Іменем України
21 серпня 2018 року
Київ
справа №805/1680/17-а
адміністративне провадження №К/9901/30909/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Мангуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Ястребова Л.В., судді - Васильєва І.А., Компанієць І.Д.)
у справі №805/1680/17 - а
за позовом Мангуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення податкового боргу в сумі 42 500 грн, -
У квітні 2017 року Мангуська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ДПІ) звернулась в Донецький окружний адміністративний суд з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 42 500 грн.
В обґрунтування позовних вимог контролюючий орган зазначив про наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 42 500 грн., що добровільно не сплачений боржником, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року адміністративний позов задоволено: стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України заборгованість за штрафними санкціями згідно рішень про застосування штрафних санкцій від 02.12.2013 №0000062200 та від 12.08.2016 №002/05-40-40 у сумі 42 500 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів оскарження в судовому порядку рішень, на підставі яких виникла спірна сума податкового боргу, а тому остання підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку за відповідним позовом контролюючого органу.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 апеляційну скаргу задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року скасовано в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості за штрафними санкціями згідно рішення про застосування штрафних санкцій від 02.12.2013 року №0000062200 на суму 8 500 грн. та в
цій частині у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині суд апеляційної інстанції зазначив, що контролюючим органом пропущено строк давності стягнення податкового боргу в 1 095 днів встановлений ПК України в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 8 500 грн., що виникла на підставі рішення від 02.12.2013 року №0000062200.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що дотепер сума податкового зобов'язання боржником не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку у повному обсязі.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, суд касаційної інстанції переглядає правомірність постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості за штрафними санкціями згідно рішення про застосування штрафних санкцій від 02.12.2013 року №0000062200 на суму 8 500 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 02 грудня 2013 року відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0000062200, яким відповідно до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувано до відповідача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. за порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 15-3, ч. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (а.с. 11).
Зазначене рішення отримано відповідачем 15 грудня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 12).
Вищевказане рішення контролюючого органу відповідачем не оскаржувалось, а фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. в добровільному порядку відповідачем сплачено не було.
Крім того, 22 липня 2016 року посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку магазину «Рита», що розташований за адресою: Донецька область, Мангуський район, смт. Ялта, вул. Октябрська (Еллінська), 49 та належить суб'єкту господарювання - ОСОБА_2 на предмет додержання вищезазначеним суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
За результатами проведення зазначеної перевірки посадовими особами відповідача складено Акт № 436/05-40-40/НОМЕР_1 від 29 липня 2016 року (а.с. 13), в якому контролюючий орган дійшов до висновку про порушення відповідачем ч. 12 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 487/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензії).
12 серпня 2016 року контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0002/05-40-40, яким застосовано до відповідача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі - 34 000 грн. (а.с. 15).
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 56 ПУ Країни встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11. ст. 87 ПК України).
Відповідно до ч. 102.1, 102. 4 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що за положеннями пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом може бути стягнено протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, сума боргу, яку просить стягнути контролюючий орган складається, у тому числі, з податкового зобов'язання у розмірі 8 500 грн., визначеного у рішенні про застосування фінансових санкцій від 02.12.2013 №0000062200, що було отримане відповідачем 15.12.2013 та не оскаржувалось.
При цьому, строк звернення позивача з позовом про стягнення зазначеної суми боргу у відповідності до статті 102 ПК України сплив у 2016 році, а тому контролюючий орган не мав права у 2017 році звертатись до суду з вимогами про стягнення зазначеної суми боргу, що вірно було встановлено судом апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості за штрафними санкціями згідно рішення про застосування штрафних санкцій від 02.12.2013 року №0000062200 у розмірі 8 500 грн. та відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Мангуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова