Справа № 158/857/18
Провадження № 2/0158/387/18
22 серпня 2018 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді - Корецької В.В.
при секретарі - Грубі М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», про стягнення заборгованості по заробітній платі та за затримку розрахунку при звільненні, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Мостобуд» структурної одиниці ПАТ «Мостобуд»- Мостобудівельний загін № 60 ПАТ «Мостобуд», про стягнення заборгованості по заробітній платі та за затримку розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 14.04.1989 року по 27.05.2015 року він працював у мостобудівному загоні. Наказом № 19-К від 25.05.2015 року звільнений за власним бажанням. При звільненні з роботи підприємство ПАТ «Мостобуд» виплата належних йому сум здійснена не була, однак заборгованість склала 14619,21 грн.
Посилаючись на вищевказане, просить стягнути з ПАТ «Мостобуд» в його користь невиплачену заробітну плату в розмірі 14619,21 грн., а також за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 105400,68 грн.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.04.2018 року дану справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні та розпочато підготовче провадження.
Також, ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 25.05.2018 року справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Жодних інших заяв, клопотань чи заперечень сторонами до суду подано не було. Відзив від відповідача до суду не надходив.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, подав до суду заяву, згідно якої розгляд справи просить проводити без його участі.
Представник відповідача ПАТ «Мостобуд» про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.
Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в Мостобудівельному загоні № 60 ПАТ «Мостобуд» структурній одиниці ПАТ «МОСТОБУД» з 14.04.1989 року по 27.05.2015 року та звільнений 25.05.2015 року наказом № 19-к за власним бажанням.
Як вбачається з довідки №14, ПАТ «Мостобуд» заборгувало позивачу ОСОБА_1 станом на 27.05.2015 року заробітну плату в сумі 14619,21 грн.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу
В силу ч. 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Разом з тим, згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені в ст. 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - до дня постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму № 13 при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Положеннями п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, встановлено, що у всіх інших випадках, не пов'язаних з обчисленням середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки, збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.
У відповідності до п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених у цьому пункті виплат, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Разом з тим, відповідно до правової позиції, висловленої у справі за N 6-113цс16 Верховним судом України в постанові від 27 квітня 2016 року право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звільнення - 27.05.2015 року, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 14619,21 грн., що підтверджується довідкою, виданою «Мостобудівельним загоном № 60 ПАТ «Мостобуд». Спору між підприємством та працівником з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення не було.
Таким чином, визначаючи розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує розмір суми невиплаченої заробітної плати, її істотність порівняно із середнім заробітком, у тому числі й щодо періоду, за який вона підлягає сплаті, а також ту обставину, що спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення не було.
Отже, беручи до уваги ту обставину, що заборгованість по заробітній платі позивача на час звільнення складає 14619,21 грн., то враховуючи неістотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника за затримку розрахунку при звільненні (105400,68 грн.), суд вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку до 14619,21 грн.
Згідно положень ч.6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір в сумі 1762 грн. (на момент звернення до суду) слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 206, 247, 258, 259, 263- 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», про стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 14619 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 21 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 14619 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 21 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» в дохід держави судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) гривня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Волинської області через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Мостобуд», місцезнаходження: м. Київ, вул. Панківська, 5.
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька