10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 296/9022/17
іменем України
"20" серпня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Франовської К.С.
суддів: Іваненко Т.В.
Кузьменко Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від "01" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа- Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії , -
суддя в 1-й інстанції - Сингаївський О.П.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - Житомир,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з позовом до позовом до Міністерства внутрішніх справ України , в якому просив :
- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо затвердження висновку про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850;
-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, яка була нарахована УМВС України в Житомирській області, відповідно до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850;
-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України подати у 30-денний строк звіт про виконання судового рішення;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_2 витрати понесені на сплату судового збору.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що судовими рішеннями встановлено, що прийняття його на службу в Національну поліцію, не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01.03.2018 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо затвердження висновку про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, яка була нарахована УМВС України в Житомирській області, відповідно до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
За рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України присуджено ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з апеляційною скаргою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що суд втрутився в дискреційні повноваження МВС, окрім того, звертає увагу на те, що Порядком № 850 передбачено нарахування та виплата одноразової грошової допомоги виключно працівникам міліції та відповідачу делеговані повноваження лише розгляду документів та прийняття рішення, а не виплата їх. Згідно тверджень відповідача, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів, що виділяються на утримання Національної поліції України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ до 06.11.2015 року.
З 07.11.2015 року позивача було призначено на посаду начальника Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
29.04.2016 року ОСОБА_2 був звільнений зі служби у Національній поліції України згідно наказу №77о/с від 27.04.2016 року.
04.05.2016 року позивачу була встановлена інвалідність ІІІ групи, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зі втратою 40% відсотків працездатності.
08.09.2016р. Управлінням МВС України в Житомирській області складено висновок, що ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 206700,00 грн., у зв'язку із інвалідністю.
Листом №15/2-3774 від 27.10.2016 року Департамент фінансово-облікової політики МВС України повернув матеріали на призначення одноразової грошової допомоги підполковнику поліції ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області, зазначивши, що призначення допомоги повинно проводитися за останнім місцем служби поліцейського.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач оскаржив їх до суду.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира 18.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19.06.2017 року визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з прийняттям відповідного рішення та урахуванням обставин, викладених судом у даній справі.
На виконання вказаних судових рішень, матеріали про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги були направлені до Міністерства внутрішніх справ України.
19.08.2017 УМВС України в Житомирській області листом № 1386/29/05-2017 повідомило ОСОБА_2 , що матеріали про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 18.01.2017 розглянуті Департаментом фінансово-облікової політики МВС України та повернуті без права на виплату одноразової грошової допомоги з огляду на те, що на час установлення втрати працездатності та написання заяв про призначення одноразової допомоги він був поліцейським, а отже виплата одноразової грошової допомоги повинна проводитися відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію", як поліцейському.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850. Зазначеним Порядком чітко встановлено, що заяву про виплату цієї допомоги такий працівник подає керівнику органу внутрішніх справ, у якому проходив службу, останній складає висновок щодо виплати грошової допомоги та надсилає його до МВС для прийняття відповідного рішення. Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850. А тому, суд першої інстанції захистив порушене право позивача.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є правильними.
Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (втратив чинність 07 листопада 2015 року; далі - Закон № 565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року затвердив Порядок № 850.
Згідно з пунктом 2 цього Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, зокрема, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
У пункті 7 Порядку № 850 наведено перелік документів, що подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності.
Згідно з пунктами 8- 10 Порядку керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.
Пунктом 14 Порядку №850 наведено вичерпний перелік підстав за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, а саме якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
02 липня 2015 року прийнято Закон № 580-VIII, згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суд виходив з того, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-XII, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.
Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII та Порядком № 850, який діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII, й, виходячи з положень якого, обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено на МВС, яке безпідставно повернуло документи позивача без розгляду.
Аналогічний підхід застосування означених норм права викладений Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 22 травня 2018 року у справі №286/1560/17.
Щодо доводів апеляційної скарги, що при прийнятті рішення про зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, яка була нарахована УМВС України в Житомирській області, відповідно до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження відповідача, суд апеляційної інстанції вважає обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача виправданим з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень за своєю правовою природою є дискреційними.
Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Аналізуючи встановлені судами фактичні обставини справи, враховуючи те, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги, та за результатами розгляду цих звернень відповідач протиправно відмовляв йому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанцій, що ефективним засобом юридичного захисту прав позивача у спірних правовідносинах є саме зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу.
Таким чином, наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від "01" березня 2018 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя К.С. Франовська
судді: Т.В. Іваненко
Л.В. Кузьменко
Повне судове рішення складено "20" серпня 2018 р.