Іменем України
22 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 750/10822/16-а
провадження № К/9901/23045/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 750/10822/16-а
за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Мацедонської В. Е., Лічевецького І. О., Мельничука В. П.) від 07 лютого 2017 року, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила:
- визнати незаконними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови їй у проведенні перерахунку пенсії;
- зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) та постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865 (далі - Постанова КМУ № 865) у зв'язку з підвищенням розміру посадових окладів працюючим державним службовцям згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013 (далі - Постанова КМУ № 1013) у розмірі 90 % заробітної плати державного службовця відповідної посади за останнім місцем роботи на державній службі, з урахуванням доплати за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці та премії відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації від 09 вересня 2016 року № 02/8739;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та з 10 квітня 2006 року отримує пенсію, призначену їй відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у розмірі 90 % заробітної плати. У зв'язку із збільшенням посадових окладів державним службовцям відповідно до Постанови КМУ № 1013, на думку позивача, у неї виникло право на перерахунок розміру призначеної їй пенсії, у проведенні якого відповідач протиправно відмовив.
3. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 25 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 грудня 2016 року залишити в силі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України.
10. Станом на 22 серпня 2018 року заперечення або відзиви на касаційну скаргу до суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 10 квітня 2006 року перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію згідно Закону № 3723-XII у розмірі 90 % заробітної плати.
12. 29 вересня 2016 року позивач звернулася до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців відповідно до Постанови КМУ № 1013. До вказаної заяви позивач додала довідку Управління соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації Чернігівської області від 09 вересня 2016 року № 02/8739 про заробітну плату.
13. Листом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2016 року №18276/05 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, у зв'язку із відсутністю підстав для проведення такого перерахунку. Вказана відмова мотивована змінами з 01 червня 2015 року у правовому регулюванні відносин щодо перерахунку пенсій державним службовцям, згідно з якими органи Пенсійного фонду України пенсії відповідно Закону № 3723-ХІІ не перераховують. В обґрунтування такої позиції відповідач покликається на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VIII), Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) та Постанову КМУ № 1013.
14. Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2 є протиправними, оскільки не відповідають вимогам ст. 22, 58 Конституції України.
16. Суд першої інстанції зазначив, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
17. У зв'язку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням вимог ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме пенсія позивача підлягає перерахунку з 29 вересня 2016 року.
18. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що на час звернення позивача за перерахунком пенсії втратила чинність ст. 37-1 Закону № 3723-XII, якою було врегульовано порядок та умови перерахунку пенсії державних службовців. Законодавство, що регулює зазначені правовідносини, змінилось і в редакції, станом на вересень 2016 року, воно не регламентує ані права особи на перерахунок її пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
19. В обґрунтування такого висновку суд апеляційної інстанції зазначив, що порядок здійснення перерахунку пенсії було визначено у п. 4 Постанови КМУ № 865, згідно якого у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
20. Водночас постановою КМУ № 1013 виключено п. 4 Постанови КМУ № 865.
21. З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон № 889-VIII, у зв'язку з чим положення Закону № 3723-ХІІ втратили чинність (крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII). Разом з тим, Закон № 889-VIII не містить норм, щодо перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців.
22. У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для перерахунку пенсії позивачеві у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючим державним службовцям - відсутні.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що вона має право на перерахунок пенсії. Відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку пенсії в підвищеному розмірі не ґрунтується на вимогах закону, дії його в часі та є неправомірною.
24. Скаржник також вказує, що посилання апеляційного суду на відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії, оскільки бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідною практикою Європейського суду з прав людини.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
26. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
27. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
28. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ. Зокрема, ч. 1 ст. 37-1 цього Закону (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
29. Отже, станом на дату призначення позивачу пенсії державного службовця чинне на той час законодавство передбачало умови і порядок перерахунку її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою.
30. Однак, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, у подальшому правове регулювання відносин щодо перерахунку пенсій державним службовцям зазнало змін.
31. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким, зокрема, ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
32. Постановою КМУ № 1013 виключено п. 4 Постанови КМУ № 865, який визначав порядок здійснення перерахунку пенсії державним службовцям.
33. Водночас вказаною Постановою КМУ № 1013, на яку посилався позивач як підставу для перерахунку пенсії, регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
34. 10 грудня 2015 року прийнято Закон № 889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням.
35. У зв'язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).
36. Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, ст. 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.
37. Відтак, як вірно вказано судом апеляційної інстанції, після прийняття Кабінетом Міністрів України 09 грудня 2015 року постанови № 1013 та набранням чинності з 01 травня 2016 року Законом № 889-VIII чинним законодавством України не передбачено можливості перерахунку органами Пенсійного фонду України пенсій, призначених державним службовцям.
38. У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
39. Отже, з 01 грудня 2015 року - початку застосування Постанови КМУ № 1013, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, який інакше врегульовує правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
40. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постанові від 07 листопада 2017 року по справі № 398/4332/16-а, Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 745/458/16-а.
41. Враховуючи наведене, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
42. Посилання позивача на порушення, на її думку, ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки ані Закон № 76-VIII, яким, зокрема, ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані ст. 90 Закону № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
43. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що у зв'язку зі зміною правового регулювання відносин, пов'язаних із пенсійним забезпеченням державних службовців, розмір призначеної ОСОБА_2 пенсії не зменшився.
44. Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ї та звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (заява №43331/12), в якому цей Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат.
45. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
46. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
47. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
48. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
49. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі № 750/10822/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді В. М. Кравчук
О. П. Стародуб