Іменем України
21 серпня 2018 року
Київ
справа №804/7973/17
адміністративне провадження №К/9901/51209/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Рички Олександра Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису за касаційними скаргами державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Ричка Олександра Юрійовича та ОСОБА_4 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Кононенко О. В. від 04 січня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Олефіренко Н.А., Білак С.В., Шальєвої В.А. від 25 квітня 2018 року,
У листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Рички О.Ю., у якій просить:
- визнати протиправними дії суб'єкта державної реєстрації, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження індексний номер рішення: 37741029 від 25 жовтня 2017 року 08:47:20 та запис про право власності: 22989665 від 23 жовтня 2017 року 13:39:09 - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Рички О.Ю. щодо незаконної реєстрації права власності за ОСОБА_4 стосовно об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження індексний номер рішення: 37741029 від 25 жовтня 2017 року 08:47:20 та запис про право власності: 22989665 від 23 жовтня 2017 року 13:39:09 - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської обл. Рички О.Ю. щодо незаконної реєстрації права власності за ОСОБА_4 стосовно об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1;
- поновити право власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 49000, АДРЕСА_2) щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, шляхом реєстрації та внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру та приведення їх у стан, який існував до порушення державним реєстратором приписів Ухвали Жовтневого районного суду від 21 березня 2016 року по справі № 201/3957/16-ц.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач здійснив державну реєстрацію права власності на квартиру за вказаною адресою, не зважаючи на наявність в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про накладення обтяження на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2016 року по справі № 201/3957/16-ц.
Також зазначає, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2017 року № 200/12775/17, на підставі якого державним реєстратором зареєстровано право власності за ОСОБА_4, було відсутнє в Єдиному реєстрі судових рішень, тому реєстраційні дії були вчинені з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, зокрема: визнано протиправними дії державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Рички О.Ю. щодо реєстрації права власності за ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1; скасовано рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Рички О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяження індексний номер рішення: 37741029 від 25 жовтня 2017 року та запис про право власності: 22989665 від 23 жовтня 2017 року, щодо реєстрації права власності за ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності не перевірено наявності судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі. Відмова у задоволенні позовної вимоги про поновлення право власності за ОСОБА_6 щодо спірного об'єкту нерухомого майна мотивована тим, що частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Не погоджуючись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2018 року та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, державний реєстратор речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Ричка О.Ю. та ОСОБА_4 (особа, яка не була учасником справи, але щодо прав та інтересів якої судами прийнято рішення) звернулися із касаційними скаргами до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, у якій просять скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У касаційній скарзі скаржники вказують на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що ОСОБА_4 подала визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, у зв'язку з чим у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у вчиненні реєстрації права власності. Крім того, скаржник - державний реєстратор речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Ричка О.Ю. зазначає, що ОСОБА_2 не мав права звертатися до суду з адміністративним позовом, оскільки не зазначив, у чому полягає порушення його прав та інтересів оскаржуваною реєстраційною дією.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційні скарги державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Ричка О.Ю. та ОСОБА_4, у якому вказується на законність рішень судів попередніх інстанцій та необґрунтованість вимог касаційних скарг.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 жовтня 2017 року державним реєстратором Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Ричкою О.Ю. на підставі рішення від 25 жовтня 2017 року № 37741029 зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4
Підставою для прийняття зазначеного рішення стало звернення ОСОБА_4 із заявою про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2017 року по справі № 200/12775/17 та шлюбного договору від 10 липня 2017 року № 2077, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7
Крім того, судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2016 року по справі № 201/3957/16-ц вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 шляхом накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна - квартири у АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_5, у тому числі, заселяти до квартири мешканців для тимчасового або постійного проживання та проводити реєстрацію місця проживання або перебування осіб в даній квартирі. Інформація про зазначене обтяження внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22 березня 2016 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Згідно з положеннями частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
За правилами, встановленими частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (частина третя статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно з положеннями частини сьомої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що право власності на об'єкти нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації. Державна реєстрація здійснюється за заявою власника майна та доданими до неї правовстановлюючими документами, що підтверджують набуття права власності на відповідні об'єкти. При цьому, державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав, зобов'язаний перевірити відповідність поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, перевірити відсутність суперечностей між наявною в Державному реєстрі інформацією та поданими документами, встановити відсутність заборон та обмежень щодо об'єктів нерухомого майна.
Вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації визначений у частині першій статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
Отже, пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначена така підстава відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, як наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 22 березня 2016 року зареєстровано заборону на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна - квартири у АДРЕСА_3. Така заборона зареєстрована на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2016 року по справі № 201/3957/16-ц про забезпечення позову, поданого ОСОБА_2 до ОСОБА_5 На момент вчинення оскаржуваної реєстраційної дії захід забезпечення позову, визначений в ухвалі суду, не змінений та не скасований.
Верховним Судом України у постановах від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс-16 та від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс-17, Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 509/5216/13-ц вже висловлювалась правова позиція, відповідно до якої забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. На цій підставі Верховний Суд зробив висновок, що заборона суду на відчуження майна діє, навіть якщо вона не внесена до реєстру.
З огляду на таке, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 стосовно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, щодо якої існує судова заборона про її відчуження, є порушенням встановленого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Рички О.Ю. про те, що права позивача оскаржуваною реєстраційною дією ніяк не порушені, відтак, підстав для його звернення до суду з адміністративним позовом не було, з огляду на таке.
Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться справа № 201/3957/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за договором позики. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2016 року по справі № 201/3957/16-ц визначено захід забезпечення позову у вигляді заборони вчинення дій, спрямованих на відчуження спірного об'єкту нерухомого майна. Оскільки оскаржувана реєстраційна дія порушує заборону, встановлену ухвалою суду у справі, учасником якої є ОСОБА_2, наявні підстави вважати, що вказаною реєстраційною дією також порушено права та інтереси позивача.
З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а.
При цьому, питання визнання дійсності або недійсності цивільно-правових угод, встановлення або визнання права власності або іншого речового права за певною особою не є предметом адміністративного судочинства; їх вирішення здійснюється у межах цивільного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу, а понесені позивачем судові витрати не повертаються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Ричка Олександра Юрійовича залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко