог постанови Кабінету Мііністрів України від 21.02.2018 № 103, та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018.
Відтак у цій частині позову належить відмовити.
Щодо вимог про право позивачки на отримання пенсії у разі втрати годувальника у розмірі 70% від грошового забезпечення її померлого чоловіка ОСОБА_2 , суд відмічає наступне.
Позивач стверджує, що захворювання ОСОБА_2 «Церебральний атеросклероз», яке призвело до смерті, пов'язане з проходженням служби в 799 Далекосхідному окремому розвідувальному авіаційному полку, де при виконанні бойовою завдання 03 жовтня 1967р. він отримав ушкодження хребта, лікувався в госпіталі, в наслідок каліцтва в лікарі встановили діагноз «Церебральний атеросклероз», група інвалідності - перша. Перелічені документи знаходяться в матеріалах особової справи військового ОСОБА_2 ТХ-25563.
Суд витребував у відповідача 2 для огляду та дослідження оригінал особової справи ОСОБА_2 ТХ-25563 для встановлення наявності або відсутності зазначеної вище інформації.
Як встановлено судом із послужного списку ОСОБА_2 , він почав проходити військову службу 15.08.1952 року курсантом Харківського військового авіаційного училища штурманів, із 24.01.1955р. став штурманом екіпажу.
17.05.1979 року наказом № 94 командира військової частини НОМЕР_1 , майор ОСОБА_2 звільнений в запас через хворобу.
За заявою ОСОБА_2 йому призначена пенсія за вислугу років.
Тобто судом встановлено, що пенсія ОСОБА_2 після звільнення в запас призначена за вислугу років, а не у зв'язку із інвалідністю.
Щодо твердження позивачки про отримання ОСОБА_2 травми хребта 03 жовтня 1967р., що призвела до каліцтва, суд відмічає наступне.
Досліджена судом особова справа ОСОБА_2 ТХ-25563 не містить жодної інформації про отримання ОСОБА_2 будь-яких травм під час проходження військової служби.
Відповідно до послужного списку ОСОБА_2 протягом військової служби у період із 1967 року займав наступні посади:
28.06.1967р. - 27.10.1971р. начальник зв'язку і радіотехнічного забезпечення польотів - штурман 799 окремого розвідувального авіаційного полку І Першої особливої Далекосхідної повітряної армії, з 09.10.1967 року приступив до самостійних польотів на літаку ІЛ - 28;
- 27.10.1971 - 08.12.1974р.- начальник зв'язку і радіотехнічного забезпечення польотів - штурман 727 гвардійського бомбардувального авіаційного полку;
- 08.12.1974 - 06.11.1976 - штурман вертольотної ескадрильї 396 окремого гвардійського вертолітного полку;
- 06.11.1976 - до звільнення - штурман вертольотної ескадрильї 320 окремого вертолітного полку.
Відповідно до атестаційного листка ОСОБА_2 за період з серпня 1967р. по липень 1971 року, він мав станом на 01 липня загальний нальот 39 годин, у тому числі за умови денних складних метеоумов - 5 год., нічних простих метеоумов - 14 год., нічних складних метеоумов - 3 год.
Відповідно до листка обліку льотної роботи ОСОБА_2 , він здійснював вильоти на літаках та вертольотах із реактивними двигунами протягом усього періоду служби протягом 1955 - 1977 років, припинив льотну практику 23.08.1977р.
Із 1967 року при нормі 50 год. мав фактичний нальот 1967 - 14 год., 1968 - 199 год., 1969 - 139 год., 1970 - 93 год., 1971 - 79 год., 1972 - 101 год., 1973 - 95 год., 1974 - 64 год., 1975 - 78 год., 1976 - 150 год., 1977 - 98 год.
Тобто із дослідженої особової справи ОСОБА_2 судом встановлено, що після 1967 року ОСОБА_2 здійснював вильоти на літаках та вертольотах із реактивними двигунами протягом усього періоду служби, тривалістю більшою, ніж установлена норма, будь-які відомості про отримання ОСОБА_2 травм під час військової служби в особовій справі відсутні.
Відповідно до свідоцтва про хворобу від 14.01.1979 року військово-лікарською комісією встановлено наявність хвороб, які отримані в період проходження військової служби.
Відповідно до довідки від 06.05.2003р. № 018377 медико-соціальної експертної комісії № 3 ОСОБА_2 під час первинного огляду встановлена перша група інвалідності, причина інвалідності «захворювання пов'язано в період проходження військової служби».
Статтею 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби, а не внаслідок: поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, відтак його дружина ОСОБА_1 , яка отримує пенсію у разі втрати годувальника має право на її отримання у розмірі 30% від грошового забезпечення померлого чоловіка.
Відтак вимоги позивачки цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням вказаних норм відповідачі довели правомірність своїх дій, а позивачка не надала суду доказів наявності обставин, на які вона посилалась у позові як на обґрунтування своїх вимог.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог повністю.
За правилами КАС України при відмові у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Морська Г.М.
кат. 10.2.4